| Назва: | Соціал-демократична концепція держави та демократії |
| Розмiр: | 19,78 KB |
| Надіслав(ла): | Тарас Дмитрів |
| Опис: | 20,2 k |
| Скачувань: | 2684 |
У 70—80-х рр. XX ст. соціал-демократичні партії Франції, Італії, Бельгії сформулювали у своїх програмних документах концепцію самоврядного соціалізму. Такий соціалізм пере¬дбачає залучення всіх громадян суспільства до процесу опра¬цювання й винесення рішень, керівництва різними сферами життєдіяльності суспільства. Він активізує маси громадян, членів професійних спілок, громадських організацій, місцевого самоврядування. Ці організації виступають як політичні партії. Розширюється автономія різних спілок, товариств як у вироб¬ничій, так і в невиробничій сферах. На всіх рівнях здійснюєть¬ся виборність в органи самоврядування, їхня діяльність зна¬ходиться під постійним Філософія соціал-демократії закорінена в ідеях теорети¬ка-ліберала Карла Поппера, в його концепції критичного раці¬оналізму. Саме цією концепцією демократичні соціалісти о᬴рунтовують відкритість своєї доктрини, їхнім головним за¬вданням, за словами німецького соціал-демократа У. Ломара, стало відмежування від наукового комунізму. Вони вже визнають головну роль моралі, свободи, справедливості в ро¬звитку історії. Втілення в життя цих цінностей потребує вольо¬вої та моральної енергії людей, незалежно від економічного базису.
Вдавшись до складної ідейно-світоглядної переорієнтації, соціал-демократія спромоглася розпочати ідейні пошуки. Щоб розширити уявлення про розгалуження її сучасних ідей, на¬ведемо декілька найхарактерніших і вельми промовистих ви¬словлювань, постулатів, авторами яких є відомі теоретики, вчені, публіцисти.
Німецький соціал-демократ Фред Брандт у статті з досить красномовною назвою «Демократичний соціалізм — це не сві¬тогляд» писав, що демократичний соціалізм не намагається стати ідеологією. Хоча б тому, що претензійні світогляди і вчення виявилися малоефективними у практичній площині. Демокра¬тичний соціалізм переймає елементи інших вчень не для того, щоб перетворити їх на нову ідеологію, а щоби збагатити влас¬ний зміст.
Австралійський соціаліст Біл Хайділ у брошурі «Перипетії демократичного соціалізму» писав, що соціалізм не може пе¬ретворитися на закінчену теорію, оскільки йдеться про життя людини й суспільства, які швидко змінюються. Схожі думки висловлює також і німецький політолог, економіст Т. Ортлайб. Він підкреслює, що демократичний рух поставив під сумнів уявлення про капіталістичну структуру суспільства. Соціал-демократи вважають, що питання про структуру суспільства ставитиметься перед суспільством знову і знову, і ніколи не буде вирішене.
Отже. соціал-демократи не уявляють соціалізм у вигляді якоїсь сформованої кінцевої мети. Оскільки, як вони вважають, мети, яку ставить перед собою демократичний соціалізм, не можна досягти одним стрибком. Вона неперервна. Протягом розвитку людської цивілізації вона наповнюватиметься новим змістом, позаяк у цьому виникатиме потреба. Демократичний соціалізм не претендує на роль вчення про кінцеві цілі робіт¬ничого руху. Він може вважатися дискусією, діалогом, пошу¬ком цілей і засобів цього руху.
Орієнтири соціал-демократії з плином часу доповнювали¬ся новими концепціями, уточнювалися новими реаліями жит¬тя. Серед них — концепції якості життя, самоврядного соціа¬лізму, економічної демократії. Концепція якості життя е скла¬довою, знову ж таки, не лише демократичного соціалізму, а й лібералізму. Суть її полягає у спробі встановити тісний зв'язок між традиційними матеріальними інтересами і новими потре¬бами трудящих (економічний захист, поліпшення умов праці, розвиток системи соціального забезпечення і громадського тран¬спорту, охорона здоров'я, професійна підготовка, комунальна служба). Якість життя трудящих, на думку соціал-демократів, найвища в соціальній державі, діяльність якої передусім тор¬кається соціальної контролем громадськості. Держава, за концепцією соціал-демократів, як така не ліквідується, але практично всі її внутрішні функції передаються органам са¬моврядування.
Концепція самоврядного соціалізму передбачає підпоряд¬кування органів місцевого самоврядування органам представ¬ницької демократії (парламенту). Самоврядний соціалізм пе¬редбачає політичну демократію: багатопартійність, свободу ді¬яльності опозиції, можливість перебування при владі кількох партій і под. Соціал-демократи не визнають ніяких форм дик¬татури. Диктатура несумісна з політичною демократією. Скла¬довими останньої є права людини, свобода друку, свобода й са¬мостійність профспілкового руху, існування правової держави.
Вдавшись до складної ідейно-світоглядної переорієнтації, соціал-демократія спромоглася розпочати ідейні пошуки. Щоб розширити уявлення про розгалуження її сучасних ідей, на¬ведемо декілька найхарактерніших і вельми промовистих ви¬словлювань, постулатів, авторами яких є відомі теоретики, вчені, публіцисти.
Німецький соціал-демократ Фред Брандт у статті з досить красномовною назвою «Демократичний соціалізм — це не сві¬тогляд» писав, що демократичний соціалізм не намагається стати ідеологією. Хоча б тому, що претензійні світогляди і вчення виявилися малоефективними у практичній площині. Демокра¬тичний соціалізм переймає елементи інших вчень не для того, щоб перетворити їх на нову ідеологію, а щоби збагатити влас¬ний зміст.
Австралійський соціаліст Біл Хайділ у брошурі «Перипетії демократичного соціалізму» писав, що соціалізм не може пе¬ретворитися на закінчену теорію, оскільки йдеться про життя людини й суспільства, які швидко змінюються. Схожі думки висловлює також і німецький політолог, економіст Т. Ортлайб. Він підкреслює, що демократичний рух поставив під сумнів уявлення про капіталістичну структуру суспільства. Соціал-демократи вважають, що питання про структуру суспільства ставитиметься перед суспільством знову і знову, і ніколи не буде вирішене.
Отже. соціал-демократи не уявляють соціалізм у вигляді якоїсь сформованої кінцевої мети. Оскільки, як вони вважають, мети, яку ставить перед собою демократичний соціалізм, не можна досягти одним стрибком. Вона неперервна. Протягом розвитку людської цивілізації вона наповнюватиметься новим змістом, позаяк у цьому виникатиме потреба. Демократичний соціалізм не претендує на роль вчення про кінцеві цілі робіт¬ничого руху. Він може вважатися дискусією, діалогом, пошу¬ком цілей і засобів цього руху.
Орієнтири соціал-демократії з плином часу доповнювали¬ся новими концепціями, уточнювалися новими реаліями жит¬тя. Серед них — концепції якості життя, самоврядного соціа¬лізму, економічної демократії. Концепція якості життя е скла¬довою, знову ж таки, не лише демократичного соціалізму, а й лібералізму. Суть її полягає у спробі встановити тісний зв'язок між традиційними матеріальними інтересами і новими потре¬бами трудящих (економічний захист, поліпшення умов праці, розвиток системи соціального забезпечення і громадського тран¬спорту, охорона здоров'я, професійна підготовка, комунальна служба). Якість життя трудящих, на думку соціал-демократів, найвища в соціальній державі, діяльність якої передусім тор¬кається соціальної контролем громадськості. Держава, за концепцією соціал-демократів, як така не ліквідується, але практично всі її внутрішні функції передаються органам са¬моврядування.
Концепція самоврядного соціалізму передбачає підпоряд¬кування органів місцевого самоврядування органам представ¬ницької демократії (парламенту). Самоврядний соціалізм пе¬редбачає політичну демократію: багатопартійність, свободу ді¬яльності опозиції, можливість перебування при владі кількох партій і под. Соціал-демократи не визнають ніяких форм дик¬татури. Диктатура несумісна з політичною демократією. Скла¬довими останньої є права людини, свобода друку, свобода й са¬мостійність профспілкового руху, існування правової держави.
Новости загрузка новостей...