| Назва: | Виконавчі органи влади. Міські державні адміністрації |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 11,87 KB |
| Скачувань: | 42 |
До місцевих органів виконавчої влади належать ті, повноважен¬ня яких поширюються на територію певної адміністративно-терито¬ріальної одиниці (області, міста (Київ, Севастополь), району). Вони ви¬конують завдання загального управління та координації чи функції відпо¬відних центральних органів виконавчої влади на території певної області, району, міста. Це місцеві державні адміністрації, місцеві органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, наприклад, Харківська обласна державна адміністрація. Управління Міністерства внутрішніх справ по Харківській області, районний відділ освіти тощо.
Від того, який обсяг і характер компетенції ма¬ють органи виконавчої влади, вони поділяються на: органи загальної компетенції, органи галузевої компетенції, органи спеціальної (функ¬ціональної) компетенції, органи предметної компетенції.
Органи загальної компетенції- це органи, які в межах під¬відомчої їм території здійснюють державне управління та координа¬цію усіх або більшості підпорядкованих чи підконтрольних їм органів галузевої чи функціональної компетенції. Вони несуть відповідальність за стан справ на відповідній території (на всій території України, тери¬торії АРК, області, району, міста). Тому вони здійснюють загальне керівництво і координацію діяльності органів галузевої та функціональної компетенції, підприємств, установ, організацій та інших об'єктів. До органів загальної компетенції належать: Кабінет Міністрів України, Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації.
Органи галузевої компетенції реалізують державну політику у відповідній галузі. Галузь - це поєднання об'єктів управління під ке¬рівництвом відповідного органу виконавчої влади за ознаками вироб¬ничої єдності незалежно від їх географічного розташування. Органа¬ми галузевої компетенції є: міністерства, інші центральні органи вико¬навчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні підприємства, установи, інші структури і тим самим керують певною галуззю (Мі¬ністерство оборони. Міністерство освіти і науки. Державний комітет України по водному господарству та ін.), а також місцеві органи цих міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.
Адміністративна реформа спрямована на зміни в побудові сис¬теми міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади і передбачає перехід до використання функціонального прин¬ципу утворення міністерств у поєднанні з галузевим принципом у тому разі, коли це обумовлено специфікою відповідних секторів державно¬го управління та поточним станом соціально-економічного розвитку держави. Окремі міністерства можуть бути багатогалузевими або надгалузевими (наприклад, охоплювати такі галузі, як промисловість, сільське господарство, транспорт і зв'язок, енергетика).
Органи спеціальної (функціональної) компетенції забезпечують реалізацію державної політики у певній сфері, здійснюють керівництво з питань, які мають загальний характер для всіх чи багатьох галу¬зей господарства, соціально-культурного будівництва.
Органами предметної компетенції с адміністрації державних підприємств, установ, які керують діяльністю відповідних підприємств, установ.
Залежно від порядку вирішення підвідомчих питань органи виконавчої влади поділяються на єдиноначальні та колегіальні.
На чолі єдиноначального органу стоїть одна особа - керівник, який має право особисто приймати рішення з усіх основних питань компетенції цього органу. Єдиноначальність забезпечує оператив¬ність керівництва, використання індивідуальних здібностей та дос¬віду керівників і водночас підвищує їх персональну відповідальність, оскільки на особу керівника лягає відповідальність за діяльність усього органу державного управління. До єдиноначальних належить більшість органів виконавчої влади: міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, місцеві органи виконавчої влади.
Проте і в єдиноначальних органах для вирішення найбільш важ¬ливих питань створюються колегіальні органи (колегії, науково-технічні, техніко-економічні ради тощо). Вони виконують допоміжні, консультативні функції, оскільки їх рішення затверджуються рішен¬ням керівника або втілюються в життя через рішення керівника.
Від того, який обсяг і характер компетенції ма¬ють органи виконавчої влади, вони поділяються на: органи загальної компетенції, органи галузевої компетенції, органи спеціальної (функ¬ціональної) компетенції, органи предметної компетенції.
Органи загальної компетенції- це органи, які в межах під¬відомчої їм території здійснюють державне управління та координа¬цію усіх або більшості підпорядкованих чи підконтрольних їм органів галузевої чи функціональної компетенції. Вони несуть відповідальність за стан справ на відповідній території (на всій території України, тери¬торії АРК, області, району, міста). Тому вони здійснюють загальне керівництво і координацію діяльності органів галузевої та функціональної компетенції, підприємств, установ, організацій та інших об'єктів. До органів загальної компетенції належать: Кабінет Міністрів України, Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації.
Органи галузевої компетенції реалізують державну політику у відповідній галузі. Галузь - це поєднання об'єктів управління під ке¬рівництвом відповідного органу виконавчої влади за ознаками вироб¬ничої єдності незалежно від їх географічного розташування. Органа¬ми галузевої компетенції є: міністерства, інші центральні органи вико¬навчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні підприємства, установи, інші структури і тим самим керують певною галуззю (Мі¬ністерство оборони. Міністерство освіти і науки. Державний комітет України по водному господарству та ін.), а також місцеві органи цих міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.
Адміністративна реформа спрямована на зміни в побудові сис¬теми міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади і передбачає перехід до використання функціонального прин¬ципу утворення міністерств у поєднанні з галузевим принципом у тому разі, коли це обумовлено специфікою відповідних секторів державно¬го управління та поточним станом соціально-економічного розвитку держави. Окремі міністерства можуть бути багатогалузевими або надгалузевими (наприклад, охоплювати такі галузі, як промисловість, сільське господарство, транспорт і зв'язок, енергетика).
Органи спеціальної (функціональної) компетенції забезпечують реалізацію державної політики у певній сфері, здійснюють керівництво з питань, які мають загальний характер для всіх чи багатьох галу¬зей господарства, соціально-культурного будівництва.
Органами предметної компетенції с адміністрації державних підприємств, установ, які керують діяльністю відповідних підприємств, установ.
Залежно від порядку вирішення підвідомчих питань органи виконавчої влади поділяються на єдиноначальні та колегіальні.
На чолі єдиноначального органу стоїть одна особа - керівник, який має право особисто приймати рішення з усіх основних питань компетенції цього органу. Єдиноначальність забезпечує оператив¬ність керівництва, використання індивідуальних здібностей та дос¬віду керівників і водночас підвищує їх персональну відповідальність, оскільки на особу керівника лягає відповідальність за діяльність усього органу державного управління. До єдиноначальних належить більшість органів виконавчої влади: міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, місцеві органи виконавчої влади.
Проте і в єдиноначальних органах для вирішення найбільш важ¬ливих питань створюються колегіальні органи (колегії, науково-технічні, техніко-економічні ради тощо). Вони виконують допоміжні, консультативні функції, оскільки їх рішення затверджуються рішен¬ням керівника або втілюються в життя через рішення керівника.
Новости загрузка новостей...