1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

Сучасний націоналізм європейських держав і взагалі націоналізм як світове явище останнім часом набув значного розвитку. На підтвердження цього можна навести ряд прикладів успіху європейського націоналізму. Це і участь австрійської Партії Свободи в уряді, значима перемога на виборах Народної партії К.Блохера у Швейцарії, зростання впливу Vlaams Blok у Бельгії, успіхи датських та шведських націоналістів, в сусідній Румунії в листопаді 2000 р. партія „За Велику Румунію” здобула 22% голосів виборців; її лідер К.Тудор отримав 30% голосів на президенських виборах, збільшення популярності Національного Фронту та його лідера Ле Пена у Франції, успіх партії Піма Фортайна на виборах у Нідерландах. В чому ж причини успіху?

Це питання потребує досконалих досліджень, але вже тепер можна відзначити, що успіхи в цих державах полягають в єдності всіх націоналістів. Поглянувши на програмові засади австрійської Партії Свободи, достатньо відзначити кілька її важливих пунктів, щоб зрозуміти причини його привабливості:

Пункт 1 „Свобода - найвище право кожної людини”;

П. 2: „Людська гідність недоторканна”;

П.З: „Спочатку Австрія”;

П.5: „Християнство - основа Європи”;

П. 12: „Сім'я - єдність поколінь”;

П.ІЗ: „Захист оточуючого середовища”;

П.15: „Вільні фермери - культивування землі”.

Отже, тут стає зрозуміло, на чому розставляють акценти австрійські націоналісти.

Е.Сміт, один з найвідоміших західних дослідників націоналізму зазначає, що стрижнева доктрина націоналізму є чимось більшим за просту „доктрину волі” і складається з кількох основних тверджень:

1 - людство природним чином поділяється на нації;

2 - кожна нація має свій самобутній характер;

3 - джерелом всієї політичної влади є нація, колектив в цілому;

4 - задля свободи і самоздійснення люди повинні ототожнювати себе з нацією;

5 - нації можуть реалізувати себе тільки у їхніх власних державах;

6 - відданість нації-державі перевершує інші відданості;

7 - найважливішою умовою всесвітньої свободи й гармонії є зміцнення національної держави.

Націоналізм, в розумінні Е.Сміта - це візія майбутнього, яка повертає людині її сутність, її усталений спосіб життя й буття, що був колись її беззастережним природним правом. Він не є і механічним прив'язуванням, у ланцюгу поколінь минулого до майбутнього, ні еволюцією традиційного в новочасне. Він є атакою і на традицію і на модернізм в тій мірі, в якій вони притемнюють і спотворюють справжній зв'язок людини з природою та зі своїми ближніми.

Залишається лише висловити жаль з того приводу, що ні ці теоретико-правові норми, ні ці документи, незважаючи на всю свою категоричну однозначність, не мають фактично обов'язкової сили для тих, кого вони стосуються, і застосовуються вони вибірково і залежно від тих таки геополітичних інтересів „сильних світу цього” і зацікавлених сторін. Дуже промовистим у цьому відношенні є одне з правил, що ним керується Верховний Суд США: „Хто є сувереном де-юре чи де-факто над територією - це не правове, а політичне питання”.

Крім того варто наголосити, що на сучасному етапі розвитку нація, що бореться за своє самовизначення, може лише самостійною перемогою у боротьбі із залученням усіх можливих засобів зреалізувати це право. На жодні репліки міжнародного співтовариства уваги звертати не треба, оскільки воно приймає у своє коло всіх переможців без розбору, незважаючи на те, скільки разів порушив кожен з цих переможців права людини в минулому. До кола державних націй можна потрапити не за фактом належності свого перебування в ньому, а за фактом спроможності досягти його і втриматися в ньому.

Список використаної літератури.

Альтер П. Націоналізм: проблема визначення: Пер. з нім. // Націоналізм. Антологія. - К.: Смолоскип, 2000. - с. 211 - 216.

Голотюк И. Чрезвычайный и Полномочный Посол Государства Израиль в Украине Анна Азари: “Помощь нам не нужна. Нас есть кому защищать!”// Факты. - 2000. - 24 октября. - с. 9 - 10.

Дашкевич Я. Терором по тероризмові. // Універсум. - 2001. - №1-2. - с. 16 - 22.

Донцов Д. За яку революціцю? - Львів, 1990. - 82с.

Каменка Ю. Політичний націоналізм: еволюція ідеї: Пер. з англ. // Націоналізм. Антологія. - К.: Смолоскип, 2000. - с.216 - 235.

Кирчів А. Геополітичний вибір України: синдром суми різнонапрямлених векторів. // Молода нація. - 2000. - спецвипуск. - с.185 - 194.

Кондратенко С. Золотий мільярд. // Ого. - 2001. - 8 жовтня. - с. 4.

Костенко Ю. “Український вектор” у політиці Заходу. // Універсум. - №1 - 2. - с. 13 - 15.

Кузьо Т. Національна безпека України. // Військо України. - 1994. - №4-5. - 158 с.

Куруджі Ю. Французькі націоналісти в Україні. // Україна молода. - 2001. - 7 квітня. - с.5.

Мельник Ю. Західна Європа - США: міжнародні непорозуміння і протиріччя у відносинах трансатлантичного партнерства. // Молода нація. - 2000. - №3. - с.18 - 54.

Мовчан П. Не біймося націоналізму і чому Кучма не вчиться в Ярузельського? // Україна молода. - 2002. - 10 жовтня. - с. 10.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19