| Назва: | Жіночий рух України як чинник гендерної рівноваги та гендерної демократії в українському соціумі |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 84,62 KB |
| Скачувань: | 37 |
Аналіз результатів соціологічних досліджень свідчить, що жіночі організації в Україні не користуються великою популярністю у населення, а їх потенційні можливості у розв'язанні жіночих проблем залишаються задіяними не повною мірою. Цьому перешкоджає і обмежений доступ жінок в урядові та управлінські структури, низький рівень поширення феміністичних цінностей. У жіночих організаціях домінує традиційний погляд на жінку.
П'ятою проблемою у розвитку жіночого руху є наповнення його гендерним змістом, формування у населення гендерної культури взаємовідносин, визнання гендерних досліджень як галузі наукових досліджень, розроблення фундаментальних наукових праць, утвердження гендерних навчальних курсів в школах і вищих учбових закладах, що забезпечувало б наукове підґрунтя жіночого руху як суспільного явища, спрямованого на творення нової культури, на розвиток гендерної демократії.
Шостою проблемою, що гальмує консолідацію зусиль жіночих організацій, - є побоювання кожної з них втратити свою автономію, з одного боку, а з другого - брак активності щодо консолідації рядових учасниць руху.
Серед інших причин - брак організаційного досвіду роботи, відсутність необхідних управлінських навичок і етичні проблеми. Культура взаємовідносин, потреба поступатися амбітними інтересами, особиста відповідальність за стан у жіночому русі досить часто піднімається при контактних зустрічах.
Осмислення реального стану справ у жіночому русі та бажання утвердження нового змісту соціальної ролі жінки і чоловіка створюють ґрунт, на якому утвердиться жіночий рух України як важливий чинник гендерної демократії в українському громадянському суспільстві, в європейському та світовому співтоваристві. Цьому сприятимуть також вдосконалення політичних, правових і державних механізмів сприяння та утвердження гендерної демократії в країні.
Примітки
1. Гендер (gender) - соціальна стать. Поняття, що визначає соціальну стать людини на відміну від біологічної статі (sex). Гендерна демократія - це система волевиявлення двох статей - жінок і чоловіків у громадянському суспільстві як рівних у можливостях і правах, що законодавчо закріплені й реально забезпечені у політико-правових принципах, діях, розбудові суспільних і державних структур з урахуванням гендерних інтересів, потреб. Визначення подані на основі дослідження “Гендерний аналіз українського суспільства”. - К., 1999. - С.13, 15.
2. Концепція комплексного підходу до проблеми рівності між чоловіком і жінкою, концепція mainstreaming вперше проголошена в міжнародних документах після третьої Конференції ООН (Найробі, 1985 р.) і підтверджена в Програмі Дій IV Всесвітньої Конференції ООН з проблем жінок (Пекін, 1995 р.). Концепція базується на тому, що в загальну систему організації суспільства (mainstreaming) повинні бути включені критерії рівності чоловіка і жінки. Процес прийняття рішень має бути реорганізований таким чином, щоб особи залучені у здійснення політики, знали яким шляхом інтегрувати в політику вимір рівності статей і щоб ці знання стали нормою для відповідальних осіб, що приймають рішення.
3. Детальніше див.: Маланчук-Рибак О. Жіночий рух на західноукраїнських землях (кінець ХІХ - 30-і роки ХХ століття) // В кн.: Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні. Монографія / За заг. ред. Л.О. Смоляр. - Одеса, 1999. - С.110-130.
4. Докладніше див.: Смоляр Л.О. Минуле заради майбутнього. Жіночий рух Наддніпрянської України другої половини ХІХ - поч. ХХ: сторінки історії. - Одеса, 1998. - 408 с.
5. Паритетна демократія - це форма суспільних відносин у політико-правовій сфері, за якої жінкам гарантується рівний з чоловіками статус на підставі фактичного представництва на всіх рівнях і в усіх владних структурах. Визначення подане за збіркою “Перспективи паритетної демократії у політико-правовому полі України”. - Х., 1997. - С.6.
П'ятою проблемою у розвитку жіночого руху є наповнення його гендерним змістом, формування у населення гендерної культури взаємовідносин, визнання гендерних досліджень як галузі наукових досліджень, розроблення фундаментальних наукових праць, утвердження гендерних навчальних курсів в школах і вищих учбових закладах, що забезпечувало б наукове підґрунтя жіночого руху як суспільного явища, спрямованого на творення нової культури, на розвиток гендерної демократії.
Шостою проблемою, що гальмує консолідацію зусиль жіночих організацій, - є побоювання кожної з них втратити свою автономію, з одного боку, а з другого - брак активності щодо консолідації рядових учасниць руху.
Серед інших причин - брак організаційного досвіду роботи, відсутність необхідних управлінських навичок і етичні проблеми. Культура взаємовідносин, потреба поступатися амбітними інтересами, особиста відповідальність за стан у жіночому русі досить часто піднімається при контактних зустрічах.
Осмислення реального стану справ у жіночому русі та бажання утвердження нового змісту соціальної ролі жінки і чоловіка створюють ґрунт, на якому утвердиться жіночий рух України як важливий чинник гендерної демократії в українському громадянському суспільстві, в європейському та світовому співтоваристві. Цьому сприятимуть також вдосконалення політичних, правових і державних механізмів сприяння та утвердження гендерної демократії в країні.
Примітки
1. Гендер (gender) - соціальна стать. Поняття, що визначає соціальну стать людини на відміну від біологічної статі (sex). Гендерна демократія - це система волевиявлення двох статей - жінок і чоловіків у громадянському суспільстві як рівних у можливостях і правах, що законодавчо закріплені й реально забезпечені у політико-правових принципах, діях, розбудові суспільних і державних структур з урахуванням гендерних інтересів, потреб. Визначення подані на основі дослідження “Гендерний аналіз українського суспільства”. - К., 1999. - С.13, 15.
2. Концепція комплексного підходу до проблеми рівності між чоловіком і жінкою, концепція mainstreaming вперше проголошена в міжнародних документах після третьої Конференції ООН (Найробі, 1985 р.) і підтверджена в Програмі Дій IV Всесвітньої Конференції ООН з проблем жінок (Пекін, 1995 р.). Концепція базується на тому, що в загальну систему організації суспільства (mainstreaming) повинні бути включені критерії рівності чоловіка і жінки. Процес прийняття рішень має бути реорганізований таким чином, щоб особи залучені у здійснення політики, знали яким шляхом інтегрувати в політику вимір рівності статей і щоб ці знання стали нормою для відповідальних осіб, що приймають рішення.
3. Детальніше див.: Маланчук-Рибак О. Жіночий рух на західноукраїнських землях (кінець ХІХ - 30-і роки ХХ століття) // В кн.: Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні. Монографія / За заг. ред. Л.О. Смоляр. - Одеса, 1999. - С.110-130.
4. Докладніше див.: Смоляр Л.О. Минуле заради майбутнього. Жіночий рух Наддніпрянської України другої половини ХІХ - поч. ХХ: сторінки історії. - Одеса, 1998. - 408 с.
5. Паритетна демократія - це форма суспільних відносин у політико-правовій сфері, за якої жінкам гарантується рівний з чоловіками статус на підставі фактичного представництва на всіх рівнях і в усіх владних структурах. Визначення подане за збіркою “Перспективи паритетної демократії у політико-правовому полі України”. - Х., 1997. - С.6.
Новости загрузка новостей...