| Назва: | Політика, як мистецтво |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 25,28 KB |
| Скачувань: | 64 |
Це дуже великий клас ресурсів. Сюда відносяться, по-перше, інформація як така (державні секрети), а також канали отримання та розповсюдження інформації (спецслужби та преса). Преса не може быть нічиєю, народною. Хтось обовязково захоче контролювати цей ресурс і буде його контролювати, якщо цього не буде робит держава. Перефразируючи Наполеона можна сказати: «Якщо держава не хоче контролювати свою пресу, то її буде контролювати інша держава». Говорячи про контроль, не варто мати на увазі цензуру (точніше не только її). Цензура - це дуже примітивний та незграбний спосіб контролю преси. Є різні методи економічного та адміністративного контролі (наприклад видача ліцензій та банальна оплата заказних статей).
Також, кажучи про свободну економіку, ми розуміємо, що держава повинна контролювати економичну діяльність (а точніше загальні правила гри), точно так, говорячи про свободну пресу, ми повинні розуміти, що держава повинна регулювати загальні правила поведінки преси.
Теорема Стейніца
Як вже говорилося, політична боротьба - це боротьба за ресурси. У кого більше ресурсів, у того більше влади. Але як же проходить ця боротьба. Поставимо себе умовно на місце глави держави. Для отримання контроля над ресурсами можна піти війною на сісідню державу и взяти ці ресурси силою. Але, з іншого боку, сусідня держава, рівна нам по силі, теж може піти на нас війною та взяти контроль над нашими ресурсами. Тоді почнеться безглузда війна, в котрій не буде сенсу. Розуміючи це, ми будемо удосконалювати свої озброєні сили, підтримувати їх моральный дух (розвивати співвідносну культуру), надавати армії больш сучасні види зброї. А для цього ми будемо вести научно-технічні розробки, розвивати науку та освіту, розвивати виготовлення нової техніки та іншю. Тобто, ми будемо намагатися отримати перевагу над суперником в тих областях людської діяльності, котрі, здавалося б, не пов`язані безпосередньо з війною. І чим більше переваг буде отримано в цих областях, тим сильніше стане наша армія і тим скоріше ми візьмемо контроль над ресурсами супротивника. Це правило вперше сформулював перший чемпіон світу по шахматам Віктор Стейніц. Сформулював він його стосовно до шахмат, але воно повністю справедливо й у відношенні політичної боротьби. Різниця між шахматами та політичною «грою» тільки в тому, що в шахматы грають 32-ма фігурами на 64-х клітинах, а в політику «ирають» вельми більшою кількістю «фігур» на більшій кількості «клітин». Отже, якщо хочеш одержати верх в політичній боротьбі, накоплюй дрібні переваги, а потім атакуй.
Ось чому всі монополії мають властивість до подальшого збагачення свого впливу. Вони мають занадто багато дрібних (а при достатній монополізації вже йзначних) переваг.
3. Політична свідомість.
В самому загальному вигляді свідомість значить вищий рівень духовної активності людини як соціального суб'єкта. Різноманітні філософські напрямки розглядають природу свідомості по-різному. Наприклад, ідеалізм виходить з того, що свідомість розвивається стихійно і може бути зрозуміла тільки сама собі. Диалектико-матеріалістичне вчення виходить з того, що неможливо аналізувати свідомість ізольовано від явищ суспільного життя. Оскільки свідомість - властивість високоорганізованої матерії - мозку, і виступає як усвідомлене буття, суб'єктивний образ об'єктивного миру. Соціологія вважає, що свідомість виступає, передусім, як відображення в духовному житті людей їхнього суспільного буття, інтересів і уявлень різноманітних соціальних шарів, класів, націй і суспільства в цілому.
Політика і політичні відношення є частиною суспільного буття. Отже, і політична свідомість виступає як відбиття в духовному житті людей їхнього політичного буття. При цьому політична свідомість обов'язково є атрибутом політичної дії, її неодмінним елементом.
Політика - цілеспрямована діяльність і вона передбачає наявність у діючого суб'єкта певних уявлень про політичну дійсність, усвідомлення своїх інтересів, формулювання мети, вибір засобів і способів її досягнення.
Оскільки головним питанням відношень людей в політичній сфері є питання про державну владу, те воно ж займає головне місце і в структурі політичної свідомості. Без його виявлення не може бути і промови про свідому участь в політиці.
Не менш важливе місце в політичній свідомості займає проблема політичних інтересів людей, які виступають мотивами, що спонукають політичні дії.
Політична свідомість містить у собі все відбите соціальне буття, оскільки об'єктом політичної діяльності є всі сфери суспільного життя.
По своєму змісту політична свідомість охоплює всі уявлення людей, що опосередкують їхні об'єктивні зв'язки як з інститутами влади, так і між собою з приводу участі в управлінні справами держави і суспільства.
Також, кажучи про свободну економіку, ми розуміємо, що держава повинна контролювати економичну діяльність (а точніше загальні правила гри), точно так, говорячи про свободну пресу, ми повинні розуміти, що держава повинна регулювати загальні правила поведінки преси.
Теорема Стейніца
Як вже говорилося, політична боротьба - це боротьба за ресурси. У кого більше ресурсів, у того більше влади. Але як же проходить ця боротьба. Поставимо себе умовно на місце глави держави. Для отримання контроля над ресурсами можна піти війною на сісідню державу и взяти ці ресурси силою. Але, з іншого боку, сусідня держава, рівна нам по силі, теж може піти на нас війною та взяти контроль над нашими ресурсами. Тоді почнеться безглузда війна, в котрій не буде сенсу. Розуміючи це, ми будемо удосконалювати свої озброєні сили, підтримувати їх моральный дух (розвивати співвідносну культуру), надавати армії больш сучасні види зброї. А для цього ми будемо вести научно-технічні розробки, розвивати науку та освіту, розвивати виготовлення нової техніки та іншю. Тобто, ми будемо намагатися отримати перевагу над суперником в тих областях людської діяльності, котрі, здавалося б, не пов`язані безпосередньо з війною. І чим більше переваг буде отримано в цих областях, тим сильніше стане наша армія і тим скоріше ми візьмемо контроль над ресурсами супротивника. Це правило вперше сформулював перший чемпіон світу по шахматам Віктор Стейніц. Сформулював він його стосовно до шахмат, але воно повністю справедливо й у відношенні політичної боротьби. Різниця між шахматами та політичною «грою» тільки в тому, що в шахматы грають 32-ма фігурами на 64-х клітинах, а в політику «ирають» вельми більшою кількістю «фігур» на більшій кількості «клітин». Отже, якщо хочеш одержати верх в політичній боротьбі, накоплюй дрібні переваги, а потім атакуй.
Ось чому всі монополії мають властивість до подальшого збагачення свого впливу. Вони мають занадто багато дрібних (а при достатній монополізації вже йзначних) переваг.
3. Політична свідомість.
В самому загальному вигляді свідомість значить вищий рівень духовної активності людини як соціального суб'єкта. Різноманітні філософські напрямки розглядають природу свідомості по-різному. Наприклад, ідеалізм виходить з того, що свідомість розвивається стихійно і може бути зрозуміла тільки сама собі. Диалектико-матеріалістичне вчення виходить з того, що неможливо аналізувати свідомість ізольовано від явищ суспільного життя. Оскільки свідомість - властивість високоорганізованої матерії - мозку, і виступає як усвідомлене буття, суб'єктивний образ об'єктивного миру. Соціологія вважає, що свідомість виступає, передусім, як відображення в духовному житті людей їхнього суспільного буття, інтересів і уявлень різноманітних соціальних шарів, класів, націй і суспільства в цілому.
Політика і політичні відношення є частиною суспільного буття. Отже, і політична свідомість виступає як відбиття в духовному житті людей їхнього політичного буття. При цьому політична свідомість обов'язково є атрибутом політичної дії, її неодмінним елементом.
Політика - цілеспрямована діяльність і вона передбачає наявність у діючого суб'єкта певних уявлень про політичну дійсність, усвідомлення своїх інтересів, формулювання мети, вибір засобів і способів її досягнення.
Оскільки головним питанням відношень людей в політичній сфері є питання про державну владу, те воно ж займає головне місце і в структурі політичної свідомості. Без його виявлення не може бути і промови про свідому участь в політиці.
Не менш важливе місце в політичній свідомості займає проблема політичних інтересів людей, які виступають мотивами, що спонукають політичні дії.
Політична свідомість містить у собі все відбите соціальне буття, оскільки об'єктом політичної діяльності є всі сфери суспільного життя.
По своєму змісту політична свідомість охоплює всі уявлення людей, що опосередкують їхні об'єктивні зв'язки як з інститутами влади, так і між собою з приводу участі в управлінні справами держави і суспільства.
Новости загрузка новостей...