1 2 3 4

Яким чином "боротися" проти участі соціологів у виборчих кампаніях на засадах піарників? Чи потрібно заради цього мобілізовувати соціологічну спільноту й Соціологічну асоціацію України? У цьому немає жодної потреби, бо й самі соціологи, котрі займаються цим, в аналогічних ситуаціях називають себе "політтехнологами" (як уже зазначалося, останнім сплачують, як мінімум, на порядок більше). Що ж до самої можливості участі соціологів у такій ролі у виборчій кампанії, то це їхнє право. Соціологи не "ганьблять психологію як науку, бо спеціалісти-психологи використовують відповідні методи й засоби під час тренінгів кандидатів, а філологію - за те, що її представники навчають кандидатів правильно (та ще й державною мовою) виступати перед виборцями. Так можна докотитися до звинувачень хіміків у тому, що терористи використовують різноманітні хімічні речовини й технології у виготовленні бомб і вибухівки. Отже, проблема полягає в тому, щоб чітко відокремлювати діяльність соціологів і піарників у процесі організації виборів, пояснювати широким колам громадськості, що соціологи тут займалися проведенням досліджень, а стосовно зусиль з "керування громадською думкою", це вже поза сферою їхньої діяльності.

* * *

У соціологів є два можливих варіанти розв'язання проблеми політичного маркетингу та його взаємозв'язку із соціологією: чи то віддати політичний маркетинг маркетингові дослідження тощо у руки політологів, економістів або піарників, відмовившись від свого ключового з огляду на практичну затребуваність соціальної науки становища; чи то "очолити" рух, забезпечивши сучасній українській соціології першість серед інших соціально-гуманітарних наук у практичній діяльності з реформування суспільства. Тим паче, що тут ідеться не лише про політичний маркетинг, а й про складні взаємини прикладної соціології та маркетингових досліджень [8], соціології та низки інших царин знання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бурдье П. Социология политики. - М, 1993.

2. Дилигенский Г.Г. О политическом рынке и рациональном выборе в российских условиях //Полис. - 2000.- №2.

3. Морозова Е.Г. Политический рынок и политический маркетинг: концепции, модели, технологии. - М., 1998.

4. Політичний маркетинг та електоральні технології. - К., 2002.

5. Пшизова С.Н. Демократия и политический рынок в сравнительной перспективе // Полис.

- 2000. - №2.

6. Полторак В. А. Политический маркетинг. - Днепропетровск, 2001; Полторак В. Політичний маркетинг та організація виборчих кампаній // Соціологія: теорія, методи, маркетинг.

- 2002. - № 1. - С. 61-79.

7. Шампань П. Делать мнение: новая политическая игра. - М, 1997. - С. 303-304.

8. Полторак В. А. Маркетинговые исследования : Учебное пособие. - 2-е изд. - Днепропетровск, 2002; Полторак В. Маркетингові дослідження: сутність, методи, технології // Соціологія: теорія, методи, маркетинг . - 2000. - № 1. - С. 108-128.

9. Гелів С.Д., Рутор С.М. Політологія -2001. -

1 2 3 4