1 2 3 4

Багато вітчизняних політологів вважають, що сучасна політична елі¬та, яка виникла на теренах колишнього СРСР, формувалася за "номенк¬латурним принципом", а також має досить "клановий характер поведін¬ки". Д. Видрін та Д. Табачник так оцінюють українську політичну еліту: "Молода Україна - держава без політичної еліти. Здобувши державну незалежність і суверенітет 1991 року, Україна виявилася, напевне, най¬більшою в світі країною, яка не мала політичної еліти. Владний конгло¬мерат із колишніх партійних функціонерів і колишніх політичних диси¬дентів можна було б назвати переделітою. Рівень політичної кваліфі¬кації, загальної і правової культури, характер професійного і життєвого досвіду і т. д. не дозволяють віднести ранній український істеблішмент до класу повноцінної еліти".

Існуюча політична еліта України сформувалася трьома шляхами:

1) як наслідок добору та розстановки кадрів правлячої до 1991 року КПРС;

2) як наслідок активного чи пасивного опору тоталітарно-колоніаль¬ному правлінню;

3) як результат входження до політики нових груп та громадських діячів, безпосередньо не пов'язаних ні з комуністичним режимом, ні з опо¬ром йому.

І. Мигович відзначає неоднорідність, пістрявість, не завжди компе¬тентність української правлячої верхівки, і виділяє ті основні групи, які входять до неї:

• колишні партійні, державні, господарські керівники;

• вихідці з мистецько-наукових та інших кіл інтелігенції;

• відкриті ідейні противники комуністичного устрою (колишні по¬літв'язні, дисиденти, члени їх сімей);

• вітчизняні підприємці, банкіри, комерсанти;

• кар'єристи-демагоги.

За висновками А. Пахарєва, в Україні поки що правляча верхівка вис¬тупає як формальна політична еліта, відповідаючи лише окремим якісним рисам цього поняття. На сьогодні в Україні складається кілька політич¬них еліт в надрах об'єднань громадян. Простежуються три основні на¬прямки майбутньої політичної еліти: націоналістичний, ліберально-цент¬ристський, лівий.

Література

Ашин Г. К. Политическое лидерство й оптимальный стиль // Общественные науки її современность. - 1993. - №2.

Блондель М. Политическое лидерство. - М., 1992.

Вовканич С. Еліта - найбільш конвертована валюта // Віче. - 1997. - №>5.

Выдрин Д. Й. Политический лидер й проблеми его формирования. - К., 1990.

Гордієнко М. Концепція політичної еліти В. Липинського як фактор національні) державної ідентичності України //Нова політика. - 1998. - №2.

Енциклопедія політичної думки/ Пер. з англ, - К.: Дух і Літера, 2000.

1 2 3 4