| Назва: | Поняття державного суверенітету. Зовнішній та внутрішній суверенітет держави |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 6,97 KB |
| Скачувань: | 25 |
Поняття державного суверенітету. Зовнішній та внутрішній суверенітет держави
Поняття державного суверенітету
Конституціоналізм як багато-аспектне явище знаходить вияв у конституційній теорії, в суспільно-політичному русі за її реалізацію і в конституційній практиці. Особливий інтерес викликає зміст консти¬туційних принципів (принципів кон¬ституції), що становлять основу теорії і практики.
Конституційні принципи - це категорія політичної і правової свідо¬мості. Вони не мають самостійного ре¬гулюючого значення. Відбиваючись у змісті норм основних законів, консти¬туційні принципи набувають характе¬ру принципів конституції. Останні є формою нормативного закріплення конституційних принципів. Принци¬пи конституції нерідко прямо вклю¬чені до змісту основних законів, зафіксовані у вигляді так званих норм-принципів. Принципи консти¬туції об'єктивують відповідну теорію, матеріалізують у правовій формі кон¬ституційні принципи і тому звичайно однойменні з ними. Разом з тим кон¬ституційні принципи є більш абст¬рактними. Закріплюючи найбільш визнані в суспільстві політико-правові ідеї, вони виходять у своєму значенні за межі предмета конституційно-пра¬вового регулювання і нерідко мають відношення до характеристики право¬вої системи в цілому.
Зміст і формулювання принципів конкретизуються відповідно до державно-правового розвитку окре¬мих країн, що пояснюється історичними і національними особливостями такого розвитку. Самі ж принципи тісно взаємопов'язані і доповнюють один одного. Водночас вони різняться не тільки за змістом, а й за пред¬метним спрямуванням. Наприклад, принцип поділу влад передусім відне¬сений до механізму здійснення державної влади, принцип федералізму - до її політико-територіальної організації.
Одним з найбільш загальних конституційних принципів (прин¬ципів конституції) є принцип суверенітету. Поняття суверенітету відоме конституційній теорії і практиці всіх країн, хоч існують різні і досить да¬лекі від його традиційного тлумачення. Звичайно принцип суверенітету асоціюється з визначенням самого сенсу державності. Це зумовлює його, по суті, універсальне політико-правове значення.
З проблемою суверенітету завжди було пов'язане визначення най¬важливіших характеристик конституційного права, зокрема з'ясування питання про носія влади в державі та про межі її здійснення. Визнаною є точка зору, за якою серед усіх відповідних принципів принцип суве¬ренітету є найбільш «політичним» за своїм характером. Це пояснюється не тільки особливостями його юридичного змісту, а й тим значенням, яке він відіграє у процесі здійснення внутрішньої і зовнішньої політики дер¬жави. До того ж за своїм походженням суверенітет історично являв політичну ідею, яка лише з часом набула юридичного значення.
Поняття суверенітету вперше сформулював Жан Боден (XVI ст.), який запропонував засновану на принципі суверенітету концепцію держав¬ної влади.
Іноді у відповідних конституційних положеннях замість народного суверенітету декларується національний суверенітет. Зокрема, в ст. 1 Конституції Іспанії зазначено, що «національний суверенітет належить іспанському народу, від якого походять повноваження держави». Подібний текст містить і ст. З Конституції Франції. Така заміна термінів не є випадковою і свідчить про сполученість понять народного, національ¬ного і державного суверенітету.
Використання терміна «національний суверенітет» відображало процес формування в XVII-XIX ст.ст. національних держав. Нації, які на той час утворились, набували державних форм, тож не дивно, що майже відразу в зарубіжній політико-правовій науці поняття національного суверенітету стало сприйматись як першооснова державного суверенітету.
Що ж до прийнятого в науці поняття державного суверенітету, то во¬но звичайно трактується як верховенство держави на своїй території і неза¬лежність у міжнародних відносинах. Верховенство держави означає дію в ме¬жах її території тільки однієї публічної влади, яка визначає повноваження усіх державних органів і посадових осіб, а також підлеглість цій владі всьо¬го населення території. Незалежність держави в міжнародних відносинах - це її непідпорядкованість будь-якій зовнішній владі, владі інших держав.
Суверенітет виступає як необхідна політико-правова характеристи¬ка держави. Поняття суверенітету відображає якісні риси держави. Вод¬ночас воно прямо пов'язане з властивостями державної влади, тобто суве¬ренітет - це вияв самої природи влади. Зв'язок між державним і народ¬ним суверенітетом нерідко вбачають у тому, що народ є єдиним джерелом влади, яка звичайно здійснюється державою та її органами.
Поняття державного суверенітету
Конституціоналізм як багато-аспектне явище знаходить вияв у конституційній теорії, в суспільно-політичному русі за її реалізацію і в конституційній практиці. Особливий інтерес викликає зміст консти¬туційних принципів (принципів кон¬ституції), що становлять основу теорії і практики.
Конституційні принципи - це категорія політичної і правової свідо¬мості. Вони не мають самостійного ре¬гулюючого значення. Відбиваючись у змісті норм основних законів, консти¬туційні принципи набувають характе¬ру принципів конституції. Останні є формою нормативного закріплення конституційних принципів. Принци¬пи конституції нерідко прямо вклю¬чені до змісту основних законів, зафіксовані у вигляді так званих норм-принципів. Принципи консти¬туції об'єктивують відповідну теорію, матеріалізують у правовій формі кон¬ституційні принципи і тому звичайно однойменні з ними. Разом з тим кон¬ституційні принципи є більш абст¬рактними. Закріплюючи найбільш визнані в суспільстві політико-правові ідеї, вони виходять у своєму значенні за межі предмета конституційно-пра¬вового регулювання і нерідко мають відношення до характеристики право¬вої системи в цілому.
Зміст і формулювання принципів конкретизуються відповідно до державно-правового розвитку окре¬мих країн, що пояснюється історичними і національними особливостями такого розвитку. Самі ж принципи тісно взаємопов'язані і доповнюють один одного. Водночас вони різняться не тільки за змістом, а й за пред¬метним спрямуванням. Наприклад, принцип поділу влад передусім відне¬сений до механізму здійснення державної влади, принцип федералізму - до її політико-територіальної організації.
Одним з найбільш загальних конституційних принципів (прин¬ципів конституції) є принцип суверенітету. Поняття суверенітету відоме конституційній теорії і практиці всіх країн, хоч існують різні і досить да¬лекі від його традиційного тлумачення. Звичайно принцип суверенітету асоціюється з визначенням самого сенсу державності. Це зумовлює його, по суті, універсальне політико-правове значення.
З проблемою суверенітету завжди було пов'язане визначення най¬важливіших характеристик конституційного права, зокрема з'ясування питання про носія влади в державі та про межі її здійснення. Визнаною є точка зору, за якою серед усіх відповідних принципів принцип суве¬ренітету є найбільш «політичним» за своїм характером. Це пояснюється не тільки особливостями його юридичного змісту, а й тим значенням, яке він відіграє у процесі здійснення внутрішньої і зовнішньої політики дер¬жави. До того ж за своїм походженням суверенітет історично являв політичну ідею, яка лише з часом набула юридичного значення.
Поняття суверенітету вперше сформулював Жан Боден (XVI ст.), який запропонував засновану на принципі суверенітету концепцію держав¬ної влади.
Іноді у відповідних конституційних положеннях замість народного суверенітету декларується національний суверенітет. Зокрема, в ст. 1 Конституції Іспанії зазначено, що «національний суверенітет належить іспанському народу, від якого походять повноваження держави». Подібний текст містить і ст. З Конституції Франції. Така заміна термінів не є випадковою і свідчить про сполученість понять народного, національ¬ного і державного суверенітету.
Використання терміна «національний суверенітет» відображало процес формування в XVII-XIX ст.ст. національних держав. Нації, які на той час утворились, набували державних форм, тож не дивно, що майже відразу в зарубіжній політико-правовій науці поняття національного суверенітету стало сприйматись як першооснова державного суверенітету.
Що ж до прийнятого в науці поняття державного суверенітету, то во¬но звичайно трактується як верховенство держави на своїй території і неза¬лежність у міжнародних відносинах. Верховенство держави означає дію в ме¬жах її території тільки однієї публічної влади, яка визначає повноваження усіх державних органів і посадових осіб, а також підлеглість цій владі всьо¬го населення території. Незалежність держави в міжнародних відносинах - це її непідпорядкованість будь-якій зовнішній владі, владі інших держав.
Суверенітет виступає як необхідна політико-правова характеристи¬ка держави. Поняття суверенітету відображає якісні риси держави. Вод¬ночас воно прямо пов'язане з властивостями державної влади, тобто суве¬ренітет - це вияв самої природи влади. Зв'язок між державним і народ¬ним суверенітетом нерідко вбачають у тому, що народ є єдиним джерелом влади, яка звичайно здійснюється державою та її органами.