1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Настав час, коли необхідно серйозно переосмислити досягнуті рубежі суспільного розвитку, по-новому оцінити подальші перспек¬тиви. Економіка, всі її галузі та підгалузі мають не тільки відповіда¬ти сучасному рівню розвитку науки і техніки, а й працювати на задо¬волення всього різноманіття сучасних потреб кожної людини, кож¬ної сім'ї, суспільства в цілому.

Висновки

Суспільна система охоплює три підсистеми (соціально-культурну, політико-адміністративну і економічну, або господарську). А це означає, що держава здійснює свою діяльність у кожній з них. Нас же цікавить госпо¬дарська система і економічна політика, що здійснюються державою.

Економічна політика являє собою цілі, напрями, шляхи, методи, важелі розвитку економіки, що визначені суб'єктами влади.

Вироблена економічна політика передбачає вирішення двох зав¬дань:

1) головні цілі, на досягнення яких зорієнтований розвиток на¬родного господарства;

2) засоби, які треба мобілізувати для досягнення поставлених цілей.

Політика активно втручається в суспільне життя і може впливати на економічний прогрес у трьох напрямах:

• сприяти його розвитку;

• стримувати суспільний прогрес, у тому числі економічний роз¬виток;

• суперечливо діяти на економічний прогрес, прискорюючи його в одному напрямі і стримуючи в іншому.

Людство завжди намагалось дізнатись, за яких умов політика стає рушійною силою розвитку економіки.

Історичний досвід переконує, що політика стає рушійною силою розвитку суспільства і людини, якщо вона науково обгрунто¬вана. Такою є політика, що грунтується на об'єктивно діючих зако¬нах, враховує різноманітні інтереси суспільства, передбачає багатоваріантність рішень і свободу вибору.

Якщо ж політика засновується на спотвореній теорії, яка не ви¬ходить з об'єктивних законів і всієї сукупності інтересів суспільства, підпорядковує одні інтереси іншим, вона є ненауковою. Вона обез¬зброює людину, робить її цинічною і байдужою або фанатичною і деспотичною. Така політика веде суспільство до кризових явищ, а то й регресу. Це стосується й економічної політики.

Перехід економіки України до ринку можливий лише зав¬дяки використанню реальних причинно-наслідкових зв'язків у економічному житті, врахуванню інтересів усіх господарюю¬чих суб'єктів, тобто завдяки політиці, побудованій на науковій теорії та адекватно трансформованій у господарському ме¬ханізмі.

Наукова об'єктивність у політиці потребує врахування прита¬манних суспільству суперечностей і труднощів. Більше того, еко¬номічні закони діють як тенденції. Форми їхнього вияву не одно¬значні й можуть змінюватися під впливом різних обставин. Дуже важливо в практиці суспільного господарювання на кожному етапі розвитку суспільства вміти користуватися науковим знанням за¬конів, ураховувати їхню дію, чітко визначати роль і місце суб'єктив¬ного чинника.

У кожний період часу важливо визначити конкретні напря¬ми економічної політики, їхній зміст, політичну значимість. Вибір їх не може бути довільним. На кожному етапі розвитку суспільства він визначається рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відно¬син, конкретними історичними умовами, ситуацією в світі.

Одним з найважливіших завдань держави і є врахування в прак¬тичній діяльності головних особливостей кожного етапу розвитку краї¬ни. Тільки на таких засадах можна забезпечити глибоку наукову обгрун¬тованість і реалізм принципових настанов у галузі економіки, гуманізм цілей, наступність у розв'язанні соціально-економічних завдань.

Напрями економічної політики різноманітні за змістом та полі¬тичною значимістю, їх можна класифікувати так: за сферами економічного життя (промисловість, сільське гос¬подарство, будівництво, транспорт, зв'язок, торгівля тощо); за часом дії (довго-, середньо- та короткострокові); політичною та соціально-економічною значимістю.

Пріоритетний підхід до економіки - це завжди політичний, стра¬тегічний підхід. Пріоритети мають визначатися на основі інтересів і здійснюватися через них. Вони мусять сприяти науковому передба¬ченню майбутнього стану розвитку економіки, його структури, впливу на соціальну сферу, людину, природу. У свою чергу, на цій основі можна прогнозувати реальні суперечності та шляхи і способи вирі¬шення їх. У такий спосіб економічна політика, побудована на нау¬ковій теорії, перетворюється на чинник суспільного прогресу.

Список використаної літератури

1. Андреев С.С. Политические системы и политическая организация общества // Социально-политические науки. - 1992. - № 1.

2. Аристотель. Политика. Соч. в 4 т. - М., 1983. - Т. 4. - Кн. 4, 5, 6.

3. Вебер М. Политика как призвание и професия. Избранные произведения. - М., 1990. - С. 644-707.

4. Лузан Н.А. Политическая жизнь общества: вопросы теории. - К., 1989. - С. 47-96.

5. Лузан 0.0. Політика і суспільство // Політологічні читання. - 1993. -№ 1.

6. Пойченко А.М. Політика: теорія і технології. - К., 1996. - С. 5-36.

7. Політичні структури та процеси в сучасній Україні. - К., 1995. - С. 7-321.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11