| Назва: | Проблема взаємовідношення політики та економіки, філософський аспект |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 28,14 KB |
| Скачувань: | 52 |
Тепер практично всі найкрупніші підприємства західного світу існують на основі не індивідуальної, а групової власності, що свідчить про зростання процесу усуспільнення власності, а не навпаки. Первісна ж форма приватної власності, для якої характе¬рне індивідуальне володіння й розпорядження власністю, залиша¬ється переважно на периферії економіки, тобто в сільському господарстві, ремісництві, торгівлі, сфері послуг. Причому, й тут загальною закономірністю є звуження сфери дії індивідуальної приватної власності.
Політика та її роль в економічному житті
Політику розглядають у широкому і вузькому значеннях сло¬ва. У широкому значенні політика охоплює політичні відносини, полі¬тичну організацію (систему) і політичну ідеологію як певну єдність. У вузькому значенні політика є практичною діяльністю держави.
Суспільна система охоплює три підсистеми (соціально-культурну, політико-адміністративну і економічну, або господарську). А це означає, що держава здійснює свою діяльність у кожній з них. Нас же цікавить госпо¬дарська система і економічна політика, що здійснюються державою.
Економічна політика являє собою цілі, напрями, шляхи, методи, важелі розвитку економіки, що визначені суб'єктами влади.
Вироблена економічна політика передбачає вирішення двох зав¬дань:
1) головні цілі, на досягнення яких зорієнтований розвиток на¬родного господарства;
2) засоби, які треба мобілізувати для досягнення поставлених цілей.
Цілі економічної політики та засоби досягнення їх подано на рис. 1 і 2.
Рис. 1. Цілі економічної політики
Рис. 2. Засоби досягнення цілей економічної політики
Для спрощення розуміння проблеми наведемо тлумачення основ¬них понять на рис. 1 і 2.
Економічне зростання - кількісне та якісне зростання товарів та послуг.
Економічна ефективність - зменшення виробничих ресурсів на виготовлення різноманітних благ.
Соціальна ефективність - поліпшення соціально-економічно¬го життя людей: зростання заробітної плати, поліпшення житлових умов та умов праці, покращення освітнього, медичного обслугову¬вання, забезпечення хворих, недієздатних, пристарілих громадян тощо.
Розміщення ресурсів полягає у тому, що держава забезпечує відповідність між виробництвом і умовами відносного браку ре¬сурсів.
Розподіл доходів має за мету сприяти забезпеченню соціальної справедливості.
Стабільні умови розвитку передбачають забезпечення для всіх суб'єктів господарювання сприятливих умов для раціонального роз¬міщення і використання ресурсів.
Політика активно втручається в суспільне життя і може впливати на економічний прогрес у трьох напрямах:
• сприяти його розвитку;
• стримувати суспільний прогрес, у тому числі економічний роз¬виток;
• суперечливо діяти на економічний прогрес, прискорюючи його в одному напрямі і стримуючи в іншому.
Людство завжди намагалось дізнатись, за яких умов політика стає рушійною силою розвитку економіки.
Основа політики - економічна теорія
Історичний досвід переконує, що політика стає рушійною силою розвитку суспільства і людини, якщо вона науково обгрунто¬вана. Такою є політика, що грунтується на об'єктивно діючих зако¬нах, враховує різноманітні інтереси суспільства, передбачає багато-варіантність рішень і свободу вибору.
Якщо ж політика засновується на спотвореній теорії, яка не ви¬ходить з об'єктивних законів і всієї сукупності інтересів суспільства, підпорядковує одні інтереси іншим, вона є ненауковою. Вона обез¬зброює людину, робить її цинічною і байдужою або фанатичною і деспотичною. Така політика веде суспільство до кризових явищ, а то й регресу. Це стосується й економічної політики.
Перехід економіки України до ринку можливий лише зав¬дяки використанню реальних причинно-наслідкових зв'язків у економічному житті, врахуванню інтересів усіх господарюю¬чих суб'єктів, тобто завдяки політиці, побудованій на науковій теорії та адекватно трансформованій у господарському ме¬ханізмі.
Саме з огляду на ці обставини першоосновою вироблення науко¬во обгрунтованої економічної політики є економічна теорія, яка відби¬вала б закономірності перехідної економіки нашої країни.
Будь-який відхід від теорії призводить до суб'єктивізму, сутність якого полягає в ігноруванні об'єктивних вимог і умов, а отже, вису¬ненні необгрунтованих завдань і рішень, що в кінцевому підсумку обертається нераціональним використанням природних, матеріаль¬них, фінансових, людських ресурсів, породжує диспропорції в су¬спільному виробництві та соціальні суперечності.
Наукове обгрунтування економічної політики сприятиме глибо¬кому оновленню матеріального виробництва, повнішому розкриттю соціальних ресурсів суспільства, що перебувають у стадії переходу до нових економічних відносин.
Політика та її роль в економічному житті
Політику розглядають у широкому і вузькому значеннях сло¬ва. У широкому значенні політика охоплює політичні відносини, полі¬тичну організацію (систему) і політичну ідеологію як певну єдність. У вузькому значенні політика є практичною діяльністю держави.
Суспільна система охоплює три підсистеми (соціально-культурну, політико-адміністративну і економічну, або господарську). А це означає, що держава здійснює свою діяльність у кожній з них. Нас же цікавить госпо¬дарська система і економічна політика, що здійснюються державою.
Економічна політика являє собою цілі, напрями, шляхи, методи, важелі розвитку економіки, що визначені суб'єктами влади.
Вироблена економічна політика передбачає вирішення двох зав¬дань:
1) головні цілі, на досягнення яких зорієнтований розвиток на¬родного господарства;
2) засоби, які треба мобілізувати для досягнення поставлених цілей.
Цілі економічної політики та засоби досягнення їх подано на рис. 1 і 2.
Рис. 1. Цілі економічної політики
Рис. 2. Засоби досягнення цілей економічної політики
Для спрощення розуміння проблеми наведемо тлумачення основ¬них понять на рис. 1 і 2.
Економічне зростання - кількісне та якісне зростання товарів та послуг.
Економічна ефективність - зменшення виробничих ресурсів на виготовлення різноманітних благ.
Соціальна ефективність - поліпшення соціально-економічно¬го життя людей: зростання заробітної плати, поліпшення житлових умов та умов праці, покращення освітнього, медичного обслугову¬вання, забезпечення хворих, недієздатних, пристарілих громадян тощо.
Розміщення ресурсів полягає у тому, що держава забезпечує відповідність між виробництвом і умовами відносного браку ре¬сурсів.
Розподіл доходів має за мету сприяти забезпеченню соціальної справедливості.
Стабільні умови розвитку передбачають забезпечення для всіх суб'єктів господарювання сприятливих умов для раціонального роз¬міщення і використання ресурсів.
Політика активно втручається в суспільне життя і може впливати на економічний прогрес у трьох напрямах:
• сприяти його розвитку;
• стримувати суспільний прогрес, у тому числі економічний роз¬виток;
• суперечливо діяти на економічний прогрес, прискорюючи його в одному напрямі і стримуючи в іншому.
Людство завжди намагалось дізнатись, за яких умов політика стає рушійною силою розвитку економіки.
Основа політики - економічна теорія
Історичний досвід переконує, що політика стає рушійною силою розвитку суспільства і людини, якщо вона науково обгрунто¬вана. Такою є політика, що грунтується на об'єктивно діючих зако¬нах, враховує різноманітні інтереси суспільства, передбачає багато-варіантність рішень і свободу вибору.
Якщо ж політика засновується на спотвореній теорії, яка не ви¬ходить з об'єктивних законів і всієї сукупності інтересів суспільства, підпорядковує одні інтереси іншим, вона є ненауковою. Вона обез¬зброює людину, робить її цинічною і байдужою або фанатичною і деспотичною. Така політика веде суспільство до кризових явищ, а то й регресу. Це стосується й економічної політики.
Перехід економіки України до ринку можливий лише зав¬дяки використанню реальних причинно-наслідкових зв'язків у економічному житті, врахуванню інтересів усіх господарюю¬чих суб'єктів, тобто завдяки політиці, побудованій на науковій теорії та адекватно трансформованій у господарському ме¬ханізмі.
Саме з огляду на ці обставини першоосновою вироблення науко¬во обгрунтованої економічної політики є економічна теорія, яка відби¬вала б закономірності перехідної економіки нашої країни.
Будь-який відхід від теорії призводить до суб'єктивізму, сутність якого полягає в ігноруванні об'єктивних вимог і умов, а отже, вису¬ненні необгрунтованих завдань і рішень, що в кінцевому підсумку обертається нераціональним використанням природних, матеріаль¬них, фінансових, людських ресурсів, породжує диспропорції в су¬спільному виробництві та соціальні суперечності.
Наукове обгрунтування економічної політики сприятиме глибо¬кому оновленню матеріального виробництва, повнішому розкриттю соціальних ресурсів суспільства, що перебувають у стадії переходу до нових економічних відносин.
Новости загрузка новостей...