| Назва: | Розвиток політичної науки у Новий час |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 11,02 KB |
| Скачувань: | 71 |
Голландський юрист і політичний мислитель Г. Гроцій є одним із заснов¬ників вчення про природне право та родоначальником міжнародного права. Його погляди викладені у трактаті "Про право війни і миру. Три книги". У розумінні Г. Гроція, держава - це "досконалий союз вільних людей, укладений ' заради дотримання права та загальної користі". У державі існує громадянська влада, котра є верховною.
Мислитель не віддавав переваги жодній із форм правління; при ство¬ренні держави народ міг вибирати будь-яку, але обравши, вже не мав права її змінити, окрім випадків крайньої небезпеки для існування само¬го народу. Разом із тим, очевидним є його негативне ставлення до ти¬ранії та надання переваги монархії та аристократії, хоча він не заперечував й проти демократичної форми правління. За своїм соціальним змістом держава у трактуванні Г. Ґроція виступає як угода більшості проти меншості, як союз слабких і пригноблених проти сильних і могутніх.
Новий раціоналістичний підхід до проблем суспільства і держави отримав свій подальший розвиток у творчості видатного голландського філософа та соціального мислителя Б. Спінози. Його політичні погляди викладені у праці "Богословсько-політичний трактат" (1670), "Етика " (1675), "Політичний трактат" (1677).
Мислитель обґрунтував ідею про невідчужувані права особи, серед яких право на існування та діяльність, свободу совісті та думки, свободу слова. Держава у Б. Спінози виступає носієм природних прав усього насе¬лення. Основними її функціями він вважав:
• упорядкування релігійного життя;
• забезпечення недоторканості власності;
• поширення освіти;
• гарантування безперешкодного ведення торгівлі;
• оцінка поведінки кожного;
• покарання злочинців;
• вирішення конфліктів, які виникають між громадянами;
• здійснення заходів, спрямованих на ведення воєн та їх запобігання.
Політична доктрина англійського філософа та політичного мислителя Т. Гобса викладена у працях "Філософські основи вчення про громадяни¬на" (1642), "Левіафан, або Матерія, форма і влада держави церковної та громадянської" (1651). В основу теорії держави Т. Гобс поклав уявлен¬ня про природу індивіда.
Т. Гобс розрізняв держави, що виникають внаслідок добровільної згоди громадян, та держави, що утворилися за допомогою фізичної сили. Він називає три основні форми держави - монархію, аристокра¬тію, демократію. Найкращою, на думку Т. Гобса, є монархія, бо вона найповніше виражає і реалізовує абсолютний характер влади держави, у ній загальні інтереси дуже тісно співпадають із приватними інтересами суверена.
Політичне вчення англійського філософа та політичного мислителя Дж. Лока викладене у праці "Два трактати про правління" (1690). На думку Дж. Лока, до виникнення держави люди перебували у природному стані, але він не характеризується як "війна всіх проти всіх". Для при¬родного стану притаманна рівність, право особи розпоряджатися своєю власністю, але у суспільстві були відсутні органи, які б об'єктивно вирі¬шували конфлікти між людьми, карали злочинців, і це спричинило обста¬новку невпевненості, напруги. Для надійного забезпечення природних прав, рівності та свободи, захисту особи й власності люди створили дер¬жаву. "Будь-яке мирне утворення держави мало у своїй основі згоду на¬роду", - писав Дж. Лок.
Унаслідок утворення держави індивід, на думку Дж. Лока, не втрачав усіх своїх прав, а лише право на вироблення та реалізацію законів. Полі¬тичну владу він визначав так: "... це право створювати закони з правом застосовувати смертну кару і, відповідно, усіх менших покарань для регу¬лювання та охорони власності; це право використовувати силу сус¬пільства для проведення у життя законів, для захисту держави від інозем¬ного втручання - і все це в ім'я суспільного блага". Цілісність держави та виконання нею своїх основних завдань, на думку Дж. Лока, здатне забез¬печити конституційне правління, при якому влада була б обмежена зако¬ном і поділена.
Учення Дж. Лока було класичним відображенням ідеології ранньобуржуазних революцій. Воно увібрало у себе досягнення передової наукової думки XVII ст. та прогресивні досягнення політико-правового знання. Дж. Лок сфор¬мулював політичні принципи, які лягли в основу усіх демократичних правових держав світу. Його вважають основоположником лібералізму та сучасного конституціоналізму.
Висновок.
Отже, виходячи з вище сказаного можна зробити висновок, що ще у Новий час значного розвитку, як на той час досягла політологія. Це знайшло відображення у праці багатьох мислителів і політологів Відродження (Ренесансу), епохи Реформації, європейського соціалізму (політолог Н. Мак'явеллі, Г.Гроцієм, Т.Гобс). вони зробили великий внесок у політологію, як того часу, так і пізнішою з таких питань: - Протиставлення інтересу до людини у її стосунках зі світом, проблемами соціального буття, пізнання соціальної дійсності, права на опір, політичної науки, поширення освіти, вирішення конфліктів які виникають між громадянами і т.д.
Література:
Мислитель не віддавав переваги жодній із форм правління; при ство¬ренні держави народ міг вибирати будь-яку, але обравши, вже не мав права її змінити, окрім випадків крайньої небезпеки для існування само¬го народу. Разом із тим, очевидним є його негативне ставлення до ти¬ранії та надання переваги монархії та аристократії, хоча він не заперечував й проти демократичної форми правління. За своїм соціальним змістом держава у трактуванні Г. Ґроція виступає як угода більшості проти меншості, як союз слабких і пригноблених проти сильних і могутніх.
Новий раціоналістичний підхід до проблем суспільства і держави отримав свій подальший розвиток у творчості видатного голландського філософа та соціального мислителя Б. Спінози. Його політичні погляди викладені у праці "Богословсько-політичний трактат" (1670), "Етика " (1675), "Політичний трактат" (1677).
Мислитель обґрунтував ідею про невідчужувані права особи, серед яких право на існування та діяльність, свободу совісті та думки, свободу слова. Держава у Б. Спінози виступає носієм природних прав усього насе¬лення. Основними її функціями він вважав:
• упорядкування релігійного життя;
• забезпечення недоторканості власності;
• поширення освіти;
• гарантування безперешкодного ведення торгівлі;
• оцінка поведінки кожного;
• покарання злочинців;
• вирішення конфліктів, які виникають між громадянами;
• здійснення заходів, спрямованих на ведення воєн та їх запобігання.
Політична доктрина англійського філософа та політичного мислителя Т. Гобса викладена у працях "Філософські основи вчення про громадяни¬на" (1642), "Левіафан, або Матерія, форма і влада держави церковної та громадянської" (1651). В основу теорії держави Т. Гобс поклав уявлен¬ня про природу індивіда.
Т. Гобс розрізняв держави, що виникають внаслідок добровільної згоди громадян, та держави, що утворилися за допомогою фізичної сили. Він називає три основні форми держави - монархію, аристокра¬тію, демократію. Найкращою, на думку Т. Гобса, є монархія, бо вона найповніше виражає і реалізовує абсолютний характер влади держави, у ній загальні інтереси дуже тісно співпадають із приватними інтересами суверена.
Політичне вчення англійського філософа та політичного мислителя Дж. Лока викладене у праці "Два трактати про правління" (1690). На думку Дж. Лока, до виникнення держави люди перебували у природному стані, але він не характеризується як "війна всіх проти всіх". Для при¬родного стану притаманна рівність, право особи розпоряджатися своєю власністю, але у суспільстві були відсутні органи, які б об'єктивно вирі¬шували конфлікти між людьми, карали злочинців, і це спричинило обста¬новку невпевненості, напруги. Для надійного забезпечення природних прав, рівності та свободи, захисту особи й власності люди створили дер¬жаву. "Будь-яке мирне утворення держави мало у своїй основі згоду на¬роду", - писав Дж. Лок.
Унаслідок утворення держави індивід, на думку Дж. Лока, не втрачав усіх своїх прав, а лише право на вироблення та реалізацію законів. Полі¬тичну владу він визначав так: "... це право створювати закони з правом застосовувати смертну кару і, відповідно, усіх менших покарань для регу¬лювання та охорони власності; це право використовувати силу сус¬пільства для проведення у життя законів, для захисту держави від інозем¬ного втручання - і все це в ім'я суспільного блага". Цілісність держави та виконання нею своїх основних завдань, на думку Дж. Лока, здатне забез¬печити конституційне правління, при якому влада була б обмежена зако¬ном і поділена.
Учення Дж. Лока було класичним відображенням ідеології ранньобуржуазних революцій. Воно увібрало у себе досягнення передової наукової думки XVII ст. та прогресивні досягнення політико-правового знання. Дж. Лок сфор¬мулював політичні принципи, які лягли в основу усіх демократичних правових держав світу. Його вважають основоположником лібералізму та сучасного конституціоналізму.
Висновок.
Отже, виходячи з вище сказаного можна зробити висновок, що ще у Новий час значного розвитку, як на той час досягла політологія. Це знайшло відображення у праці багатьох мислителів і політологів Відродження (Ренесансу), епохи Реформації, європейського соціалізму (політолог Н. Мак'явеллі, Г.Гроцієм, Т.Гобс). вони зробили великий внесок у політологію, як того часу, так і пізнішою з таких питань: - Протиставлення інтересу до людини у її стосунках зі світом, проблемами соціального буття, пізнання соціальної дійсності, права на опір, політичної науки, поширення освіти, вирішення конфліктів які виникають між громадянами і т.д.
Література:
Новости загрузка новостей...