1 2 3

Суверенітет держави. Зв'язок суверенітету держави з народним суверенітетом

Суверенітет держави - політико-юридична властивість дер¬жавної влади, яка означає її верховенство і повноту всередині країни, незалежність і рівноправність ззовні.

Відрізняють дві сторони державного суверенітету[1]:

внутрішню: виражає верховенство і повноту державної вла¬ди відносно до усіх інших організацій у політичній системі су¬спільства, її монопольне право на законодавство, управління і юрисдикцію[2] усередині країни в межах усієї державної тери¬торії;

зовнішню: виражає незалежність і рівноправність держави як суб'єкта міжнародного права у взаємовідносинах з іншими дер¬жавами, недопустимість втручання у внутрішньодержавні спра¬ви ззовні.

Внутрішній суверенітет називають ще законодавчим сувере¬нітетом, оскільки він припускає право законодавчої влади ви¬давати закони.

У Декларації про державний суверенітет України від 16 лип¬ня 1990 p. зазначені такі ознаки державного суверенітету Ук¬раїни:

1) верховенство (інакше: прерогатива влади) - відсутність іншої більш високої суспільної влади на території країни: дер¬жавна влада може скасувати, визнати недійсним будь-який про¬яв усякої іншої суспільної влади;

2) самостійність - можливість самостійно приймати рішення усередині країни і ззовні за дотримання норм національного та міжнародного права;

3) повнота (інакше: універсальність) - поширення держав¬ної влади на всі сфери державного життя, на все населення і громадські організації країни;

4) неподільність влади держави в межах її території - одно-особовість влади в цілому і лише функціональний її поділ на гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову; безпосереднє здій¬снення владних велінь по їх каналах;

5) незалежність у зовнішніх відносинах - можливість само¬стійно приймати рішення ззовні країни за дотримання норм між¬народного права і поважання суверенітету інших країн;

6) рівноправність у зовнішніх відносинах - наявність у між¬народних відносинах таких прав і обов'язків, як й у інших країн. До зазначених ознак суверенітету слід додати:

7) невідчужуваність - неможливість довільної відчуженості легітимної та легальної влади, лише наявність закріпленої за¬коном можливості делегувати суверенні права держави органам місцевого самоврядування (в унітарній державі), суб'єктам фе¬дерації та органам місцевого самоврядування (у федеративній державі).

У Конституції України проголошується: «Суверенітет Украї¬ни поширюється на всю її територію» (ст. 2).

Суверенітетом володіють будь-які держави незалежно від розміру їх території, кількості населення, форми правління і устрою. Суверенітет держави є основним принципом міжнарод¬ного права. Він знайшов своє вираження у Статуті ООН та ін¬ших міжнародних-правових документах.

Держава має суверенні права:

право війни і миру;

право видавати закони;

право формувати державні органи;

право визначати свою атрибутику (символіку та ін.);

право встановлювати податки;

право призначати своїх представників в інших державах і міжнародних організаціях;

право вступати до міждержавних союзів та ін.

Проте держава не має права робити все, що вважає за необ¬хідне, щодо інших держав. Проти таких дій застерігає міжнарод¬не право. Державам, наприклад, забороняється застосовувати силу проти інших держав, за винятком самооборони або уповнова¬ження з боку Ради Безпеки ООН. Іншим обмеженням свободи дій держави є юридичний обов'язок виконувати укладені нею договори. Так, члени Європейського Союзу уклали між собою договір, відповідно до якого велика частина 'їх економічного життя підлягає керівництву з боку Союзу. Крім того, Європейський Союз має власну систему права і свій власний суд, який вихо¬дить із принципу, що у разі виникнення суперечностей між за¬конами Союзу і законами держави-учасниці пріоритет належить законам Союзу. Попри ці обмеження, члени Європейського Со¬юзу залишаються суверенними державами.

Слід відрізняти суверенітет держави від суверенітету народу і суверенітету нації.

Суверенітет народу (народ - громадяни всіх національнос¬тей, що мешкають на території даної країни) означає верховен¬ство народу як джерела і носія влади, його право самому вирі¬шувати свою долю, безпосередньо або через представницькі ор¬гани брати участь у формуванні напрямку політики своєї держави, складу її органів, контролювати діяльність державної влади.

Суверенітет народу, закріплений у конституції, - якісна ха¬рактеристика демократії, демократичного режиму в державі. У ст. 5 Конституції України записано: «Носієм суверенітету і єди¬ним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місце¬вого самоврядування».

Яким є співвідношення суверенітету держави і суверенітету народу?

1 2 3