| Назва: | Чеська Республіка в напрямку інтеграції до НАТО |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 15,41 KB |
| Скачувань: | 2 |
Обговорення концептуальних документів у сфері оборони та безпеки, відкрило делікатне питання щодо розміщення ядерної зброї на території ЧР. Президент Чехії В.Гавел відзначив, що можливість розміщення ядерної зброї на території республіки у зв'язку з членством у НАТО буде залежати від факторів ризику, які країні можуть безпосередньо загрожувати. В.Гавел заявив: “Ядерна зброя має сенс лише тоді, коли вона повинна стати загрозою для великого стратегічного противника. При регіональних конфліктах, в ній немає необхідності” [8]. Президент ЧР також підкреслив, що фактори ризику повинні визначати представники НАТО. Фактично В.Гавел заявив про готовність ЧР при необхідності розмістити на своїй території ядерну зброю. Доречно у цьому сенсі нагадати про закон щодо мирного застосування ядерної енергетики та іонізуючого випромінювання, який схвалив сенат парламенту ЧР 24 січня 1997 р., який, по суті, не забороняє розміщення ядерної зброї на території ЧР [10].
Зазначимо, що 29 березня 1999 р. була прийнята “Воєнна стратегія Чеської Республіки”. Згідно з нею збройні сили ЧР складаються з: Армії ЧР; Військової канцелярії президента країни; Варти кремля [6].
Ці підрозділи комплектуються військовослужбовцями дійсної служби та військових запасу. Збройні сили призначені для оборони ЧР від зовнішнього нападу та виключно завдань, які випливають із міжнародних договорів і зобов'язань ЧР про спільну оборону проти нападу.
Концепція розбудови Міністерства оборони ЧР базується на стратегії безпеки та воєнній стратегії ЧР. 28 червня 1998 р. Радою безпеки ЧР була розглянута Концепція розбудови армії ЧР до 2000 р. з перспективою до 2005р. Беручи до уваги те, що Концепцію було прийнято тільки на період підготовки армії ЧР до НАТО та не було узгоджено з новою стратегією безпеки та воєнною стратегією ЧР, було прийнято рішення її переробки [6].
У травні 1999 р. Рада безпеки розглянула, а в червні 1999 р. уряд ЧР прийняв “Концепцію збройних сил Чеської Республіки до 2009 р.” [6]. Вона є конфіденційною і відкрито публікуються лише загальні відомості. Тому ми можемо лише констатувати, що урядом ЧР нарешті були схвалені основні концептуальні документи у сфері оборони і безпеки країни, які були необхідними для Чехії в період, коли вирішувалося питання про членство країни в НАТО.
Відзначимо, що уряд ЧР, виконуючи положення своїх програмних документів, активно і послідовно продовжує проводити політику на зближення з НАТО і ЄС.
У цій політиці можна виділити два напрями, які уряд намагався проводити в життя паралельно внутрішній і зовнішній політиці. Внутріполітичний напрям, передусім, включав:
формування юридично-правової бази, яка б дала змогу повноцінно функціонувати Чехії та її збройним силам в рамках Альянсу й інших європейських організацій по безпеці;
підготовка збройних сил, зокрема досягнення їх сумісності з Альянсом шляхом прийняття і пристосування до стандартів НАТО, реорганізації їх структури, модернізації озброєння і військової техніки за натовським зразком тощо;
проведення загальнодержавної пропагандистської кампанії, спрямованої на формування громадської думки, яка б підтримувала вступ до НАТО, спрямованої на створення позитивного іміджу країни на заході.
Тільки за 1997 р. можна відзначити ряд помітних подій, характерних своєю спрямованістю на досягнення стратегічної мети - вступу в НАТО.
Зокрема, в лютому 1997 р. голова уряду ЧР В.Клаус перебував у Канаді, де отримав запевнення в однозначній підтримці при вступі Чехії в НАТО [10].
Звичайною практикою стали чисельні візити натовських функціонерів до Праги. За 1997 р. можна відзначити, що Чехію відвідали заступник головнокомандувача збройними силами НАТО в Європі генерал Д.Макензі, начальник генерального штабу командування збройних сил НАТО в Європі генерал Т.Карстен, командувач ВПС НАТО в Центральній Європі генерал М.С.Ріан, заступник генерального секретаря НАТО з питань оборонного планування А.Крег, представник штаб-квартири НАТО Ф.Кірікас [10].
Активно обговорювалися питання розширення НАТО і під час візитів до ЧР міністром закордонних справ Франції X.Де Шартетта представників американської адміністрації, багатьох парламентських організацій. Міністр оборони ЧР М.Виборни відвідав Великобританію та Бельгію, де питанням вступу Чехії в НАТО приділялася першочергова увага. 2-3 квітня 1997 р. у Празі перебував з офіційним візитом президент Франції Ж.Ширак і, за повідомленням та редакцією чеських політиків ЗМІ, з точки зору отримання Чехією підтримки при вступі в НАТО, він був для ЧР успішним [10].
Активна участь ЧР у миротворчій діяльності, зокрема в місіях IFOR і SFOR в Боснії і Герцеговині, також сприяла вступу країни в НАТО вже в першій хвилі [2].
Зазначимо, що 29 березня 1999 р. була прийнята “Воєнна стратегія Чеської Республіки”. Згідно з нею збройні сили ЧР складаються з: Армії ЧР; Військової канцелярії президента країни; Варти кремля [6].
Ці підрозділи комплектуються військовослужбовцями дійсної служби та військових запасу. Збройні сили призначені для оборони ЧР від зовнішнього нападу та виключно завдань, які випливають із міжнародних договорів і зобов'язань ЧР про спільну оборону проти нападу.
Концепція розбудови Міністерства оборони ЧР базується на стратегії безпеки та воєнній стратегії ЧР. 28 червня 1998 р. Радою безпеки ЧР була розглянута Концепція розбудови армії ЧР до 2000 р. з перспективою до 2005р. Беручи до уваги те, що Концепцію було прийнято тільки на період підготовки армії ЧР до НАТО та не було узгоджено з новою стратегією безпеки та воєнною стратегією ЧР, було прийнято рішення її переробки [6].
У травні 1999 р. Рада безпеки розглянула, а в червні 1999 р. уряд ЧР прийняв “Концепцію збройних сил Чеської Республіки до 2009 р.” [6]. Вона є конфіденційною і відкрито публікуються лише загальні відомості. Тому ми можемо лише констатувати, що урядом ЧР нарешті були схвалені основні концептуальні документи у сфері оборони і безпеки країни, які були необхідними для Чехії в період, коли вирішувалося питання про членство країни в НАТО.
Відзначимо, що уряд ЧР, виконуючи положення своїх програмних документів, активно і послідовно продовжує проводити політику на зближення з НАТО і ЄС.
У цій політиці можна виділити два напрями, які уряд намагався проводити в життя паралельно внутрішній і зовнішній політиці. Внутріполітичний напрям, передусім, включав:
формування юридично-правової бази, яка б дала змогу повноцінно функціонувати Чехії та її збройним силам в рамках Альянсу й інших європейських організацій по безпеці;
підготовка збройних сил, зокрема досягнення їх сумісності з Альянсом шляхом прийняття і пристосування до стандартів НАТО, реорганізації їх структури, модернізації озброєння і військової техніки за натовським зразком тощо;
проведення загальнодержавної пропагандистської кампанії, спрямованої на формування громадської думки, яка б підтримувала вступ до НАТО, спрямованої на створення позитивного іміджу країни на заході.
Тільки за 1997 р. можна відзначити ряд помітних подій, характерних своєю спрямованістю на досягнення стратегічної мети - вступу в НАТО.
Зокрема, в лютому 1997 р. голова уряду ЧР В.Клаус перебував у Канаді, де отримав запевнення в однозначній підтримці при вступі Чехії в НАТО [10].
Звичайною практикою стали чисельні візити натовських функціонерів до Праги. За 1997 р. можна відзначити, що Чехію відвідали заступник головнокомандувача збройними силами НАТО в Європі генерал Д.Макензі, начальник генерального штабу командування збройних сил НАТО в Європі генерал Т.Карстен, командувач ВПС НАТО в Центральній Європі генерал М.С.Ріан, заступник генерального секретаря НАТО з питань оборонного планування А.Крег, представник штаб-квартири НАТО Ф.Кірікас [10].
Активно обговорювалися питання розширення НАТО і під час візитів до ЧР міністром закордонних справ Франції X.Де Шартетта представників американської адміністрації, багатьох парламентських організацій. Міністр оборони ЧР М.Виборни відвідав Великобританію та Бельгію, де питанням вступу Чехії в НАТО приділялася першочергова увага. 2-3 квітня 1997 р. у Празі перебував з офіційним візитом президент Франції Ж.Ширак і, за повідомленням та редакцією чеських політиків ЗМІ, з точки зору отримання Чехією підтримки при вступі в НАТО, він був для ЧР успішним [10].
Активна участь ЧР у миротворчій діяльності, зокрема в місіях IFOR і SFOR в Боснії і Герцеговині, також сприяла вступу країни в НАТО вже в першій хвилі [2].