| Назва: | Громадянське суспільство в Україні |
| Розмiр: | 24,68 KB |
| Надіслав(ла): | Tigipko Dmitry |
| Опис: | 40 k |
| Скачувань: | 9761 |
Кожна з цих теорій має свої переваги та недоліки. Однак про¬тиставлення держави громадянському суспільству призводить до виникнення негативних факторів, які знаходять своє виявлення в тому, що держава та громадянське суспільство перебувають в по¬стійному процесі боротьби.
Справді, специфіка сучасної ситуації в Україні зводиться до того, що відбувається двоєдиний процес формування і грома¬дянського суспільства, і правової держави, де громадянські права людини підпорядковуються нормам міжнародного права. А це означає, що:
— має місце виключення будь-якої дискримінації за націо¬нально-етнічними, політичними, релігійними, статевовіковими ознаками;
— має місце надійний законодавчий захист особистості і гідності і-ромадянина, недоторканість його житла і майна, свобо¬да вибору проживання, виїзду або в'їзду в країну, таємниця листу¬вання і телефонних розмов, свобода слова, преси, інформації; — людині дано право вільно виявляти свій світогляд та ду¬ховні інтереси;
— має місце всебічний захист громадянських прав з боку судових органів та громадський організацій.
Попередній розвиток нашої країни засвідчує, що крізь складалася практи¬ка ототожнювання реального стану справ з програмними наста¬новами. Мала місце невідповідність між реальним і формальним узагальненням виробництва. Таким чином поглиблювалась супе¬речність між існуючими суспільними відносинами і декларованими в документах гаслами. Ця суперечність стала важливим фактором деформації правової системи, системи інтересів і цінностей. Необхідно, щоб будівництво нашого законодавства відбува-д лося цілеспрямовано, поступово. Адже справжнього демократичного, передового законодавства у нас не склалося, зате виросла величезна маса урядових і відомчих актів, мета яких — забезпе¬чення тоталітарної системи. Законодавство не може створюватись саме собою, у вищих сферах політики, а життя розвиватись саме по собі, в зворотньому напрямі. Така ситуація існує лише тоді, коли немає громадянського суспільства. "Норми права народжу¬ються не зверху, а в самому громадянському суспільстві, в процесі спільної дії людей при постійному зіткненні їх інтересів, правила, які відмірюють "зону волі" цих інтересів. Ці правила і є нормою права як міра волі". Норма права тільки в тому випадку буде діяти, коли е механізм її реалізації.
Специфіка законодавчої діяльності нашого суспільства на нишшньому етапі полягає в тому, що:
— вона носить базисний характер, оскільки створюються якісно нові суспільні відносини, нові парадигми суспільного жит¬тя;
— цей процес здійснюється в умовах, коли життя здебільшого спирається на старі структури і в ньому немає об'єктивно нових, спроможних реалізувати вимоги закону;
— ця діяльність виходить з принципу повної її суверенності, коли законодавчий процес може бути незалежним від реального стану даного суспільства.
В нашій державі ще існують суперечності між законом і дійсністю, що веде до примноження конфліктів в суспільстві. Вихід із такого становища — у форсуванні реалістичного характеру за¬конодавства, спроможного враховувати конкретні ситуації, не-"іобхідні для формування громадянського суспільства.
На сучасному етапі розвитку принято говорити про попий суспільний устрій, процес становлення якого відбувається в ба-^ гатьох країнах, як про суспільство змішаного типу, що проходить різні етапи на шляху до суспільства соціальної злагоди.
Результатом і внутрішнім джерелом розвитку систем нової о типу є соціальна орієнтація на реалізацію потенціалу людської особистості, забезпечення вигідних умов й життєдіяльності.
Соціально-економічна політика, що проводиться нині в Україні, на жаль, не забезпечує стабільних умов для реалізації можливостей переходу до суспільства такого типу.
Та все ж не варто говорити так категорично, адже певні умови для побудови суспільства соціальної злагоди у нас створюються. Це насамперед реформування відносин власності, створення си¬стеми політичної демократії. Обидва завдання іюрозривно пов'я¬зані між собою, але зміни в економічній і політичній сферах часто мають різну спрямованість.
Приватизація державної власності здійснюється в умовах інфляції, різкого зниження стимулів виробничої діяльності, за¬гального погіршення фінансового становища підприємств. З цього приводу професор В.Даниленко писав: "Приватизація швидше буде саме бюрократичною. Ринок буде вводитися зверху, не покладаючись на самоорганізуючі основи громадянського суспіль¬ства, втримуючи максимальний контроль за розвитком ситуації. А це буде стримувати економічну реформу в цілому, продовжуючи та поглиблюючи тяготи народу”.
Таким чином, історичний розвиток України має багато ознак модернізації, здійснюється поряд із розвинутими країнами. На сьогоднішній день відбувається процес приведення всіх суспільних інститутів та процесів у відповідність до норм розвинутої ци¬вілізації, що знаходить свій прояв у формуванні засад правової держави та громадянського суспільства.
Справді, специфіка сучасної ситуації в Україні зводиться до того, що відбувається двоєдиний процес формування і грома¬дянського суспільства, і правової держави, де громадянські права людини підпорядковуються нормам міжнародного права. А це означає, що:
— має місце виключення будь-якої дискримінації за націо¬нально-етнічними, політичними, релігійними, статевовіковими ознаками;
— має місце надійний законодавчий захист особистості і гідності і-ромадянина, недоторканість його житла і майна, свобо¬да вибору проживання, виїзду або в'їзду в країну, таємниця листу¬вання і телефонних розмов, свобода слова, преси, інформації; — людині дано право вільно виявляти свій світогляд та ду¬ховні інтереси;
— має місце всебічний захист громадянських прав з боку судових органів та громадський організацій.
Попередній розвиток нашої країни засвідчує, що крізь складалася практи¬ка ототожнювання реального стану справ з програмними наста¬новами. Мала місце невідповідність між реальним і формальним узагальненням виробництва. Таким чином поглиблювалась супе¬речність між існуючими суспільними відносинами і декларованими в документах гаслами. Ця суперечність стала важливим фактором деформації правової системи, системи інтересів і цінностей. Необхідно, щоб будівництво нашого законодавства відбува-д лося цілеспрямовано, поступово. Адже справжнього демократичного, передового законодавства у нас не склалося, зате виросла величезна маса урядових і відомчих актів, мета яких — забезпе¬чення тоталітарної системи. Законодавство не може створюватись саме собою, у вищих сферах політики, а життя розвиватись саме по собі, в зворотньому напрямі. Така ситуація існує лише тоді, коли немає громадянського суспільства. "Норми права народжу¬ються не зверху, а в самому громадянському суспільстві, в процесі спільної дії людей при постійному зіткненні їх інтересів, правила, які відмірюють "зону волі" цих інтересів. Ці правила і є нормою права як міра волі". Норма права тільки в тому випадку буде діяти, коли е механізм її реалізації.
Специфіка законодавчої діяльності нашого суспільства на нишшньому етапі полягає в тому, що:
— вона носить базисний характер, оскільки створюються якісно нові суспільні відносини, нові парадигми суспільного жит¬тя;
— цей процес здійснюється в умовах, коли життя здебільшого спирається на старі структури і в ньому немає об'єктивно нових, спроможних реалізувати вимоги закону;
— ця діяльність виходить з принципу повної її суверенності, коли законодавчий процес може бути незалежним від реального стану даного суспільства.
В нашій державі ще існують суперечності між законом і дійсністю, що веде до примноження конфліктів в суспільстві. Вихід із такого становища — у форсуванні реалістичного характеру за¬конодавства, спроможного враховувати конкретні ситуації, не-"іобхідні для формування громадянського суспільства.
На сучасному етапі розвитку принято говорити про попий суспільний устрій, процес становлення якого відбувається в ба-^ гатьох країнах, як про суспільство змішаного типу, що проходить різні етапи на шляху до суспільства соціальної злагоди.
Результатом і внутрішнім джерелом розвитку систем нової о типу є соціальна орієнтація на реалізацію потенціалу людської особистості, забезпечення вигідних умов й життєдіяльності.
Соціально-економічна політика, що проводиться нині в Україні, на жаль, не забезпечує стабільних умов для реалізації можливостей переходу до суспільства такого типу.
Та все ж не варто говорити так категорично, адже певні умови для побудови суспільства соціальної злагоди у нас створюються. Це насамперед реформування відносин власності, створення си¬стеми політичної демократії. Обидва завдання іюрозривно пов'я¬зані між собою, але зміни в економічній і політичній сферах часто мають різну спрямованість.
Приватизація державної власності здійснюється в умовах інфляції, різкого зниження стимулів виробничої діяльності, за¬гального погіршення фінансового становища підприємств. З цього приводу професор В.Даниленко писав: "Приватизація швидше буде саме бюрократичною. Ринок буде вводитися зверху, не покладаючись на самоорганізуючі основи громадянського суспіль¬ства, втримуючи максимальний контроль за розвитком ситуації. А це буде стримувати економічну реформу в цілому, продовжуючи та поглиблюючи тяготи народу”.
Таким чином, історичний розвиток України має багато ознак модернізації, здійснюється поряд із розвинутими країнами. На сьогоднішній день відбувається процес приведення всіх суспільних інститутів та процесів у відповідність до норм розвинутої ци¬вілізації, що знаходить свій прояв у формуванні засад правової держави та громадянського суспільства.
Новости загрузка новостей...