1 2 3 4

Іноді до політичних прав відносять свободу світогляду і віросповідання (ст..35 Конституції). Свободу совісті (віросповідання) завжди відносили до особистісних прав і свобод. Це питання в певній мірі спірне, хоча воно і має політичний і особистісний характер. В попередній Конституції (1978 р.) було закріплено тільки право на свободу совісті – право сповідувати або не сповідувати ту чи іншу релігію. Свобода світогляду і свобода віросповідання дуже тісно взаємопов‘язані. Ці права означають, що громадяни можуть дотримуватись різного світогляду: релігійного, ідеалістичного, матеріалістичного, комуністичного, ліберального, консервативного, націоналістичного тощо. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров‘я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Україна є світською державою. Церква і релігійні організації відокремлені від держави, а школа – від церкви. Жодна релігія не може бути визнана як обов‘язкова. Разом із тим в школах і вузах можуть вивчатися основи релігії за згодою дітей, батьків, керівництва вузів, якщо це не породжує міжконфесійних проблем. За мотивами релігійних переконань ніхто не може бути звільнений від виконання конституційних обов‘язків. Якщо виконання військового обов‘язку суперечить релігійним переконанням, то виконання цього обов‘язку може бути замінено альтернативою (невійськовою) службою.

1.1.Свобода слова. Право на інформацію. Гласність. Захист державної та комерційної таємниці, прав, законних інтересів і гідності особи.

Конституція України гарантує громадянам України політичні свободи: свободу слова, друку, зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

Погляди, думки, міркування людини залежать від її світогляду, розуміння свободи, обов‘язку, правосвідомості. Тому справжня свобода думки є не всяке безперешкодне поширення ідей, міркувань тощо, а лише вільне поширення гуманних поглядів, думок, які відповідають інтересам кожного громадянина й загальним інтересам суспільства та держави. Тому Конституція України, гарантуючи громадянам свободу слова, друку, зборів, мітингів, вуличних походів, демонстрацій вимагає, щоб вони здійснювались в інтересах народу України і з метою розвитку конституційного ладу.

Основою цих свобод є право на соціальну активність. Шляхом вираження своїх переконань, поглядів з різних питань державного і громадського життя громадяни України впливають на суспільно-політичні процеси. Відкрито висловлюючи у повсякденній практичній діяльності, у виступах у пресі, по радіо і телебаченню свої думки, позиції з тих чи інших питань життя держави і суспільства, громадяни України активно беруть участь в їх вирішенні, допомагають усувати недоліки в роботі.

Особливу увагу Конституція України приділяє забезпеченню свободи критики. У ній зазначається: “Переслідування за критику забороняється. Особи, які переслідують за критику, притягаються до відповідальності”.

Водночас і громадяни України, висловлюючи критичні зауваження, не повинні допускати при цьому навмисних перекручень фактів, поширювати неправдиві відомості, під виглядом критики зводити наклепи на чесних громадян.

Із свободою слова тісно пов‘язана свобода друку. Кожний громадянин України має можливість висловити в пресі свою думку, тобто свобода створює для громадянина юридичну можливість подібної дії, але не зобов‘язує його.

Свобода слова і друку в умовах бурхливого розвитку засобів інформації доповнюється свободою виступу по радіо і телебаченню.

Якщо вказані свободи використовуються ким-небудь на шкоду українському народу, не сприяють зміцненню конституційного ладу, то держава може припинити подібну діяльність.

Закон “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р. Встановлює загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію в усіх сферах громадського і державного життя, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації.

Інформація – це документовані або публічно оголошені відомості про дії та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Усі громадяни України, юридичні особи та державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання й поширення відомостей, необхідних їм для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Основними видами інформації є: статична інформація; масова інформація; інформація про діяльність державних органів; правова інформація; інформація про особу ; інформація довідково-енциклопедичного характеру.

Джерелами інформації є офіційні документи, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи та інші передбачені правовими нормами носії інформації, які можуть бути перевірені або засвідчені у встановленому законом порядку.

1 2 3 4