| Назва: | Земельні реформи в зарубіжних країнах. |
| Розмiр: | 31,1 KB |
| Надіслав(ла): | Luctuosa |
| Опис: | Академія муніципального управління, оцінка "5" /реферат/ |
| Скачувань: | 1111 |
Впритул до ідеї трансформації земельного устрою, заснованого колись на постулатах націоналізації землі, одержавленні сільськогос¬подарського кооперативного сектора, підійшло земельне законодавст¬во Болгарії першої половини 90-х років. Його головна стратегія полягає в тому, щоб забезпечити вільний вихід кооперованих селян із колек¬тивних і державних господарств, повернути землю її попереднім влас¬никам або їх спадкоємцям.
Оцінюючи нову Конституцію Болгарії як найважливіше джерело земельного права, треба насамперед відзначити його послідовну спря¬мованість на формування ринкової економіки, заохочення ділової іні¬ціативи, здорової конкуренції. А це означає відмову від ряду тради¬ційних уявлень, відповідно до яких право земельної власності абсолют¬не, а влада власника на належну йому земельну ділянку безмежна. На основі нового підходу до визначення поняття права власності болгар¬ський законодавець формулює конституційне правило про те, що пра¬во власності не може здійснюватися на шкоду суспільному інтересу. У зв'язку з цим надзвичайно важливі конституційні норми, що спрямо¬вані на те, щоб не припустити монополізації господарської діяльності, нелояльної конкуренції, порушень прав споживачів.
Після прийняття нової редакції Конституції в Болгарії чітко про¬явилася тенденція до корінних перетворень земельних відносин і зміни соціально-економічної структури сільського господарства, пов'язана з відродженням кооперативної власності і формуванням приватнопід¬приємницького сектора на основі сучасного ринково-орієнтованого правового механізму, що забезпечує правовий захист кооперативних і селянських господарств від втручання державних органів у їх госпо¬дарську діяльність. Відбитком цієї тенденції став Закон «Про власність і користування сільськогосподарськими землями» (далі — Закон «Про землю»), прийнятий Великими Народними Зборами Болгарії 22 травня 1991 р.
У силу традицій Болгарська соціалістична партія при підготовці й обговоренні проекту Закону «Про землю» стояла на тій точці зору, що земля повинна належати на праві власності тим особам, хто бажає її об¬робляти й ефективно використовувати. Сучасний законодавець прий¬няв іншу концепцію земельної реформи, закладену в Програмі Болгар¬ського земельного народного союзу. У цій Програмі центральне місце займає ідея повернення землі її попереднім власникам або їх спадкоєм¬цям, свободи виходу кооперованих селян із колективних господарств. З цим пов'язане відновлення прав власників на землю, внесену в ТКЗГ (трудове колективне земельне господарство) і ДЗГ (державне земельне господарство), а також на землю, незаконно вилучену після прийняття Закону «Про трудову земельну власність» 1946 р. З введенням удію За¬кону «Про землю» 1991 р. підставами відновлення прав попередніх власників можуть бути визнані також вимоги осіб, що передали доб¬ровільно на безплатних засадах землю в ТКЗГ або державі.
При відновленні права власності приймається до уваги кількість і якість землі, що належала колись власникові. У тих районах країни, де оброблюваної землі стало менше в результаті промислового будівницт¬ва й інших видів діяльності, вводиться відповідний коефіцієнт редукції. За бажанням власника, що відмовився одержати земельну ділянку, дер¬жава виплачує йому грошову компенсацію в порядку, що встанов¬люється Урядом Болгарії.
Сучасна болгарська держава, яка в принципі схильна до ідеї прива¬тизації і роздержавлення, прийняла приватизаційні програми щодо сільського господарства, які передбачають участь у приватизації землі попередніх власників і їхніх спадкоємців, а також малоземельних і без¬земельних громадян, що бажають одержати землю. Практична реаліза¬ція програми приватизації землі здійснюється на основі постанови Ра¬ди Міністрів Болгарії від 25 квітня 1991 р., якою затверджені Правила застосування Закону «Про землю». У них містяться норми переважно процесуального характеру, якими закріплюється детальна процедура розгляду земельним відомством вимог колишніх власників про віднов¬лення їх прав на земельні ділянки.
Чинне земельне законодавство, скориговане у 1992 р. кількома до¬повненнями і змінами, усе ще не створює сприятливих умов для ево¬люційного і безконфліктного ходу земельної реформи, не усуває нега¬тивних наслідків її проведення методами шокової терапії. Законодавст¬во, орієнтоване на відновлення власності на землю в колишніх межах, обумовлює подрібнення земельних ділянок, парцеляцію селянських господарств. Така позиція болгарського земельного права при відсут¬ності розвинутого ринку землі, неупорядкованості орендних відносин створює перешкоди для концентрації землеволодінь значних розмірів.
З цими обставинами пов'язані також труднощі, пов'язані з формуван¬ням сільськогосподарських виробничих кооперативів приватних зе¬мельних власників, що не мають можливості одержати сільськогоспо¬дарські землі єдиним масивом.
Оцінюючи нову Конституцію Болгарії як найважливіше джерело земельного права, треба насамперед відзначити його послідовну спря¬мованість на формування ринкової економіки, заохочення ділової іні¬ціативи, здорової конкуренції. А це означає відмову від ряду тради¬ційних уявлень, відповідно до яких право земельної власності абсолют¬не, а влада власника на належну йому земельну ділянку безмежна. На основі нового підходу до визначення поняття права власності болгар¬ський законодавець формулює конституційне правило про те, що пра¬во власності не може здійснюватися на шкоду суспільному інтересу. У зв'язку з цим надзвичайно важливі конституційні норми, що спрямо¬вані на те, щоб не припустити монополізації господарської діяльності, нелояльної конкуренції, порушень прав споживачів.
Після прийняття нової редакції Конституції в Болгарії чітко про¬явилася тенденція до корінних перетворень земельних відносин і зміни соціально-економічної структури сільського господарства, пов'язана з відродженням кооперативної власності і формуванням приватнопід¬приємницького сектора на основі сучасного ринково-орієнтованого правового механізму, що забезпечує правовий захист кооперативних і селянських господарств від втручання державних органів у їх госпо¬дарську діяльність. Відбитком цієї тенденції став Закон «Про власність і користування сільськогосподарськими землями» (далі — Закон «Про землю»), прийнятий Великими Народними Зборами Болгарії 22 травня 1991 р.
У силу традицій Болгарська соціалістична партія при підготовці й обговоренні проекту Закону «Про землю» стояла на тій точці зору, що земля повинна належати на праві власності тим особам, хто бажає її об¬робляти й ефективно використовувати. Сучасний законодавець прий¬няв іншу концепцію земельної реформи, закладену в Програмі Болгар¬ського земельного народного союзу. У цій Програмі центральне місце займає ідея повернення землі її попереднім власникам або їх спадкоєм¬цям, свободи виходу кооперованих селян із колективних господарств. З цим пов'язане відновлення прав власників на землю, внесену в ТКЗГ (трудове колективне земельне господарство) і ДЗГ (державне земельне господарство), а також на землю, незаконно вилучену після прийняття Закону «Про трудову земельну власність» 1946 р. З введенням удію За¬кону «Про землю» 1991 р. підставами відновлення прав попередніх власників можуть бути визнані також вимоги осіб, що передали доб¬ровільно на безплатних засадах землю в ТКЗГ або державі.
При відновленні права власності приймається до уваги кількість і якість землі, що належала колись власникові. У тих районах країни, де оброблюваної землі стало менше в результаті промислового будівницт¬ва й інших видів діяльності, вводиться відповідний коефіцієнт редукції. За бажанням власника, що відмовився одержати земельну ділянку, дер¬жава виплачує йому грошову компенсацію в порядку, що встанов¬люється Урядом Болгарії.
Сучасна болгарська держава, яка в принципі схильна до ідеї прива¬тизації і роздержавлення, прийняла приватизаційні програми щодо сільського господарства, які передбачають участь у приватизації землі попередніх власників і їхніх спадкоємців, а також малоземельних і без¬земельних громадян, що бажають одержати землю. Практична реаліза¬ція програми приватизації землі здійснюється на основі постанови Ра¬ди Міністрів Болгарії від 25 квітня 1991 р., якою затверджені Правила застосування Закону «Про землю». У них містяться норми переважно процесуального характеру, якими закріплюється детальна процедура розгляду земельним відомством вимог колишніх власників про віднов¬лення їх прав на земельні ділянки.
Чинне земельне законодавство, скориговане у 1992 р. кількома до¬повненнями і змінами, усе ще не створює сприятливих умов для ево¬люційного і безконфліктного ходу земельної реформи, не усуває нега¬тивних наслідків її проведення методами шокової терапії. Законодавст¬во, орієнтоване на відновлення власності на землю в колишніх межах, обумовлює подрібнення земельних ділянок, парцеляцію селянських господарств. Така позиція болгарського земельного права при відсут¬ності розвинутого ринку землі, неупорядкованості орендних відносин створює перешкоди для концентрації землеволодінь значних розмірів.
З цими обставинами пов'язані також труднощі, пов'язані з формуван¬ням сільськогосподарських виробничих кооперативів приватних зе¬мельних власників, що не мають можливості одержати сільськогоспо¬дарські землі єдиним масивом.
Новости загрузка новостей...