| Назва: | Земельні реформи в зарубіжних країнах. |
| Розмiр: | 31,1 KB |
| Надіслав(ла): | Luctuosa |
| Опис: | Академія муніципального управління, оцінка "5" /реферат/ |
| Скачувань: | 1111 |
Показово, що хоча середній розмір земельної власності такого підприємства в 1991-1992 рр. і скоротився в 3,5 рази, за даними Інсти¬туту аграрних проблем і інформатики Російської академії сільськогос¬подарських наук він набагато перевищує середній розмір земельної власності сільськогосподарського підприємства в західних землях Ні¬меччини1. У ході структурних перетворень у сільському господарстві Східних земель Німеччини було створено також 246 000 селянських господарств і 2300 об'єднань фізичних осіб. У їх власність було переда¬но 25 % приватизованих і перерозподілених земель реформованих СГВК. Середній розмір земельної власності фермерського господарст¬ва в Східних землях Німеччини майже в п'ять разів перевищує відпо¬відний показник земельної власності фермерських господарств у ста¬рих землях Німеччини
Важлива особливість приватноправового режиму земель у Східних землях Німеччини полягає також у розширенні сфери дії правового інституту оренди сільськогосподарських земель. Частка переданих в оренду сільськогосподарських земель у Східних землях Німеччини складає більше 95 %. Існування такого правового феномена поясню¬ється трьома причинами. По-перше, тривалістю процесу перетворення земельної власності СГВК, що реформуються, і формуванням нової ринкової структури сільського господарства. По-друге, посиленням конкурентної боротьби за земельні ділянки між особами, що вирішили створити одноособові господарства. По-третє, тим, що нові кооперати¬ви, правові форми товариств і товариств на основі капіталу не можуть не рахуватися з тим, що власниками сільськогосподарських земель є колишні члени СГВК, що виступають як орендодавці таких земель.
Таким чином, законодавство і практика щодо форм землекористу¬вання в Східних землях Німеччини не підтверджують побоювань, які набули широкого поширення в країнах Східної і Центральної Європи про те, що оренда гальмує адаптацію реконструйованого сільського господарства до умов ринку і знижує ефективність використання землі.
Суттєвою частиною польського законодавства про земельну ре¬форму, що віддає перевагу економічним інструментам регулювання зе¬мельних відносин, є Закон Польщі «Про продаж сільськогосподарсь¬ких угідь державного земельного фонду й упорядкування деяких пи¬тань щодо проведення сільськогосподарської реформи і сільського поселення» 1998 р. З прийняттям цього Закону були істотно обмежені адміністративно-правові інструменти регулювання земельного ринку в приватному і державному секторах сільського господарства, розшире¬на сфера дії цивільного права через різні форми економічної і законо¬давчої підтримки громадян, що виявили бажання купувати й орендува¬ти землю, стимулювання й інтенсифікації землеобігу.
Центральне місце на державному і приватному земельному ринку займає Агентство сільськогосподарської власності державної скарб¬ниці (АСВДС), створене замість існуючого раніше Державного зе¬мельного фонду. АСВДС здійснює викуп у селянських господарств землі і нерухомості, продає її перспективним господарствам. З фонду АСВДС здійснюється передача землі сільськогосподарським пере¬селенцям: малоземельним селянам; молодим селянам, що бажають створити велике господарство; колишнім працівникам державних господарств.
Передача земель сільськогосподарським поселенцям провадиться або за договором купівлі-продажу або за договором оренди землі. Ціл¬ком закономірно, що в результаті розширення ринкових механізмів пе¬рерозподілу землі були істотно обмежені адміністративно-правові по¬вноваження місцевої державної влади в сфері розпорядження землею, що перейшли до органів селянського самоврядування.
Купівля-продаж земельної ділянки оформляється договором, який може бути укладений також за участю фермера-пенсіонера. Останньо¬му за таким договором виплачується пенсійна допомога з Державного холдінгового агентства. Як відчужувателі за таким договором виступа¬ють громадяни, які стали непрацездатними за віком або за станом здо¬ров'я. Селянин, передаючи Державній холдінговій компанії земельну ділянку, залишає у своїй власності лише жилі будівлі. Сама земельна ділянка є власністю холдінгового агентства, власник житлового будин¬ку користується земельною ділянкою на принципах сервітуту.
Для наближення умов землеобігу до умов ринку законодавець від¬мовився від принципу пріоритету земель кооперативних організацій, що існував раніше. Це полегшило можливість придбання земель на до¬говірних умовах селянськими господарствами, які здатні виробляти то¬варну сільськогосподарську продукцію. При цьому пріоритет при укла¬данні договорів віддається тим покупцям, які мають відповідну квалі¬фікацію для ведення приватнопідприємницького господарства і спроможні здійснювати товарне сільськогосподарське виробництво.
Важлива особливість приватноправового режиму земель у Східних землях Німеччини полягає також у розширенні сфери дії правового інституту оренди сільськогосподарських земель. Частка переданих в оренду сільськогосподарських земель у Східних землях Німеччини складає більше 95 %. Існування такого правового феномена поясню¬ється трьома причинами. По-перше, тривалістю процесу перетворення земельної власності СГВК, що реформуються, і формуванням нової ринкової структури сільського господарства. По-друге, посиленням конкурентної боротьби за земельні ділянки між особами, що вирішили створити одноособові господарства. По-третє, тим, що нові кооперати¬ви, правові форми товариств і товариств на основі капіталу не можуть не рахуватися з тим, що власниками сільськогосподарських земель є колишні члени СГВК, що виступають як орендодавці таких земель.
Таким чином, законодавство і практика щодо форм землекористу¬вання в Східних землях Німеччини не підтверджують побоювань, які набули широкого поширення в країнах Східної і Центральної Європи про те, що оренда гальмує адаптацію реконструйованого сільського господарства до умов ринку і знижує ефективність використання землі.
Суттєвою частиною польського законодавства про земельну ре¬форму, що віддає перевагу економічним інструментам регулювання зе¬мельних відносин, є Закон Польщі «Про продаж сільськогосподарсь¬ких угідь державного земельного фонду й упорядкування деяких пи¬тань щодо проведення сільськогосподарської реформи і сільського поселення» 1998 р. З прийняттям цього Закону були істотно обмежені адміністративно-правові інструменти регулювання земельного ринку в приватному і державному секторах сільського господарства, розшире¬на сфера дії цивільного права через різні форми економічної і законо¬давчої підтримки громадян, що виявили бажання купувати й орендува¬ти землю, стимулювання й інтенсифікації землеобігу.
Центральне місце на державному і приватному земельному ринку займає Агентство сільськогосподарської власності державної скарб¬ниці (АСВДС), створене замість існуючого раніше Державного зе¬мельного фонду. АСВДС здійснює викуп у селянських господарств землі і нерухомості, продає її перспективним господарствам. З фонду АСВДС здійснюється передача землі сільськогосподарським пере¬селенцям: малоземельним селянам; молодим селянам, що бажають створити велике господарство; колишнім працівникам державних господарств.
Передача земель сільськогосподарським поселенцям провадиться або за договором купівлі-продажу або за договором оренди землі. Ціл¬ком закономірно, що в результаті розширення ринкових механізмів пе¬рерозподілу землі були істотно обмежені адміністративно-правові по¬вноваження місцевої державної влади в сфері розпорядження землею, що перейшли до органів селянського самоврядування.
Купівля-продаж земельної ділянки оформляється договором, який може бути укладений також за участю фермера-пенсіонера. Останньо¬му за таким договором виплачується пенсійна допомога з Державного холдінгового агентства. Як відчужувателі за таким договором виступа¬ють громадяни, які стали непрацездатними за віком або за станом здо¬ров'я. Селянин, передаючи Державній холдінговій компанії земельну ділянку, залишає у своїй власності лише жилі будівлі. Сама земельна ділянка є власністю холдінгового агентства, власник житлового будин¬ку користується земельною ділянкою на принципах сервітуту.
Для наближення умов землеобігу до умов ринку законодавець від¬мовився від принципу пріоритету земель кооперативних організацій, що існував раніше. Це полегшило можливість придбання земель на до¬говірних умовах селянськими господарствами, які здатні виробляти то¬варну сільськогосподарську продукцію. При цьому пріоритет при укла¬данні договорів віддається тим покупцям, які мають відповідну квалі¬фікацію для ведення приватнопідприємницького господарства і спроможні здійснювати товарне сільськогосподарське виробництво.
Новости загрузка новостей...