1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

1. Дане провадження виникає в зв'язку зі здійсненням адміністративного делікту (проступку).

2. Коло суб'єктів, уповноважених здійснювати дане адміністративно-юрисдикційне провадження, дуже широке, але їхній перелік чітко визначений законами України, з урахуванням підвідомчості їхня довільна заміна неприпустима.

3. Тільки за допомогою даного провадження застосовуються адміністративні стягнення.

4. Специфіка процедури провадження породжена: оперативністю, економічністю, активністю правозастосовуючих органів, простотою, дуже короткими термінами, що узагалі притаманні природі адміністративно-процесуальної діяльності.

5. Специфічні акти, що супроводжують кожну стадію даного провадження: протокол є підставою для порушення справи, постанова про накладення стягнення – результат розгляду, рішення приймається після завершення стадії оскарження.

6. Провадження у справах про адміністративні правопорушення мають потребу в єдиному правовому регулюванні на державному рівні усіх без винятку суб'єктів адміністративної відповідальності.

7. Передбачаються широкі права особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, але недостатньо регулюється право на захист потерпілого.

Право на захист реалізується наданням особі, притягнутої до відповідальності, необхідних правових можливостей для доведення своєї невинності, обставин, що пом'якшують його проступок, що виключають провадження. Деліквент користається широкими правами на всіх стадіях провадження. Згідно ст. 268 КпАП він може знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при

розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого

фахівця у галузі права, який за законом має право на надання

правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи,

виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо

не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову

по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається

в присутності особи, яка притягається до адміністративної

відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути

розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її

сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не

надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Коли говорять про право на захист, насамперед мають на увазі особу, яку притягають до відповідальності. Але не можна забувати, що в процесі можуть брати участь і інші громадяни, безпосередньо зацікавлені у справедливому вирішенні справи. Це потерпілий. Він теж вправі активно захищати свої інтереси, і для цього він може заявляти клопотання, подавати скарги і т.д.

Однієї з найважливіших основ права на захист є презумпція добропорядності громадянина і її юридичний варіант — презумпція невинності. Вона складається в тім, що індивідуальний суб'єкт, притягуваний до адміністративної відповідальності, вважається невинним доти, поки інше не буде доведене і зафіксовано у встановленому законом порядку. Звідси випливає також, що тягар доведення лежить на обвинувачі. Притягуваний до відповідальності не зобов'язаний доводити свою невинність, хоча і має на це право. З презумпції невинності випливає і таке важливе положення: усякий сумнів тлумачиться на http://www.ukrlawyer.narod.ru/ користь особи, притягуваної до відповідальності. Воно відноситься до випадків, коли сумніву не були усунуті в ході вирішення справи. Зазначена обставина є однією із засад винесення виправдувальних постанов.

Право громадян на захист містить у собі наступні загальні права:

1) вимагати доведення пропонованого обвинувачення;

2) особисто брати участь у здійсненні ряду процесуальних дій (огляді приміщень, вилученні майна, розгляді справи й ін.). а значить бути сповіщеним про час і місце їхнього здійснення;

3) одержувати в триденний термін копії основних документів, що відображають позицію суб'єкта влади в справі (протоколу, постанови, рішення по скарзі);

4) «бути вислуханим» (давати пояснення);

5) заявляти клопотання (про виклик свідків, прилученні документів і ін.);

6) заявляти відводи посадовим особам, експертам (таке право поки існує тільки по митним і частково по податкових справах);

7) знайомитися з усіма матеріалами справи;

8) оскаржити дії суб'єктів влади;

9) на юридичну допомогу;

10) на сприяння (перекладача, законного представника й ін.). Шкода, що ще немає норм, що регулюють право потерпілого на сприяння адвоката, перекладача.

Принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення.

1. Принцип законності.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14