1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

У провадженні у справах про адміністративні порушення бере участь величезне число різних органів, їхніх представників, що наділені владними повноваженнями і вправі робити дії, що визначають рух справ. Таке положення обумовлюється, по-перше, розмаїтістю і специфікою численних галузей адміністративної діяльності й існуючих у них відносин. І щоб кваліфікаційно займатися справами про адміністративні правопорушення, потрібно мати спеціальні знання, бути компетентним у даній галузі. А по-друге, множинність суб'єктів владних повноважень створює умови для оперативного й ощадливого провадження, оскільки найчастіше його ведуть органи, посадові особи, що систематично здійснюють нагляд за дотриманням відповідних правил.

Для наукової організації досліджуваної юрисдикційної діяльності має велике значення чітке визначення того, який суб'єкт влади якими справами відає, хто які справи оформляє, розглядає, виконує. Правильне рішення питань підвідомчості — необхідна умова кваліфікованого, оперативного розгляду справ про адміністративні делікти.

Підвідомчість – невід'ємна частина компетенції. У той же час підвідомчість – це визначений, регульований правом зв'язок двох сторін правовідносини: тієї, котра відає, вирішує, і тієї, котра підвідомча, залежна. Відати справами – значить вирішувати питання у відношенні визначених індивідуальних і колективних суб'єктів права. Для лідируючих суб'єктів підвідомчість – це компонентів їхньої компетенції, що зв'язує їхні повноваження з визначеними об'єктами уладного впливу, визначає їхні предметні, територіальні границі. А для іншої сторони владних правовідносин підвідомчість означає її правову залежність від того, хто відає справами.

Підвідомчість справ може бути заснована на лінійній і функціональній владі (підпорядкованості). Так, підвідомчість справ про дисциплінарні провини базується на лінійній владі керівника і відповідно лінійній підпорядкованості працівника (студента, військовослужбовця), а підвідомчість справ про адміністративні порушення (як і весь адміністративний примус) є проявом функціональної влади (підпорядкованості) .

В провадженні у справах про адміністративні порушення дуже часто одні органи (посадові особи) вправі розслідувати справи, інші — розглядати їх і приймати постанови, треті — розглядати скарги на постанови. Ця «естафета лідируючих суб'єктів» характерна для всіх юрисдикційних процесів. Тому в процесі актуальне питання про постадійну підвідомчість справ (хто справу розслідує, хто приймає постанову і т.д.) і навіть підвідомчості при здійсненні окремих дій (хто надає відстрочку виконання постанови, складає протокол і т.д.).

При визначенні підвідомчості справ про провини потрібно пам'ятати про існування різних рівнів підвідомчості і порядку послідовного їхнього виявлення.

У ст. 213 КпАП приведений перелік органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення. Але він не вичерпний і доповнюється вказівками інших нормативних актів. Так, 10 жовтня 1985 р. було прийнято Положення про комісії з боротьби з пияцтвом в Україні , що створювалися на підприємствах, в установах, організаціях і їхніх структурних підрозділах і також наділялися правом розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, а за матеріалами у відношенні членів своїх трудових колективів застосовувати до винного заходи суспільного впливу чи штраф.

Відповідно до законодавства (ст. 213 КпАП) справи про адміністративні правопорушення розглядаються:

1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах районних, міських, районних у містах, селищних, сільських рад;

2) виконавчими комітетами селищних, сільських рад;

3) районними (міськими) судами (суддями) — нині місцеві суди;

4) органами внутрішніх справ (міліції), органами державних інспекцій і інших органів (посадовими особами), уповноваженими на те законодавчими актами України.

Компетенція і порядок створення цих колегіальних органів урегульовані законодавством України.

Посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, у відповідності зі ст. 217 КпАП діють у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.

Найбільш широкі компетенції в сфері застосування адміністративних стягнень мають адміністративні комісії. Порядок їхнього створення, склад, задачі і компетенція визначені Положенням про адміністративні комісії України, затвердженим Указом Президії Верховної Ради УРСР від 9 березня 1988р.

Адміністративні комісії є колегіальними органами. Вони створюються відповідними радами на першій організаційній сесії чергового скликання при виконавчих комітетах районних, міських (у містах без районного розподілу), районних у містах рад. У разі потреби адміністративні комісії створюються при виконавчих комітетах селищних, сільських рад. Адміністративні комісії створюються на термін повноважень цих рад.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14