1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Стадії правозастосовної діяльності – відособлена частина, як юридичного процесу, так і відповідної процедури, однак їхній зміст, природно, відрізняється. Тому в юридичній літературі пропонується виділення двох різновидів стадій. Так, А.П. Коренєв виділяє стадії як сукупність логічно змінюючих один одного окремих операцій і стадій «юридичного характеру». Схожу думку мають і інші автори, що розрізняють стадію логічної послідовності, що представляє собою відносно замкнуту самостійну систему розумових операцій, що протікають у часі і спрямованих на правове вирішення сформованої ситуації, і стадію функціонального призначення, що є окремою частиною провадження, що характеризується наявністю кола безпосередніх специфічних задач.

Що стосується стадій правозастосовного процесу до них традиційно відносяться: 1) встановлення фактичних обставин (фактичної основи справи), 2) вибір і аналіз норм права (встановлення юридичної основи справи), 3) вирішення справи, виражена в акті застосування.

Існують і трохи відмінні точки зору. Наприклад, А.П. Коренєв вважає, що окремої (третьої) стадією правозастосовного процесу є з'ясування змісту адміністративно-правової норми, тобто її тлумачення, а останню (п'яту) стадію складають дії по забезпеченню практичного виконання рішення. На думку С.С. Алексєєва, виділення додаткової стадії, пов'язаної з аналізом правової норми, виправдано лише у випадку здійснення правоохоронних дій при прогалинах у праві. Що стосується виконавчих дій, то у визначеній частині вони невіддільні від стадії рішення справи, вираженого в правозастосовному акті, а додаткові дії по організації виконання даного акта нерідко являють собою самостійну правозастосовну діяльність.

Така позиція досить обґрунтована. Згадані три стадії характерні для правозастосовної діяльності в цілому, тому вони мають місце й в адміністративно-деліктному процесі — діяльності по застосуванню примусових заходів у випадках здійснення адміністративних правопорушень.

Стадіям провадження у справах про адміністративні правопорушення притаманні наступні характерні риси. По-перше, це самостійна частина провадження, що має свої специфічні завдання. По-друге, їй характерне особливе коло учасників провадження. По-третє, сукупність юридичних дій, здійснюваних у визначеній логічній послідовності й у встановлених тимчасових границях, завершується ухваленням рішення спеціально передбаченої форми.

Крім стадій виділяються і менш великі елементи в справі — етапи. Етап характеризує порядок здійснення групи взаємозалежних процесуальних дій і представляє відносно самостійну частину провадження. Таким чином, кілька етапів утворять стадію. Іноді поняття стадія й етап змішуються, що приводить до неточностей в аналізі правозастосовного провадження. Наприклад, М.Я. Маслєнніков вказує на те, що стадіями адміністративного-юрисдикційного провадження є етапи здійснення відповідних дій, він відзначає також, що стадія не завжди закінчується складанням окремого процесуального документа. Зокрема, це стосується встановлення особи, що скоїла адміністративний проступок. Таке судження представляється невірним, оскільки встановлення особистості притягуваної до відповідальності особи може розглядатися як юридична дія (чи кілька дій), але не як стадія провадження. Що стосується тієї стадії, у рамках якої дана дія повинна бути здійснена, то це — початкова стадія провадження в справі, що завершується складанням протоколу про адміністративне правопорушення (у який, до речі, і відображаються відомості про притягуваної до відповідальності особі) і спрямування його на розгляд по підвідомчості. Схематично система стадій і етапів провадження може бути представлена так:

I. Адміністративне розслідування:

1) порушення справи;

2) установлення фактичних обставин;

3) процесуальне оформлення результатів розслідування;

4) напрямок матеріалів для розгляду по підвідомчості.

II. Розгляд справи:

1) підготовка справи до розгляду;

2) аналіз зібраних матеріалів, обставин справи;

3) прийняття постанови;

4) доведення постанови до відомості.

III. Перегляд постанови:

1) оскарження, опротестування постанови;

2) перевірка законності постанови;

3) винесення рішення;

4) доведення рішення до відомості.

IV. Виконання постанови:

1) звернення постанови до виконання;

2) фактичне виконання;

3) закінчення виконання (справи).

Неважко помітити логіку трьох перших стадій:

I етап — формальні моменти процедури (етап порушення стадії); II етап — збір і аналіз інформації; III етап — пророблена робота фіксується в документі (протоколі, постанові, рішенні); IV етап — матеріалам дається хід.

На стадії виконання інформація не збирається, а виповнюється прийнятий акт.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14