1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Корисно було б закріпити правило, що службовці зобов'язані зберігати потай ім'я й інші дані про заявника, якщо він просить про це. Загальний термін розгляду скарг громадян — один місяць. З цього правила встановлені три виключення.1.Заяви і скарги, що не вимагають додаткового вивчення і перевірки, вирішуються невідкладно, але не пізніше 15 днів.2. Якщо для розгляду звертнення необхідне проведення спеціальної перевірки, витребування додаткових матеріалів або прийняття інших мір, термін провадження може бути продовжений керівником організації чи його заступником, але не більш, ніж на один місяць. 3.Скарги військовослужбовців і членів їхніх родин розглядаються в центральних органах у 15-денний, а в місцевих — у 7-денний термін. У разі потреби термін може бути продовжений, але не більш, ніж на 15 днів.Якщо два перших виключення пов'язані із змістом скарги, то третє — з її автором.Закон чітко визначив початок плину терміну розгляду скарги — із дня її надходження в державну чи громадську організацію, зобов'язану вирішити питання власне кажучи. А необхідної ясності у визначенні моменту закінчення терміну немає. Дуже часто на практиці таким вважають дату спрямування відповіді заявнику чи дату, коли почате виконання. Корисно було б більш чітко установити, коли можна вважати провадження по скарзі закінченим, врахувавши при цьому ті обставини, що виконання може зажадати тривалого часу.Право на спеціальну адміністративну скаргу, найчастіше є ще одним способом захисту прав, воно не конкурує з правом на загальну адміністративну скаргу, а доповнює його. Спеціальна скарга характеризується наступними ознаками: 1) наявністю спеціальних норм, що встановлюють особливий порядок її розгляду;2) спеціальними підставами для оскарження (наказ керівника, постанова в справі про адміністративне правопорушення і т.п.), прямо вказаними в законі;3) чітким визначенням суб'єктів права, визнанням такими, як правило, лише визначених, особисто зацікавлених у справі осіб і їхніх законних представників;4) складанням обов'язково в письмовій формі, наявністю адресатів скарги;5) спеціальними термінами подачі скарги;6) процедурними особливостями у провадженні по конкретних видах скарг;7) спеціальними, більш короткими, термінами її розгляду.З приведеного прикладу видно, що право на спеціальну скаргу набагато вуже права на загальну скаргу. Аналіз законодавства дозволяє зробити висновок, що встановлення спеціального оскарження має на меті більш кваліфіковано й у стислий термін переглядати справи, а отже, підсилити захист прав громадян. Справді, такі звернення адресуються органам, уповноваженим приймати рішення власне кажучи. Установлення коротких термінів оскарження покликано спонукати громадян діяти більш оперативно, до того ж у ряді випадків установлені більш короткі терміни розгляду спеціальних скарг. ж) Право громадянина на судовий захист.Судовий порядок розгляду скарг є надійним способом охорони прав громадян, особливо в тих випадках, коли їх права й інтереси порушуються неправомірними діями посадових осіб. Це обумовлено тим, що справи розглядаються вільними від відомчих впливів і інтересів суддями, що незалежні, володіють необхідною для розгляду справ кваліфікацією, а сама процедура судового розгляду щонайкраще пристосована для виявлення істини.Скарга подається в суд за місцем проживання громадянина, заявник особисто бере участь у розгляді справи і може активно захищати свої інтереси, у судовому розгляді він виступає стороною, рівноправною з іншою стороною в справі, якою є суб'єкт влади, чиї дії оскаржуються.Судовий нагляд за законністю адміністративної діяльності являє собою вид державного контролю1.Його специфіка полягає в тому, що перевірка законності дій органів влади здійснюється органом правосуддя тільки в ході розгляду конкретних карних, цивільних чи адміністративних справ, в особливому, процесуальному порядку. На відміну від органів прокуратури, суди перевіряють законність дій органів влади тільки при вирішенні цивільних справ по скаргах, позовам і при розгляді кримінальних справ. Суд не може провести перевірку актів зі своєї ініціативи.Відмінність судового нагляду від контролю, здійснюваного виконавчими органами, складається й у тім, що суд перевіряє законність владного акта, а суб'єкти адміністративної влади часто перевіряють і законність, і доцільність дій. Суб'єкти контролю наділені широкими можливостями для реагування на порушення законності, а суд вправі тільки скасувати чи змінити незаконний акт, стягнути збиток, винести окрему ухвалу чи порушити кримінальну справу. Нагляд є різновидом контролю, він складається з перевірки тільки законності дій, його можна розуміти як контроль за законністю.Усі форми судового нагляду за законністю адміністративних актів варто розділити на прямий і непрямий нагляд. У тих випадках, коли суд спеціально розглядає скарги громадян, його основним завдаанням є перевірка законності актів, що він вправі скасувати, змінити (прямий нагляд). При розгляді карних, цивільних, адміністративних справ суд (суддя) перевіряє всі обставини, що мають значення для справи, у тому числі і законність адміністративних актів, але не вправі скасувати, змінити їх (непрямий нагляд). У цьому випадку незаконність акта враховується при винесенні вироку, рішення, постанови, а також служить підставою для окремої ухвали.Розгляд судами скарг громадян на акти посадових осіб і органів виконавчої влади — це адміністративне провадження чи правосуддя по адміністративних справах. Адміністративне провадження в Україні характеризується наступними особливостями:1) це – розв’язання суперечки між громадянином і суб'єктом влади про законність дій останнього; 2) суперечки розглядаються звичайними судами;3) порядок розгляду справ регламентується нормами ЦПК України1.В даний час варто розрізняти два способи судового оскарження: перший – по загальному праву і другий – на основі спеціальних норм. Відповідно є загальні і спеціальні судові скарги.Судові скарги громадян можна розрізняти і по адресатах: у суди загальної юрисдикції, в арбітражні і конституційні (статутні) суди 2.Відповідно до закону кожен громадянин вправі звернутися зі скаргою в суд, якщо вважає, що неправомірними діями (рішеннями) державних органів, органів місцевого самоврядування, установ; підприємств, суспільних об’єднань, посадових осіб, державних службовців порушені

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15