| Назва: | Суб'єкти адміністративного права |
| Розмiр: | 53,8 KB |
| Надіслав(ла): | Андрій Терех |
| Опис: | м. Нова Каховка, університет "Україна", Рекичина С.С., відмінно /курсова/ |
| Скачувань: | 1966 |
1) Введення.
До найважливіших функцій держави Конституція України віднесла забезпечення прав і свободи людини, соціальний, правовий і економічний захист громадян. Саме права і волі людини, їх гарантії, визначають зміст і соціальну спрямованість державної діяльності.
З метою забезпечення проведення реформ системи державного керування, створення і забезпечення, прав людини і громадянина розроблена і здійснюється в житті Концепція адміністративної реформи в Україні.
Найважливішою галуззю правової системи України є адміністративне право. Його правова база ґрунтується на конституційних положеннях України, законодавчих актах Верховної Ради, актах Президента і Парламенту. Так само адміністративне право тісно пов'язано з виконавчою владою і державним управлінням.
На сучасному етапі розвитку нашого суспільства метою адміністративного права є встановлення і регламентація таких взаємин громадян, якими кожній людині повинне бути гарантовано реальне здійснення й охорона в сфері виконавчої влади приналежних йому прав і свобод, а також їх ефективний захист у випадку їх порушення.
2. Поняття суб'єктів адміністративного права.
В адміністративному праві під суб'єктом розуміють носія (власника) прав і свобод у сфері державного управління, що передбачені адміністративно-правовими нормами, що здатен надані права реалізувати, а покладені обов'язки виконувати.
З даного визначення виходить, що «претендент» на статус суб'єкта адміністративного права по своїх особливостях потенційно здатний бути носієм суб'єктивних прав і обов'язків у сфері державного управління, тобто повинний мати комплекс соціальних передумов, які дозволяють надати йому суб'єктивні права й обов'язки.
До таких обов'язків (соціальних передумов) належать:
зовнішня відокремленість, що характеризується наданням системостворених ознак;
особистісність у суспільних відносинах управлінського типу, тобто виступу в особі однієї людини – особи;
здатність виражати чи здійснювати особисто бажання у відносинах з державою, чи державне бажання в процесі адміністративно-правового регулювання суспільних відносин.
«Претендент» здобуває статус суб'єкта тільки в тому випадку, якщо держава, використовуючи адміністративно-правові корені, робить його носієм прав і обов'язків, що реалізуються останніми в сфері державного керування.
Таким чином, соціальні особливості створюють комплекс передумов, що свідчать про потенційну можливість бути суб'єктом, а адміністративно-правові норми, використовуючи ці передумови, по-перше, переробляють «претендента» на суб'єкта, по-друге, визначають його місце і роль у сфері державного управління. До першого відносяться загальні норми для всіх суб'єктів адміністративного права (наприклад, норми про право звернення в органи влади з пропозиціями); до других – норми, що реалізуються тільки даним суб'єктом (н-д., норми, що визначають права податкової міліції).
Потенційна здатність мати права й обов'язки в сфері державного управління (адміністративна правоздатність) реалізувати надані права й обов'язки в сфері державного управління (адміністративна дієздатність), наявність суб'єктивних прав і обов'язків у сфері державного управління формує адміністративно-правовий статус суб'єкта, є складовими адміністративної правосуб'єктності. Стиснуті характеристики такі:
Адміністративна правоздатність – це здатність суб'єкта мати права й обов'язки в сфері державного управління. Правоздатність з'являється з моменту виникнення суб'єкта. Якщо мова йде про фізичну особу, то з моменту народження громадянина; якщо про юридичну особу – з моменту державної реєстрації підприємства, установи, організації. Припиняється – з моменту зникнення суб'єкта, тобто з моменту припинення діяльності і ліквідації підприємства, установи, організації, але якщо мова йде про фізичну особу, то з моменту смерті.
Адміністративна дієздатність – це здатність суб'єкта самостійно, осмисленими діями реалізувати надані йому права і виконувати покладені на нього обов'язки в сфері державного управління. Складовими дієздатності є адміністративна деліктоздатність, тобто здатність суб'єкта нести за порушення адміністративно-правових норм юридичну відповідальність.
Адміністративне законодавство України донині не передбачає адміністративної відповідальності юридичних осіб, хоча вказівка з приводу її можливості вже має місце.
Не виділяючи за юридичними особами адміністративної відповідальності, законодавець установлює для них матеріальну й іншу відповідальність, що кваліфікується як «методи адміністративного характеру» (Закон України «Про національну раду з питань телебачення і радіомовлення» від 25 вересня 1997 р.). Таку відповідальність доцільніше було б визначити терміном «відповідальності в адміністративному порядку».
Отже, адміністративна деліктоздатність укладається в здатності фізичних осіб нести адміністративну відповідальність, а юридичних осіб – відповідати в адміністративному порядку, включаючи матеріальну.
До найважливіших функцій держави Конституція України віднесла забезпечення прав і свободи людини, соціальний, правовий і економічний захист громадян. Саме права і волі людини, їх гарантії, визначають зміст і соціальну спрямованість державної діяльності.
З метою забезпечення проведення реформ системи державного керування, створення і забезпечення, прав людини і громадянина розроблена і здійснюється в житті Концепція адміністративної реформи в Україні.
Найважливішою галуззю правової системи України є адміністративне право. Його правова база ґрунтується на конституційних положеннях України, законодавчих актах Верховної Ради, актах Президента і Парламенту. Так само адміністративне право тісно пов'язано з виконавчою владою і державним управлінням.
На сучасному етапі розвитку нашого суспільства метою адміністративного права є встановлення і регламентація таких взаємин громадян, якими кожній людині повинне бути гарантовано реальне здійснення й охорона в сфері виконавчої влади приналежних йому прав і свобод, а також їх ефективний захист у випадку їх порушення.
2. Поняття суб'єктів адміністративного права.
В адміністративному праві під суб'єктом розуміють носія (власника) прав і свобод у сфері державного управління, що передбачені адміністративно-правовими нормами, що здатен надані права реалізувати, а покладені обов'язки виконувати.
З даного визначення виходить, що «претендент» на статус суб'єкта адміністративного права по своїх особливостях потенційно здатний бути носієм суб'єктивних прав і обов'язків у сфері державного управління, тобто повинний мати комплекс соціальних передумов, які дозволяють надати йому суб'єктивні права й обов'язки.
До таких обов'язків (соціальних передумов) належать:
зовнішня відокремленість, що характеризується наданням системостворених ознак;
особистісність у суспільних відносинах управлінського типу, тобто виступу в особі однієї людини – особи;
здатність виражати чи здійснювати особисто бажання у відносинах з державою, чи державне бажання в процесі адміністративно-правового регулювання суспільних відносин.
«Претендент» здобуває статус суб'єкта тільки в тому випадку, якщо держава, використовуючи адміністративно-правові корені, робить його носієм прав і обов'язків, що реалізуються останніми в сфері державного керування.
Таким чином, соціальні особливості створюють комплекс передумов, що свідчать про потенційну можливість бути суб'єктом, а адміністративно-правові норми, використовуючи ці передумови, по-перше, переробляють «претендента» на суб'єкта, по-друге, визначають його місце і роль у сфері державного управління. До першого відносяться загальні норми для всіх суб'єктів адміністративного права (наприклад, норми про право звернення в органи влади з пропозиціями); до других – норми, що реалізуються тільки даним суб'єктом (н-д., норми, що визначають права податкової міліції).
Потенційна здатність мати права й обов'язки в сфері державного управління (адміністративна правоздатність) реалізувати надані права й обов'язки в сфері державного управління (адміністративна дієздатність), наявність суб'єктивних прав і обов'язків у сфері державного управління формує адміністративно-правовий статус суб'єкта, є складовими адміністративної правосуб'єктності. Стиснуті характеристики такі:
Адміністративна правоздатність – це здатність суб'єкта мати права й обов'язки в сфері державного управління. Правоздатність з'являється з моменту виникнення суб'єкта. Якщо мова йде про фізичну особу, то з моменту народження громадянина; якщо про юридичну особу – з моменту державної реєстрації підприємства, установи, організації. Припиняється – з моменту зникнення суб'єкта, тобто з моменту припинення діяльності і ліквідації підприємства, установи, організації, але якщо мова йде про фізичну особу, то з моменту смерті.
Адміністративна дієздатність – це здатність суб'єкта самостійно, осмисленими діями реалізувати надані йому права і виконувати покладені на нього обов'язки в сфері державного управління. Складовими дієздатності є адміністративна деліктоздатність, тобто здатність суб'єкта нести за порушення адміністративно-правових норм юридичну відповідальність.
Адміністративне законодавство України донині не передбачає адміністративної відповідальності юридичних осіб, хоча вказівка з приводу її можливості вже має місце.
Не виділяючи за юридичними особами адміністративної відповідальності, законодавець установлює для них матеріальну й іншу відповідальність, що кваліфікується як «методи адміністративного характеру» (Закон України «Про національну раду з питань телебачення і радіомовлення» від 25 вересня 1997 р.). Таку відповідальність доцільніше було б визначити терміном «відповідальності в адміністративному порядку».
Отже, адміністративна деліктоздатність укладається в здатності фізичних осіб нести адміністративну відповідальність, а юридичних осіб – відповідати в адміністративному порядку, включаючи матеріальну.