1 2 3 4 5 6 7

Звичайно, при цьому враховуються особливості соціальної сфери, найважливішої з який є те, що управлінські зв'язки реалізуються через відносини людей. Суспільство являє собою цілісний організм зі складною структурою, з різного роду індивідуальними проявами, так само як і з функціями загального характеру. Звідси потреба у вираженні загального зв'язку і єдності соціальних процесів, яка знаходить свій прояв у здійсненні соціального управління. Воно є однією з основних умов нормального функціонування і розвитку суспільства.

2. Соціальне управління та його види.

Управління може бути соціальним, технічним, біологічним.

Управління, що розуміється в соціальному змісті, багатоманітне. У самому широкому змісті воно може розумітися як механізм організації суспільних зв'язків. У подібному змісті можна говорити про те, що його завдання і функції практично виконують усі державні органи незалежно від їхнього конкретного призначення, а також суспільні об'єднання. Елементом системи соціального управління є також і місцеве самоврядування. Як об'єкт управління тут виступає все суспільство в цілому, усі варіанти суспільних зв'язків, що розвиваються в ньому.

Соціальне управління має і спеціальний зміст. У цьому варіанті його звичайно характеризують як державне управління, під яким розуміється специфічний вид державної діяльності, що відрізняє її від інших проявів (наприклад, законодавча, судова, прокурорська діяльність), а також від управлінської діяльності суспільних об'єднань і інших недержавних формувань (трудові колективи, комерційні структури і т.п.).

Соціальне управління, як особливий вид управління, являє собою вплив одних людей на інших з метою упорядкування соціально важливих процесів, забезпечення стійкого розвитку соціальних систем. Це механізм організації громадських зв’язків, що здійснюються всіма державними органами, незалежно від конкретного призначення, органами місцевого самоврядування, а також об’єднання громадян. Воно характеризується такими ознаками, як:

1) проявляється через спільну діяльність людей, організує їх для такої діяльності у відповідні колективи та організаційно оформлює;

2) має на меті упорядкування спільної діяльності шляхом забезпечення погоджених індивідуальних дій учасників такої діяльності через вплив на їх поведінку (волю);

3) виступає в ролі регулятора управлінських взаємовідносин, що виникають між суб’єктом та об’єктом у процесі реалізації функцій соціального управління;

4) є владним, оскільки базується на підпорядковуванні волі учасників управлінських відносин;

5) має особливий апарат реалізації через організаційно оформлені групи людей.

Прийнято поділяти соціальне управління на громадське та державне. Громадське – це управління, яке здійснюється органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, іншими недержавними організаціями. Державне – це специфічний вид державної діяльності, тобто виконавча діяльність, функціонування якої пов’язане з формуванням особливої правової галузі – адміністративного права.

III. Поняття державного управління.

Термін «державне управління» широко використовується у вітчизняній і закордонній науковій літературі, а також у законодавстві багатьох країн. Більш 70 років він використовувався й у нас, даючи тим самим конституційні підстави для виділення даного виду державної діяльності.

Конституція України відмовилася від цього терміна. Замість нього впроваджується новий термін – виконавча влада. Так, у відповідності до Конституції України державна влада здійснюється на основі поділу на законодавчу, виконавчу і судову.

У зв'язку з цим становить інтерес співвідношення державного управління і виконавчої влади. Але, насамперед, з'ясуємо, який зміст вкладався в поняття державного управління до 80-х років.

Будь-яка діяльність складається з рішення, його реалізації (виконання) і контролю за реалізацією.

Власне кажучи, на подібній основі будується державний апарат, тобто сукупність органів, що виражають державну владу. http://www.ukrlawyer.narod.ru/ Відповідно в рамках цього апарата відбувається «поділ праці» по здійсненню державних задач і функцію. Воно припускає, що і знаходило своє конституційне вираження, виділення органів державної влади (так називалися Ради всіх рівнів), органів державного управління і судових органів. Кожний з них був покликаний здійснювати той чи інший вид державної діяльності. Так, на долю державної влади припадало рішення найбільш важливих питань державного і громадського життя у формі законів (створення законів); органи державного управління в основному здійснювали реалізацію законів (проведення їх у виконання); судові органи виконували законоохоронну функцію.

1 2 3 4 5 6 7