| Назва: | Забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні |
| Розмiр: | 33,93 KB |
| Надіслав(ла): | Андрій Терех |
| Опис: | м. Нова Каховка університет "Україна", Рекичина С.С., відмінно /курсова/ |
| Скачувань: | 990 |
Таким чином, законність і дисципліна – це обов’язкові риси правової держави, сукупність форм і методів державного управління, які знаходять своє відображенняив чинному законодавстві і за допомогою яких держава регулює взаємовідносини в суспільстві, досягається стан законослухняної поведінки об’єктів управління.
Законність і дисципліна в державному управлінні забеспечується трьома основними способами – проведенням контролю, здійсненням нагляду та за допомогою звернень громадян. Проте здійсненню цих конкретно юридично значущих дій передує переконання, яке виявляється в попереджені, роз’яснені, вихованні, а також в утворенні певних стимулів законослухняної поведінки суб’єктів державного управління.
Законість у сфері державного управління грунтується на таких принципах:
1) загальнообов’язковість законів для всіх без винятку органів,закладів, організацій, посадових осіб, громадян тощо. Саме в цьому проявляється загальність приписів, які містяться у законах і підзаконних актах;
2) єдності законності, тобто одноманітному розумінні і заснуванні законів на всій території держави;
3) неприпустимості протиставлення законості і доцільності. Це означає, що сам закон є вищим ступенем появу доцільності.
Данний принцип не виключає творчого розуміння закону і законності, а саме передбачає, що будь-який варіант рішення при застосуванні закону повинен обов’язково здійснюватися в рамках правових приписів.
Законність у діяльності державного апарату виявляється у такому:
1) всі рішення, що приймаються державним органом, повинні відповідати чинному законодавству;
2) рішення, що приймаються державним органом, не повинні виходити за межі повноважень цього органу,тобто вони можуть прийматися тільки з питань, що віднесені до його компетенції;
3) усі рішення державних органів приймаються у такому порядку і таких формах, які відповідають нормативним приписам;
4) взаємовідносини з державним органом і недержавними структурами, громадянами та їх об’єднаннями, а також іншими громадськими формуваннями (органи самоорганізації нселення) здійснюються у межах взаємних прав і обов’язків, які визначені на законних підставах.
Діяльності по забеспеченю законності надається державно-правовий характер, а органи, що її здійснюють (органи виконавчої влади, міліція, прокуратура, різні державні інспекції, служби, суди, деякі громадські утворення та ін.), наділяються юридично-владними повноваженнями.Такого роду діяльність вважають способом забеспечення законності.Кожний з цих способів має притаманні тільки йому риси, закріпленні відповідними нормативними актами,та реалізується за ддопомогою спеціальних методів.Разом з тим ці способи пов’язані між собою єдністю мети – забеспечити суворе додержання вимог законності і дисципліни усіма суб’єктами державного управління.
Забеспечення законності і дисципліни в державному управлінні досягається в процесі повсякденної діяльності державних органів і знаходить своє зовнішнє відображення в припиненні порушень законів і дисципліни; здійсненні заходів щодо ліквідації причин і умов, які їх породжують; відновленні порушених прав і законних інтересів громадян, громадських організацій; притягненні до відповідальності іпокарання осіб, винних у порушенні законності і дисципліни; створені атмосфери невідворотності покарання за порушення вимог законності і дисципліни; вихованні працівників апарату управління в дусі суворого додержання існуючих правил.Цим забеспечується додержання законності кожною ланкою державного управління, кожним службовцем з метою організації їх чіткої роботи, підтримання державної дисципліни, а також охорони і захисту прав і свобод громадян, інтересів юридичних осіб у повсякденній діяльності апарату управліня.
Послідовна і сувора реалізація законності передбачає наявність відповідної системи її гарантій. В ній розуміють, по-перше, загальні умови або передумови законності; по-друге, спеціальні юридичні або організаційно-правові засоби забеспечення режиму законності.
До загальни належать політичні, економічні, організаційні, ідеологічні умови, що існують у державі.Найважливішими політичними передумовами законності є:
*режим демократії;
*широка гласність.
Досвід багатьох країн свідчить, що демократія і гласність можуть реально існувати тільки в умовах незалежного від держави грмадянського суспільства, політичного плюралізму, свободи друку, поділу влади.
Тильки реальний поділ влади, існування не залежних від правлячої партії, держави засобів масової інформації, партій, децентралізація державних структур можуть стати справжніми гарантами режиму законності.
До економічних передумов законності можна віднести як досягнутий рівень добробуту і наявність у держави необхідних ресурсів, так і фактичну гарантованість прав громадян, організацій, їхню економічну свободу, багатоукладність економіки, існування ринку товарів, капіталів, трудових ресурсів, послуг тощо.
Законність і дисципліна в державному управлінні забеспечується трьома основними способами – проведенням контролю, здійсненням нагляду та за допомогою звернень громадян. Проте здійсненню цих конкретно юридично значущих дій передує переконання, яке виявляється в попереджені, роз’яснені, вихованні, а також в утворенні певних стимулів законослухняної поведінки суб’єктів державного управління.
Законість у сфері державного управління грунтується на таких принципах:
1) загальнообов’язковість законів для всіх без винятку органів,закладів, організацій, посадових осіб, громадян тощо. Саме в цьому проявляється загальність приписів, які містяться у законах і підзаконних актах;
2) єдності законності, тобто одноманітному розумінні і заснуванні законів на всій території держави;
3) неприпустимості протиставлення законості і доцільності. Це означає, що сам закон є вищим ступенем появу доцільності.
Данний принцип не виключає творчого розуміння закону і законності, а саме передбачає, що будь-який варіант рішення при застосуванні закону повинен обов’язково здійснюватися в рамках правових приписів.
Законність у діяльності державного апарату виявляється у такому:
1) всі рішення, що приймаються державним органом, повинні відповідати чинному законодавству;
2) рішення, що приймаються державним органом, не повинні виходити за межі повноважень цього органу,тобто вони можуть прийматися тільки з питань, що віднесені до його компетенції;
3) усі рішення державних органів приймаються у такому порядку і таких формах, які відповідають нормативним приписам;
4) взаємовідносини з державним органом і недержавними структурами, громадянами та їх об’єднаннями, а також іншими громадськими формуваннями (органи самоорганізації нселення) здійснюються у межах взаємних прав і обов’язків, які визначені на законних підставах.
Діяльності по забеспеченю законності надається державно-правовий характер, а органи, що її здійснюють (органи виконавчої влади, міліція, прокуратура, різні державні інспекції, служби, суди, деякі громадські утворення та ін.), наділяються юридично-владними повноваженнями.Такого роду діяльність вважають способом забеспечення законності.Кожний з цих способів має притаманні тільки йому риси, закріпленні відповідними нормативними актами,та реалізується за ддопомогою спеціальних методів.Разом з тим ці способи пов’язані між собою єдністю мети – забеспечити суворе додержання вимог законності і дисципліни усіма суб’єктами державного управління.
Забеспечення законності і дисципліни в державному управлінні досягається в процесі повсякденної діяльності державних органів і знаходить своє зовнішнє відображення в припиненні порушень законів і дисципліни; здійсненні заходів щодо ліквідації причин і умов, які їх породжують; відновленні порушених прав і законних інтересів громадян, громадських організацій; притягненні до відповідальності іпокарання осіб, винних у порушенні законності і дисципліни; створені атмосфери невідворотності покарання за порушення вимог законності і дисципліни; вихованні працівників апарату управління в дусі суворого додержання існуючих правил.Цим забеспечується додержання законності кожною ланкою державного управління, кожним службовцем з метою організації їх чіткої роботи, підтримання державної дисципліни, а також охорони і захисту прав і свобод громадян, інтересів юридичних осіб у повсякденній діяльності апарату управліня.
Послідовна і сувора реалізація законності передбачає наявність відповідної системи її гарантій. В ній розуміють, по-перше, загальні умови або передумови законності; по-друге, спеціальні юридичні або організаційно-правові засоби забеспечення режиму законності.
До загальни належать політичні, економічні, організаційні, ідеологічні умови, що існують у державі.Найважливішими політичними передумовами законності є:
*режим демократії;
*широка гласність.
Досвід багатьох країн свідчить, що демократія і гласність можуть реально існувати тільки в умовах незалежного від держави грмадянського суспільства, політичного плюралізму, свободи друку, поділу влади.
Тильки реальний поділ влади, існування не залежних від правлячої партії, держави засобів масової інформації, партій, децентралізація державних структур можуть стати справжніми гарантами режиму законності.
До економічних передумов законності можна віднести як досягнутий рівень добробуту і наявність у держави необхідних ресурсів, так і фактичну гарантованість прав громадян, організацій, їхню економічну свободу, багатоукладність економіки, існування ринку товарів, капіталів, трудових ресурсів, послуг тощо.
Новости загрузка новостей...