1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Велике значення для існування законності і правопорядку має право культура посадових осіб та громадян, правосвідомість, засновані на визнанні абсолютної цінності основних прав людини. Велике значення має добре здійснюванне переконання, а також вміло організоване заохочення.

На стан законності в управлінні суттєво впливають такі організаційні фактори, як структура апарату, кваліфікація службовців, ефективність функціонування системи підготовки персоналу, чіткий і раціональний поділ повноважень тощо. Не остання роль для створення умов по зміцненню і підтримці режиму законності належить організаційним заходам щодо зменшення рівня таємності, створення відомчих центрів інформації і зв’язків з громадскістю, вдосконалення дозвільної системи, ліквідації апаратних надмірностей та ін.

Спеціальні юридичні засоби забеспечення законності в основному концентруються у сфері виконавчої влади і виражаються в функціонуванні особливого державно-правового механізму, який складається з:

*організаційноструктурних формувнь;

*організаційно-правових методів.

Організаційно-структурні формування – це ті органи держави і недержавні структури, на які покладено обов’язок по підтриманню і зміцненню режиму законності.

Організаційно-правові методи – це види діяльності організаційно-структурних формувань, практичні прийоми, операції, форми роботи, які ними використовуються для забеспечення законності.

В юридичній теорії і практиці ці організаційно-правові методи прийнято називати способами забеспечення законності.

Залежно від змісту, характеру, особливостей застосування,юридичних наслідків розрізняють такі способи забеспечення законності:

1)контроль;

2)нагляд;

3)контрольно-надзорна діяльність;

4)звернення до державних органів із заявами, пропозиціями, скаргами з питань забеспечення законності.

Практика свідчить про те, що застосування перелічених способів є надійною гарантією забеспечення законності в управлінській системі держави.

2.Контроль і нагляд – основні способи забеспечення законності та дисципліни в державному управлінні.

Контроль – основний спосіб забеспечення законності і дисципліни в державному управлінні,один із найважливіших елементів державного управління. Без організації та здійснення контролю неможлива належна робота державного апарату, інших підконтрольних державних структур. Контроль також є одним з основних дисциплінуючих чинників поведінки громадян. У державному управлінні контроль поширюється на всі сфери: народне господарство, соціально-культурну, адміністративно-політичну діяльність,міжгалузеве державне управління. Сама контрольна діяльність здійснюється шляхом перевірок, планових і позапланових ревізій, обстежень, витребування звітів, проведення рейдів,оглядів, а також суб’єкт контролю здійснює облік і перевірку того, як контрольований об’єкт виконує покладені на нього завдання і реалізує свої функції.

Аналіз існуючої практики свідчить, що контрольна діяльність містить такі елементи: визнання характеру і строків контрольних заходів; залучення до контролю спеціалістів, представників громадскості; аналіз підсумків контролю, формування висновків і приняття рішень; розробка заходів по виконання прийнятих рішень, вибір шляхів, форм, методів їх реалізації.

Що стосується рішень, то вони мають бути конкретними,їх важливо своєчасно довести до виконання, а також пояснити виконавцям. Контрольні органи повинні надавати виконавцям практичну допомогу в реалізації рішень; вони ж забов’язані систематично аналізувати хід роботи по їх виконанню.

Головними напрямками здійснення контролю в сфері державного управління є:

1) додержання планової, фінансової,ціноутворюючої,договірної, технологічнрї, виконавчої, трудової та інших видів державної дисципліни;

2) використання державних ресурсів;

3) виконання природоохоронного законодавства;

4) підбір і розміщення кадрів у державному секторі;

5) виконання соціальних програм та інше.

До контрольної діяльності висувається цілий ряд вимог, згідно з якими вона повинна бути:

1)підзаконною,тобто контроль має здійснюватися тільки в рамках конкретних нормативних приписів;

2)систематичною, тобто нести регулярний характер;

3)своєчасно, тобто проводитися своєчасно,що значно підвищує його ефективність;

4)всебічною, тобто охоплювати найбільш важливі питання, поширюватися на всі служби і структури підконтрольних органів;

5)глибокою, тобто перевірці повинні нідлягати не тільки ті підрозділи, які мають слабкі результати роботи, а й ті, що мають добрі результати. Ця вимога дозволяє виявляти і поширювати передовий досвід, попереджувати помилки та упущення;

6)об’єктивною, тобто виключати упередженність;

7)гласною, тобто її результати повинні бути відомі тим, хто підлягав контролю;

8)результативною (дієвою). Ця діяльність не може обмежуватися виявленням фактичного стану справ. Вона повинна супроводжуватися конкретними заходами по усуненню недоліків.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13