| Назва: | Фізичні особи як суб’єкти цивільного права |
| Розмiр: | 34,09 KB |
| Надіслав(ла): | IGFM |
| Опис: | НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ НУТРІШНІХ СПРАВ, КАФЕДРА ЦІВІЛЬНОГО І СІМЕЙНОГО ПРАВА, Харків /курсова/ |
| Скачувань: | 3177 |
Права людини порівняно з правами громадянина пріоритетні. Адже права людини поширюються на всіх людей, які проживають у тій або іншій державі, а права громадянина — лише на тих осіб, які є громадянами певної країни. Прикладом прав громадянина, закріплених Конституцією України, є право на свободу об'єд¬нання у політичні партії та громадські організації (ст. 36), право брати участь в управлінні державними справами (ст. 38), право на проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій (ст. 39), право на соціальний захист (ст. 46) тощо.
Говорячи про права людини і громадянина, слід враховувати, що таке їх розмежування не має абсолют¬ного значення, оскільки за згодою між державами деякі громадянські права можуть бути поширені на громадян іншої держави — суб'єктів укладених між державами договорів.
На нашу думку, необхідно звернути увагу на слова Основного Закону про те, що кожен має право захищати свої права не забороненим законом способом. А чи мо¬жна передбачити в законі всі негативні наслідки самоза¬хисту цивільних прав і заборонити їх? Відомі випадки, коли власники земельних ділянок створювали самосуд над особами, які посягали на їх власність. Але, крім за¬кону, є ще моральні норми, яких теж потрібно дотриму¬ватись при самозахисті цивільних прав.
Зловживання правом - це особливе цивільне право¬порушення. Специфіка його в тому, що дії порушника випливають з належних йому прав, але при цьому пору¬шують права й охоронювані законом інтереси інших осіб. Відомі випадки, коли особа використовує свої пра¬ва виключно з метою заподіяти шкоду іншій особі (такі дії порушника називаються шиканою). Шикана може бу¬ти як матеріального, так і процесуального характеру.
Поняття фізичної особи
Правовий статус громадян (фізичних осіб) як суб'єктів ци¬вільного права. Цивільне право має за мету упорядкувати поведінку людей у різних життєвих ситуаціях та відно¬синах, забезпечити їм можливість автономно вирішувати приватні суспільно значимі питання.
Досягти цієї мети можна лише у випадку, коли лю¬дина з її інтересами буде в центрі уваги законодавця, коли всі галузі права будуть спрямовані на захист грома¬дянина як особи, як суб'єкта права.
Варто усвідомити, що суб'єктом права громадянин є не тільки тому, що дозвіл на це йому надала держава в спеціальних законодавчих приписах, а й внаслідок виро¬блених суспільством традицій, звичаїв.
Правовий статус громадянина як суб'єкта цивільного права характеризується не лише свободою і незалежніс¬тю, а ще й тим, що його свобода і незалежність є обме¬женими. Адже якщо особа претендує на те, щоб до неї ставилися як до громадянина, поважали її честь і гід¬ність, то й сама вона мусить таким же чином ставитися до інших. Аморальні вчинки особи при укладанні угод або виникненні інших юридичних фактів, порушення добрих звичаїв, що склалися в суспільстві, повинні зу¬мовлювати недійсність таких угод (навіть у тому випад¬ку, якщо в законі не передбачено подібної підстави при¬пинення правовідносин) або призводити до інших нега¬тивних для порушника наслідків.
На правовий статус особи впливають як природні, так і суспільні, в тому числі й правові фактори.
До правових факторів відносяться цивільна правозда¬тність і цивільна дієздатність.
Серед суб'єктів конституційного права слід виділити фізичних осіб. Особливий характер має конституційна правосуб'єктність депутатів пред¬ставницьких органів, насамперед депутатів загальнонаціональних пред¬ставницьких органів — парламентів та установчих зборів (конституційних асамблей). Конституційна правосуб'єктність депутатів пов'язана з компе¬тенцією відповідного органу. Депутати не є посадовими особами. Вони ре¬презентують представницький орган і водночас є його органічною части¬ною. Іноді конституційною правосуб'єктністю наділяються групи депутатів. Наприклад, певні групи депутатів мають право утворювати парламентську фракцію або звертатися з інтерпеляцією (запитом) до уряду. В ряді країн визнається лише групова депутатська законодавча ініціатива.
Спеціальна правоздатність характеризує конституційно-правовий статус виборців. До того ж у деяких країнах групи виборців також висту¬пають у ролі суб'єкта конституційного права, будучи наділеними правом так званої народної законодавчої ініціативи.
На відміну від депутатів і виборців, громадяни мають не спеціаль¬ну, а загальну політичну (конституційну) правоздатність. Суб'єктами кон¬ституційного права є також іноземці й особи без громадянства. Вони наділені певними правами і несуть обов'язки. Обсяг конституційної пра¬воздатності громадян у цьому випадку є вихідним і звичайно ширшим, ніж у інших відповідних категорій населення.
Цивільна правоздатність - це здатність громадянина мати цивільні права і обов'язки.
Термін «правоздатність» застосовується в широко¬му і вузькому значенні. У широкому значенні під пра¬воздатністю розуміють здатність громадянина мати права і обов'язки, що стосуються всіх галузей права (державного, адміністративного, трудового, сімейного тощо).
Говорячи про права людини і громадянина, слід враховувати, що таке їх розмежування не має абсолют¬ного значення, оскільки за згодою між державами деякі громадянські права можуть бути поширені на громадян іншої держави — суб'єктів укладених між державами договорів.
На нашу думку, необхідно звернути увагу на слова Основного Закону про те, що кожен має право захищати свої права не забороненим законом способом. А чи мо¬жна передбачити в законі всі негативні наслідки самоза¬хисту цивільних прав і заборонити їх? Відомі випадки, коли власники земельних ділянок створювали самосуд над особами, які посягали на їх власність. Але, крім за¬кону, є ще моральні норми, яких теж потрібно дотриму¬ватись при самозахисті цивільних прав.
Зловживання правом - це особливе цивільне право¬порушення. Специфіка його в тому, що дії порушника випливають з належних йому прав, але при цьому пору¬шують права й охоронювані законом інтереси інших осіб. Відомі випадки, коли особа використовує свої пра¬ва виключно з метою заподіяти шкоду іншій особі (такі дії порушника називаються шиканою). Шикана може бу¬ти як матеріального, так і процесуального характеру.
Поняття фізичної особи
Правовий статус громадян (фізичних осіб) як суб'єктів ци¬вільного права. Цивільне право має за мету упорядкувати поведінку людей у різних життєвих ситуаціях та відно¬синах, забезпечити їм можливість автономно вирішувати приватні суспільно значимі питання.
Досягти цієї мети можна лише у випадку, коли лю¬дина з її інтересами буде в центрі уваги законодавця, коли всі галузі права будуть спрямовані на захист грома¬дянина як особи, як суб'єкта права.
Варто усвідомити, що суб'єктом права громадянин є не тільки тому, що дозвіл на це йому надала держава в спеціальних законодавчих приписах, а й внаслідок виро¬блених суспільством традицій, звичаїв.
Правовий статус громадянина як суб'єкта цивільного права характеризується не лише свободою і незалежніс¬тю, а ще й тим, що його свобода і незалежність є обме¬женими. Адже якщо особа претендує на те, щоб до неї ставилися як до громадянина, поважали її честь і гід¬ність, то й сама вона мусить таким же чином ставитися до інших. Аморальні вчинки особи при укладанні угод або виникненні інших юридичних фактів, порушення добрих звичаїв, що склалися в суспільстві, повинні зу¬мовлювати недійсність таких угод (навіть у тому випад¬ку, якщо в законі не передбачено подібної підстави при¬пинення правовідносин) або призводити до інших нега¬тивних для порушника наслідків.
На правовий статус особи впливають як природні, так і суспільні, в тому числі й правові фактори.
До правових факторів відносяться цивільна правозда¬тність і цивільна дієздатність.
Серед суб'єктів конституційного права слід виділити фізичних осіб. Особливий характер має конституційна правосуб'єктність депутатів пред¬ставницьких органів, насамперед депутатів загальнонаціональних пред¬ставницьких органів — парламентів та установчих зборів (конституційних асамблей). Конституційна правосуб'єктність депутатів пов'язана з компе¬тенцією відповідного органу. Депутати не є посадовими особами. Вони ре¬презентують представницький орган і водночас є його органічною части¬ною. Іноді конституційною правосуб'єктністю наділяються групи депутатів. Наприклад, певні групи депутатів мають право утворювати парламентську фракцію або звертатися з інтерпеляцією (запитом) до уряду. В ряді країн визнається лише групова депутатська законодавча ініціатива.
Спеціальна правоздатність характеризує конституційно-правовий статус виборців. До того ж у деяких країнах групи виборців також висту¬пають у ролі суб'єкта конституційного права, будучи наділеними правом так званої народної законодавчої ініціативи.
На відміну від депутатів і виборців, громадяни мають не спеціаль¬ну, а загальну політичну (конституційну) правоздатність. Суб'єктами кон¬ституційного права є також іноземці й особи без громадянства. Вони наділені певними правами і несуть обов'язки. Обсяг конституційної пра¬воздатності громадян у цьому випадку є вихідним і звичайно ширшим, ніж у інших відповідних категорій населення.
Цивільна правоздатність - це здатність громадянина мати цивільні права і обов'язки.
Термін «правоздатність» застосовується в широко¬му і вузькому значенні. У широкому значенні під пра¬воздатністю розуміють здатність громадянина мати права і обов'язки, що стосуються всіх галузей права (державного, адміністративного, трудового, сімейного тощо).
Новости загрузка новостей...