| Назва: | Фізичні особи як суб’єкти цивільного права |
| Розмiр: | 34,09 KB |
| Надіслав(ла): | IGFM |
| Опис: | НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ НУТРІШНІХ СПРАВ, КАФЕДРА ЦІВІЛЬНОГО І СІМЕЙНОГО ПРАВА, Харків /курсова/ |
| Скачувань: | 3177 |
У вузькому значенні під правоздатністю розуміють цивільну правоздатність, тобто здатність особи мати права і обов'язки в сфері дії цивільного права. Саме в такому значенні термін «правоздатність» застосовується в Цивільному кодексі та інших цивільно-правових актах. Але це не означає, що цивільна правоздатність не по¬в'язана з іншими галузями права. Чисельні норми конс¬титуційного права є базовими для розвитку цивільного законодавства, в тому числі й норм, що регулюють від¬носини, пов'язані з правоздатністю. На підставі норм кримінального та адміністративного права громадянина можна обмежити в правоздатності.
Цивільна правоздатність визнається однаковою мі¬рою за всіма громадянами незалежно від їх віку, стану здоров'я та інших факторів.
Цивільна правоздатність виникає в момент наро¬дження. Це означає, що ще до народження людини сус¬пільство, держава вже визначили для неї коло прав, а сам факт народження свідчить про набуття цих прав лю¬диною.
З цього випливає, що для визнання громадянина правоздатним потрібно, щоб він народився живим. Чин¬не законодавство України не встановлює якогось міні¬мального строку, який має прожити новонароджений, а пов'язує його правоздатність з моментом його наро¬дження.
На перший погляд, таке твердження закону досить повно охороняє права громадян, але воно деякою мірою розходиться із судовою практикою. Так, Пленум Верхо¬вного суду України в постанові «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» в ч. 2 п. 5 звер¬нув увагу судів на те, що особи, які померли в один і той же день (незалежно від часу смерті), не спадкують один після другого . Припустимо, що одразу ж після на¬родження дитини її мати померла, а через 10 годин того ж дня померла й сама дитина. Чи набула вона право спадкоємства? А потім, коли дитина померла, чи відкри¬вається спадщина? (Мати дитини перебувала у незареєстрованому шлюбі з чоловіком, який визнає себе батьком померлої дитини).
Керуючись зазначеною постановою Пленуму Верхо¬вного суду, потрібно дати негативну відповідь. А якщо так, то виникає запитання: яке практичне значення має вказівка закону про те, що правоздатність виникає з мо¬менту народження? Можливо, має рацію законодавець Іспанії, який у ст. 30 цивільного кодексу закріпив пра¬вило, згідно з яким дитина не вважається народженою, якщо вона природно помре в перші 24 години свого життя.
Потрібно враховувати також і те, що здатність мати певні цивільні права виникає у громадянина з моменту досягнення ним визначеного законом віку (право на за¬няття підприємницькою діяльністю, вибір місця прожи¬вання тощо).
Зміст цивільної правоздатності громадян. Під змістом правоздатності громадян розуміють перелік цивільних прав і обов'язків, які можуть належати громадянинові. На підставі ЦК України, «Закону про власність» та ін¬ших законодавчих актів, громадяни можуть: мати майно на праві власності; займатися підприємницькою та ін¬шою, не забороненою законодавчими актами, діяльніс¬тю; самостійно або разом з іншими громадянами і орга¬нізаціями утворювати юридичні особи; укладати незаборонені законом угоди і брати участь у зобов'язаннях; обирати місце проживання; мати права автора твору на¬уки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходу та іншого результату інтелектуальної діяльності; мати інші майнові і особисті немайнові права і обов'язки.
Як бачимо, зміст цивільної правоздатності хоча й визначається законом, але перелік цих прав не є вичерпним. Цивільна правоздатність не може бути змінена або обмежена за волею окремих осіб. Відмова громадянина від належних йому прав не тягне за собою факту припинення цих прав, за винятком випадків, коли така відмова допускається законом.
Закон допускає два види обмеження цивільної право¬здатності – добровільний і примусовий.
Одним із прикладів добровільного обмеження циві¬льної правоздатності може бути випадок, коли громадя¬нин, який став ченцем, добровільно відмовляється від деяких цивільних прав. У зв'язку з тим, що законом не заборонено вступ до культової установи (монастиря), то фактично дозволяється і самообмеження цивільних прав.
Прикладом добровільного обмеження цивільної пра¬воздатності є також закріплена в законодавчих актах за¬борона працівникам деяких відомств обіймати посади, пов'язані з підприємницькою діяльністю. Так, обіймаю¬чи посаду державного службовця, громадянин мусить бути обізнаний з такою забороною і добровільно з нею погодитись. Застосовуючи таке обмеження, держава по¬винна компенсувати його пільгами соціального та ін¬шого характеру.
Цивільна правоздатність визнається однаковою мі¬рою за всіма громадянами незалежно від їх віку, стану здоров'я та інших факторів.
Цивільна правоздатність виникає в момент наро¬дження. Це означає, що ще до народження людини сус¬пільство, держава вже визначили для неї коло прав, а сам факт народження свідчить про набуття цих прав лю¬диною.
З цього випливає, що для визнання громадянина правоздатним потрібно, щоб він народився живим. Чин¬не законодавство України не встановлює якогось міні¬мального строку, який має прожити новонароджений, а пов'язує його правоздатність з моментом його наро¬дження.
На перший погляд, таке твердження закону досить повно охороняє права громадян, але воно деякою мірою розходиться із судовою практикою. Так, Пленум Верхо¬вного суду України в постанові «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» в ч. 2 п. 5 звер¬нув увагу судів на те, що особи, які померли в один і той же день (незалежно від часу смерті), не спадкують один після другого . Припустимо, що одразу ж після на¬родження дитини її мати померла, а через 10 годин того ж дня померла й сама дитина. Чи набула вона право спадкоємства? А потім, коли дитина померла, чи відкри¬вається спадщина? (Мати дитини перебувала у незареєстрованому шлюбі з чоловіком, який визнає себе батьком померлої дитини).
Керуючись зазначеною постановою Пленуму Верхо¬вного суду, потрібно дати негативну відповідь. А якщо так, то виникає запитання: яке практичне значення має вказівка закону про те, що правоздатність виникає з мо¬менту народження? Можливо, має рацію законодавець Іспанії, який у ст. 30 цивільного кодексу закріпив пра¬вило, згідно з яким дитина не вважається народженою, якщо вона природно помре в перші 24 години свого життя.
Потрібно враховувати також і те, що здатність мати певні цивільні права виникає у громадянина з моменту досягнення ним визначеного законом віку (право на за¬няття підприємницькою діяльністю, вибір місця прожи¬вання тощо).
Зміст цивільної правоздатності громадян. Під змістом правоздатності громадян розуміють перелік цивільних прав і обов'язків, які можуть належати громадянинові. На підставі ЦК України, «Закону про власність» та ін¬ших законодавчих актів, громадяни можуть: мати майно на праві власності; займатися підприємницькою та ін¬шою, не забороненою законодавчими актами, діяльніс¬тю; самостійно або разом з іншими громадянами і орга¬нізаціями утворювати юридичні особи; укладати незаборонені законом угоди і брати участь у зобов'язаннях; обирати місце проживання; мати права автора твору на¬уки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходу та іншого результату інтелектуальної діяльності; мати інші майнові і особисті немайнові права і обов'язки.
Як бачимо, зміст цивільної правоздатності хоча й визначається законом, але перелік цих прав не є вичерпним. Цивільна правоздатність не може бути змінена або обмежена за волею окремих осіб. Відмова громадянина від належних йому прав не тягне за собою факту припинення цих прав, за винятком випадків, коли така відмова допускається законом.
Закон допускає два види обмеження цивільної право¬здатності – добровільний і примусовий.
Одним із прикладів добровільного обмеження циві¬льної правоздатності може бути випадок, коли громадя¬нин, який став ченцем, добровільно відмовляється від деяких цивільних прав. У зв'язку з тим, що законом не заборонено вступ до культової установи (монастиря), то фактично дозволяється і самообмеження цивільних прав.
Прикладом добровільного обмеження цивільної пра¬воздатності є також закріплена в законодавчих актах за¬борона працівникам деяких відомств обіймати посади, пов'язані з підприємницькою діяльністю. Так, обіймаю¬чи посаду державного службовця, громадянин мусить бути обізнаний з такою забороною і добровільно з нею погодитись. Застосовуючи таке обмеження, держава по¬винна компенсувати його пільгами соціального та ін¬шого характеру.
Новости загрузка новостей...