1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Разом з тим Пленум Верховного суду УРСР в поста¬нові від 20 березня 1972р. «Про судову практику в спра¬вах про визнання громадянина обмежено дієздатним і недієздатним» передбачив виключення з цього положен¬ня. У випадках, коли від часу виникнення недієздатності залежать певні правові наслідки, суд, на прохання осіб, які беруть участь у справі, з урахуванням висновку судо¬во-психіатричної експертизи та інших даних щодо пси¬хічного стану громадянина, може зазначити у рішенні – з якого часу громадянин є недієздатним.

У разі видужання або значного поліпшення здоров'я громадянина, визнаного недієздатним, суд поновлює його в дієздатності.

Місце проживання. Визнання громадянина безвісно від¬сутнім або оголошення його померлим. Місцем проживан¬ня закон визнає те місце, де громадянин постійно або переважно проживає (ст. 17 ЦК України).

При виборі місця проживання виявляється воля діє¬здатної особи, але при цьому слід мати на увазі, що за¬конодавство України визнає за громадянином лише одне місце проживання. Держава не визначає місця прожи¬вання громадянина, він сам його обирає. Як виняток з цього правила є вказівка закону про те, що місцем про¬живання неповнолітніх, які не досягли п'ятнадцяти років, або громадян, які перебувають під опікою, визнаєть¬ся місце проживання їх батьків або опікунів (ч. 2 ст. 17 ЦК України). Громадянин, засуджений до позбавлення волі, також не може самостійно обирати місце проживання.

Точне визначення місця проживання має велике зна¬чення для стійкості цивільних правовідносин, для нале¬жного захисту цивільних прав.

З місцем проживання закон пов'язує місце виконан¬ня зобов'язань. Так, згідно ст. 167 ЦК України, якщо місце виконання зобов'язань не визначене, виконання повинно бути проведено:

1) по зобов'язанню передачі будівлі – за місцем зна¬ходження будівлі;

2) по грошових зобов'язаннях (крім грошових зо¬бов'язань державних, кооперативних та інших громадських організацій) – за місцем проживання кредитора в момент виникнення зобов'язання, а якщо кредитор під час виконання зобов'язання змінив місце проживання і повідомив про це боржника, – то в новому місці прожи¬вання кредитора з віднесенням на рахунок кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця;

3) по всіх інших зобов'язаннях – за місцем прожи¬вання боржника, а якщо боржник є юридичною осо¬бою – за місцем її знаходження.

За місцем проживання спадкодавця, як правило, від¬кривається спадщина (ст. 526 ЦК України).

Неабиякого значення набуває місце проживання для визначення підсудності по спорах з цивільного права. Підсудність цивільних справ за загальним правилом ви¬значається за місцем проживання відповідача. Справи, що виникають у зв'язку із стягненням аліментів, від¬шкодуванням шкоди, заподіяної смертю або тілесними ушкодженнями, та деякі інші справи можуть розглядати¬ся за місцем проживання позивача.

Як бачимо, з місцем проживання закон зв'язує ви¬никнення і припинення багатьох юридичних фактів, що можуть тим чи іншим чином впливати на майновий та інший стан громадян.

Слід також звернути увагу на те, що трапляються ви¬падки, коли громадянин тривалий час відсутній у місці постійного проживання, не повідомляє про своє місце знаходження, а заходи по встановленню його місця зна¬ходження не дають позитивних наслідків.

Виникає невизначеність у правовідносинах за участю відсутнього. Якщо ця невизначеність тягне за собою юридично значимі наслідки, то зацікавлена особа може захистити свої права за допомогою двох цивільно-пра¬вових інститутів: «Визнання громадянина безвісно відсу¬тнім» і «Оголошення громадянина померлим».

Визнання громадянина безвісно відсутнім може мати місце при встановленні таких умов:

а) громадянин протягом року відсутній за місцем постійного проживання;

б) про місцезнаходження громадянина протягом цьо¬го ж строку зацікавленим особам нічого не відомо;

в) вжиті заходи для встановлення місця перебування громадянина не дали результатів;

г) питання, заради яких заявник просить визнати громадянина безвісно відсутнім, є юридично важли¬вими і не можуть бути вирішені без такого визнання.

Перебіг річного строку починається з дня одержання останніх відомостей про відсутнього. Якщо неможливо встановити цей день, початком безвісної відсутності вва¬жається перше число місяця, що йде за тим, у якому бу¬ли одержані останні відомості. Коли ж неможливо вста¬новити місяця, в якому були одержані останні відомості про відсутнього, перебіг річного строку починається з першого січня наступного року.

Визнання громадянина безвісно відсутнім здійснює¬ться в судовому порядку за місцем його постійного про¬живання.

Суд, крім врахування свідчень заявника про розшук безвісно відсутнього, вживає заходів для встановлення точніших відомостей про відсутнього (надсилає запити до органів внутрішніх справ, інших правоохоронних ор¬ганів, виконкомів місцевих рад тощо).

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11