1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. ( Абзац пункту 5 в редакції Постанови Пленуму Верховного суду N 5

9. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

МІЖНАРОДНА ПРАВОСУБ'ЄКТНІСТЬ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Суб'єкти міжнародного права повинні:

• бути реальними (активними, діючими) учасниками міжнародних відносин; володіти міжнародними правами й обов'язками;

• брати участь у створенні норм міжнародного права; мати повноваження по забезпеченню виконання норм міжнародного права.

• Проблема визнання індивіда суб'єктом міжнародного права є дискусійною, багато в чому спірною.

Але, разом із тим, у будь-якому правопорядку фізичні особи є суб’єктами права. Всі їх об’єднання – юридичні особи, публічні чи приватні, прибуткові чи неприбуткові, створені самими фізичними особами з метою реалізації й забезпечення своїх власних прав. Фундаментальні права фізичних осіб є первинними і вищими від прав юридичних осіб. Ці положення поширюються і на міжнародний правопорядок. Проте сьогодні держави змогли досягти такого статусу в міжнародному суспільстві, що дозволив їм вважати себе єдиними суб’єктами міжнародного права. Ця позиція на практиці веде до руйнування міжнародного права. Вона дуже швидко втрачає своїх прихильників і захисників, так як вона не відповідає міжнародному позитивному праву.

Міжнародний статус фізичних осіб

Міжнародна відповідальність індивідів

Статут Міжнародного військового трибуналу 1945 р. визнає індивіда суб'єктом міжнародно-правової відповідальності. Керівники, організатори, підбурювачі і підсобники, що брали участь у складанні або в здійсненні загального плану або змови, направленого на здійснення злочинів проти миру, військових злочинів і злочинів проти людяності, несуть відповідальність за всі дії, довершені будь-якими особами з метою здійснення такого плану. Посадове положення підсудних, їх положення як глави держави або відповідальних чиновників різних урядових відомств не повинне розглядатися як основа для звільнення від відповідальності або пом'якшення покарання; дії підсудного по розпорядженню уряду або наказу начальника, не звільняє його від відповідальності..

Суб'єктами відповідальності є представники державної влади і приватні особи, які виступають як виконавці цих злочинів або співучасники таких злочинів або безпосередньо підбурюють інших осіб до здійснення таких злочинів, або беруть участь в змові для їх здійснення, незалежно від міри їх, завершеності, так як і до представників державної влади, що допускає їх здійснення:

• Згідно з Конвенцією про не вживаність терміну давності до військових злочинів і злочинів проти людства 1968 р. у разі здійснення якого-небудь злочину, а саме військових злочинів і злочинів проти людства, незалежно віл того, чи були вони скоєні під час війни або в мирний час, як вони визначені в Статуті Нюрнберзького міжнародного військового трибуналу, не застосовуються терміни давності, а держави-учасниці Конвенції зобов'язані вжити всі необхідні внутрішні заходи законодавчого або іншого характеру для видачі цих осіб.

• Конвенція про попередження злочину геноциду й покарання за нього (1948 р.) також визнає індивіда суб'єктом міжнародно-правової відповідальності. Особи, що здійснюють геноцид або які-небудь інші діяння (наприклад, співучасть у геноциді, змова з метою здійснення геноциду), підлягають покаранню, незалежно від їх посади і службового становища. Особи, звинувачені в здійсненні геноциду й інших подібних діянь, повинні бути судимі компетентним судом тієї держави, на території якого було скоєне це діяння, або міжнародним карним судом, створеним державами - учасниками Конвенції або ООН.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11