| Назва: | Підсудність кримінальних справ в кримінальному процесі |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 29,8 KB |
| Скачувань: | 102 |
Визначити підсудність означає встановити суд, який згідно із законом повинен здійснювати правосуддя при попередньому розгляді кримінальної справи суддею, а також провадження в суді першої інстанції і в подальших стадіях, якщо виникає така необхідність.
Правила про підсудність мають велике практичне значення. Чітке, юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення кримінальних справ забезпечує правильність функціонування всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань, є однією з правових гарантій справедливого правосуддя. Додержання правил про підсудність сприяє швидкому, всебічному і повному розгляду кримінальної справи з урахуванням її конкретних особливостей та з найменшими затратами державних коштів, здійсненню принципу рівності всіх громадян перед законом і судом, підвищує виховне значення правосуддя, забезпечує реалізацію права обвинуваченого на компетентний суд.
Згідно із Законом України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. всім суб'єктам правовідносин гарантується захист їхніх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Угоди про відмову в зверненні за захистом до суду є недійсними.
Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні правом на судовий захист нарівні з громадянами та юридичними особами України.
Розділ 1.
Підсудність – це сукупність встановлених ознак кримінальних справ , відповідно до яких встановлюється конкретний судовий орган, компетентний проваджувати як суд першої інстанції судовий розгляд кримінальної справи по суті пред’явленого обвинувачення і винести вирок[3].
Визначити підсудність означає з’ясувати , який саме суд має розглянути конкретну справу.
Дотримання правил підсудності сприяє реалізації принципу доступу до правосуддя, права обвинуваченого предстати перед судом без зайвої затримки, на швидкий і всебічний розгляд справи кваліфікоаним компетентним судом.
Підсудність є розмежуванням компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм кримінальних справ.
Підвідомчі судові кримінальні справи вирішуються Верховним Судом України, Верховним Судом Автономної Республіки Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими, міжоблас¬ними, міжрайонними (окружними), районними (міськими) судами, військовими судами регіонів, Військове-Морських Сил і гарнізонів. Усі вони становлять судову систему загальних судів України (ст. 20 Закону «Про судоустрій»), реалізують судову владу, здійснюють правосуддя в кримінальних справах, але мають різну, встановлену законом компетенцію у розгляді і вирішенні справ.
Термін „підсудність” не завжди вживають для позначення одного й того ж самого поняття.
Говорячи про підсудність, мають на увазі повноваження (компетенцію) конкретного суду або суді певного рівня щодо розгляду як суду першої інстанції якоїсь групи (категорії) кримінальних справ. Таке значення вкладають , наприклад, у словосполученні „підсудність місцевого суду”, „підсудність апеляційного суду”.
Частіше йдеться про підсудність справи, під якою розуміють такі якості ( ознаки, особливості) справи, за якими вирішують питання про те , в якому саме суді і в якому складі цього суду має розглядатися справа.
Отже , визначити підсудність означає з’ясувати:
1) той суд, який має розглядати справу;
2) склад суду.
Питання про склад суду , що розглядає справу, не є новим для сучасного крамінального процесу. Після судової реформи 1922-1924 рокі протягом 70 років у судах всіх рівнів для всіх кримінальних справ, що розглядали по першій інстанції, існував стандартний „набір” суддів: один суддя-професіонал і два народні засідателі. Тому питання про склад суду не виникало.
Воно набуло практики застосування після прийняття 17 червня 1992 року Закону України про внесення змін до КП. Цим Законом передбачено можливість розгляду крамінальної справи оноособово суддею, який діє від імені суду.
Питання щодо колегіального чи одноособового розгляду кримінальних справ регламентовано у ст. 17 КПК та ст. 13 Закону України „про судоустрій України” з урахуванням інстанційності судового провадження. Згідно з цими статтями провадження здійснюється:
а) у місцевому ( районному, районному в місті, міському, міськрайонному) суді ( по першій інстанції):
- суддею одноособово, якщо санкція статті кримінального закону , за якою обвинуачують підсудного, передбачає покарання до 10 років позбавлення волі або більш м’яке покарання;
Правила про підсудність мають велике практичне значення. Чітке, юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення кримінальних справ забезпечує правильність функціонування всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань, є однією з правових гарантій справедливого правосуддя. Додержання правил про підсудність сприяє швидкому, всебічному і повному розгляду кримінальної справи з урахуванням її конкретних особливостей та з найменшими затратами державних коштів, здійсненню принципу рівності всіх громадян перед законом і судом, підвищує виховне значення правосуддя, забезпечує реалізацію права обвинуваченого на компетентний суд.
Згідно із Законом України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. всім суб'єктам правовідносин гарантується захист їхніх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Угоди про відмову в зверненні за захистом до суду є недійсними.
Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні правом на судовий захист нарівні з громадянами та юридичними особами України.
Розділ 1.
Підсудність – це сукупність встановлених ознак кримінальних справ , відповідно до яких встановлюється конкретний судовий орган, компетентний проваджувати як суд першої інстанції судовий розгляд кримінальної справи по суті пред’явленого обвинувачення і винести вирок[3].
Визначити підсудність означає з’ясувати , який саме суд має розглянути конкретну справу.
Дотримання правил підсудності сприяє реалізації принципу доступу до правосуддя, права обвинуваченого предстати перед судом без зайвої затримки, на швидкий і всебічний розгляд справи кваліфікоаним компетентним судом.
Підсудність є розмежуванням компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм кримінальних справ.
Підвідомчі судові кримінальні справи вирішуються Верховним Судом України, Верховним Судом Автономної Республіки Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими, міжоблас¬ними, міжрайонними (окружними), районними (міськими) судами, військовими судами регіонів, Військове-Морських Сил і гарнізонів. Усі вони становлять судову систему загальних судів України (ст. 20 Закону «Про судоустрій»), реалізують судову владу, здійснюють правосуддя в кримінальних справах, але мають різну, встановлену законом компетенцію у розгляді і вирішенні справ.
Термін „підсудність” не завжди вживають для позначення одного й того ж самого поняття.
Говорячи про підсудність, мають на увазі повноваження (компетенцію) конкретного суду або суді певного рівня щодо розгляду як суду першої інстанції якоїсь групи (категорії) кримінальних справ. Таке значення вкладають , наприклад, у словосполученні „підсудність місцевого суду”, „підсудність апеляційного суду”.
Частіше йдеться про підсудність справи, під якою розуміють такі якості ( ознаки, особливості) справи, за якими вирішують питання про те , в якому саме суді і в якому складі цього суду має розглядатися справа.
Отже , визначити підсудність означає з’ясувати:
1) той суд, який має розглядати справу;
2) склад суду.
Питання про склад суду , що розглядає справу, не є новим для сучасного крамінального процесу. Після судової реформи 1922-1924 рокі протягом 70 років у судах всіх рівнів для всіх кримінальних справ, що розглядали по першій інстанції, існував стандартний „набір” суддів: один суддя-професіонал і два народні засідателі. Тому питання про склад суду не виникало.
Воно набуло практики застосування після прийняття 17 червня 1992 року Закону України про внесення змін до КП. Цим Законом передбачено можливість розгляду крамінальної справи оноособово суддею, який діє від імені суду.
Питання щодо колегіального чи одноособового розгляду кримінальних справ регламентовано у ст. 17 КПК та ст. 13 Закону України „про судоустрій України” з урахуванням інстанційності судового провадження. Згідно з цими статтями провадження здійснюється:
а) у місцевому ( районному, районному в місті, міському, міськрайонному) суді ( по першій інстанції):
- суддею одноособово, якщо санкція статті кримінального закону , за якою обвинуачують підсудного, передбачає покарання до 10 років позбавлення волі або більш м’яке покарання;
Новости загрузка новостей...