| Назва: | Визнання фізичної особи безвісно відсутньою і оголошення її померлою |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 7,24 KB |
| Скачувань: | 29 |
Визнання фізичної особи безвісно відсутньою і оголошення її померлою
Визнання фізичної особи безвісно відсутньою слугує насампе¬ред захисту майнових інтересів відсутньої особи та інтересів осіб, з якими вона перебуває у цивільних відносинах.
Гарантією від необгрунтованого визнання особи безвісно від¬сутньою є те, що рішення про визнання особи безвісно відсут¬ньою приймає лише суд. До того ж, ст.43 максимально точно встановлює умови, за яких фізична особа може бути визнана без¬вісно відсутньою, передбачаючи, що для цього необхідно, аби
протягом одного року в місці її постійного проживання (ст.29 ЦК) немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце пере¬бування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомос¬ті, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.
Порядок визнання особи безвісно відсутньою визначений ЦПК. Заява подається заінтересованою особою до суду за місцем її про¬живання (чи є заявник заінтересованою особою, встановлює суд) Суд розглядає справу в порядку особливого провадження з обов'яз¬ковою участю прокурора.
Слід звернути увагу на те, що закон розрізняє поняття "фізична особа, місце перебування якої невідоме" та "фізична особа, визна¬на безвісно відсутньою" (ст.44 ЦК).
Відмінність полягає в тому, що безвісно відсутньою фізична особа вважається лише з моменту набрання чинності рішенням су¬ду про визнання її такою. До цього (але з моменту звернення заяв¬ника або органу опіки та піклування до нотаріуса з відповідною за¬явою) особа вважається такою, місце перебування якої невідоме.
На перший погляд, може видатися, що фізична особа повинна вважатися такою, місце перебування якої невідоме, вже з моменту отримання останніх відомостей від(про) неї. Проте такий висновок суперечить ч.2 ст.44 ЦК, яка пов'язує правові наслідки із заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування до нотаріуса
Над майном фізичної особи, визнаної судом безвісно відсут¬ньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме, після того, як нотаріус за останнім місцем проживання такої осо¬би опише належне їй майно, встановлюється опіка.
Опікун над майном фізичної особи, визнаної безвісно відсут¬ньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, прий¬має виконання цивільних обов'язків на її користь, погашає за ра¬хунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах.
За заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, визнаної безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце пе¬ребування якої невідоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов'язані утримувати, погашає зо¬бов'язання, термін виконання яких настав, тощо.
За необхідності постійного управління майном воно переда¬ється за рішенням суду в довірче управління (ст.1032 ЦК). Упра¬витель вправі, відповідно до цього договору, вчиняти будь-які дії в інтересах відсутнього власника. При цьому правочини управи¬тель укладає від свого імені, вказуючи, що діє як управитель май¬ном. Управитель має право на винагороду, передбачену догово¬ром, і право на відшкодування необхідних витрат за рахунок до¬ходів від використання майна, але, у свою чергу, несе відповідаль¬ність за неналежну дбайливість у ставленні до майна (ст.ст.1042, 1043 ЦК).
Закон передбачає також інші наслідки визнання громадянина безвісно відсутнім: припиняється дія виданої ним довіреності (ст. 248 ЦК); шлюб з особою, визнаною безвісно відсутньою, розрива¬ється в органах РАЦС (ст. 107 СК) та інші
Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення су¬ду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у випадку появи фізичної особи, місце перебування якої було неві¬домим.
Для цього необхідним є дотримання таких умов: 1) фізична осо¬ба, визнана безвісно відсутньою, з'явилася або одержано відомості про місце її перебування; 2) є заява цієї особи або іншої заінтере¬сованої особи; 3) скасування судом рішення про визнання фізич¬ної особи безвісно відсутньою (ст.ст.44, 45 ЦК). Аналогічні умови мають бути дотримані у разі появи фізичної особи, місце перебу¬вання якої було невідомим (крім скасування судом рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, оскільки такого рі¬шення у цьому випадку не було).
Скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвіс¬но відсутньою, а також поява фізичної особи, місце перебування якої було невідомим, є також підставою для припинення договору про довірче управління. Якщо шлюб був розірваний, він може бу¬ти поновлений органом РАЦС за спільною заявою подружжя за умови, що жоден з них не уклав новий шлюб (ст.118 СК).
Якщо особа, визнана безвісно відсутньою, або місце знаходжен¬ня якої невідоме, не з'явилася і не подає про себе відомостей, нас¬тупним кроком є оголошення фізичної особи такою, що померла.
Визнання фізичної особи безвісно відсутньою слугує насампе¬ред захисту майнових інтересів відсутньої особи та інтересів осіб, з якими вона перебуває у цивільних відносинах.
Гарантією від необгрунтованого визнання особи безвісно від¬сутньою є те, що рішення про визнання особи безвісно відсут¬ньою приймає лише суд. До того ж, ст.43 максимально точно встановлює умови, за яких фізична особа може бути визнана без¬вісно відсутньою, передбачаючи, що для цього необхідно, аби
протягом одного року в місці її постійного проживання (ст.29 ЦК) немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце пере¬бування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомос¬ті, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.
Порядок визнання особи безвісно відсутньою визначений ЦПК. Заява подається заінтересованою особою до суду за місцем її про¬живання (чи є заявник заінтересованою особою, встановлює суд) Суд розглядає справу в порядку особливого провадження з обов'яз¬ковою участю прокурора.
Слід звернути увагу на те, що закон розрізняє поняття "фізична особа, місце перебування якої невідоме" та "фізична особа, визна¬на безвісно відсутньою" (ст.44 ЦК).
Відмінність полягає в тому, що безвісно відсутньою фізична особа вважається лише з моменту набрання чинності рішенням су¬ду про визнання її такою. До цього (але з моменту звернення заяв¬ника або органу опіки та піклування до нотаріуса з відповідною за¬явою) особа вважається такою, місце перебування якої невідоме.
На перший погляд, може видатися, що фізична особа повинна вважатися такою, місце перебування якої невідоме, вже з моменту отримання останніх відомостей від(про) неї. Проте такий висновок суперечить ч.2 ст.44 ЦК, яка пов'язує правові наслідки із заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування до нотаріуса
Над майном фізичної особи, визнаної судом безвісно відсут¬ньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме, після того, як нотаріус за останнім місцем проживання такої осо¬би опише належне їй майно, встановлюється опіка.
Опікун над майном фізичної особи, визнаної безвісно відсут¬ньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, прий¬має виконання цивільних обов'язків на її користь, погашає за ра¬хунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах.
За заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, визнаної безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце пе¬ребування якої невідоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов'язані утримувати, погашає зо¬бов'язання, термін виконання яких настав, тощо.
За необхідності постійного управління майном воно переда¬ється за рішенням суду в довірче управління (ст.1032 ЦК). Упра¬витель вправі, відповідно до цього договору, вчиняти будь-які дії в інтересах відсутнього власника. При цьому правочини управи¬тель укладає від свого імені, вказуючи, що діє як управитель май¬ном. Управитель має право на винагороду, передбачену догово¬ром, і право на відшкодування необхідних витрат за рахунок до¬ходів від використання майна, але, у свою чергу, несе відповідаль¬ність за неналежну дбайливість у ставленні до майна (ст.ст.1042, 1043 ЦК).
Закон передбачає також інші наслідки визнання громадянина безвісно відсутнім: припиняється дія виданої ним довіреності (ст. 248 ЦК); шлюб з особою, визнаною безвісно відсутньою, розрива¬ється в органах РАЦС (ст. 107 СК) та інші
Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення су¬ду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у випадку появи фізичної особи, місце перебування якої було неві¬домим.
Для цього необхідним є дотримання таких умов: 1) фізична осо¬ба, визнана безвісно відсутньою, з'явилася або одержано відомості про місце її перебування; 2) є заява цієї особи або іншої заінтере¬сованої особи; 3) скасування судом рішення про визнання фізич¬ної особи безвісно відсутньою (ст.ст.44, 45 ЦК). Аналогічні умови мають бути дотримані у разі появи фізичної особи, місце перебу¬вання якої було невідомим (крім скасування судом рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, оскільки такого рі¬шення у цьому випадку не було).
Скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвіс¬но відсутньою, а також поява фізичної особи, місце перебування якої було невідомим, є також підставою для припинення договору про довірче управління. Якщо шлюб був розірваний, він може бу¬ти поновлений органом РАЦС за спільною заявою подружжя за умови, що жоден з них не уклав новий шлюб (ст.118 СК).
Якщо особа, визнана безвісно відсутньою, або місце знаходжен¬ня якої невідоме, не з'явилася і не подає про себе відомостей, нас¬тупним кроком є оголошення фізичної особи такою, що померла.