| Назва: | Джерела приватного права |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 6,36 KB |
| Скачувань: | 49 |
Запропонована класифікація виходить з необхідності виокрем¬лення форм рецепції права в навчально-методичних цілях. На практиці рецепція, як правило, відбувається не в одній якійсь фор¬мі, а є наслідком їх сукупності і взаємодії.
До зазначеного треба додати, що рецепція римського приватно¬го права може мати не лише різні форми, а й різні види.
Оскільки рецепція не обов'язково є результатом безпосередньо¬го контакту цивілізацій та їх правових систем у часі, то залежно від характеру контакту цивілізацій варто розрізняти рецепцію пряму і опосередковану (похідну, повторну).
Випадки прямої рецепції зустрічаються нечасто. Зазвичай во¬ни мають місце тоді, коли нова локальна цивілізація готова для сприйняття досягнень культури, в тому числі права, у той мо¬мент, коли більш рання цивілізація згасає або вже згасла, але від¬тоді пройшло не настільки багато часу, щоб були втрачені ідеї, пам'ятки, правові рішення тощо. Прикладами такого виду рецеп¬ції можуть бути рецепція грецького права в Римі, римського - у Візантії.
Частіше ідеї римського приватного права, окремі його положен¬ня, правові рішення реципіюються опосередковано, шляхом запо¬зичення їх із правової системи якоїсь країни, що вже реципіювала римське право. Прикладом може бути запозичення багатьма краї¬нами положень Кодексу Наполеона або Німецького цивільного кодексу (хоча слід зазначити, що їх створення також частково є ре¬зультатом опосередкованої рецепції - проміжною ланкою була ре¬цепція римського права у Візантії у VI-X ст.).
Рецепція може бути не тільки явною, а й латентною (прихова¬ною). Це має місце в тих випадках, коли запозичення певних ідей або принципових рішень римського приватного права відбувається у процесі правотворчості, але при цьому в правовій доктрині дер¬жави декларується принципово інший підхід, відмова від "застарі¬лого" права тощо.
З таким видом рецепції зустрічаємося, наприклад, при кодифікаціях цивільного законодавства в Радянській державі, де офіцій¬но заперечувалося значення римського права для розвитку радян¬ського цивільного права, але фактично мала місце його рецепція при кодифікаціях цивільного законодавства в СРСР у 20-х і 60-х рр. XX ст.
Приватне право і цивільне право
У країнах, де прийнято поділяти право на приватне і публічне, цивільне і торговельне право є складовими приватного (наприклад, Франція, Німеччина). В інших країнах цивільне право тлумачать як категорію практично тотожну приватному праву (наприклад, Ні¬дерланди, Італія, Греція). У країнах, що належать або належали до так званої соціалістичної системи права, сімейні правовідносини зазвичай виокремлюють у самостійну галузь - сімейне право. В Україні поділ права на приватне і публічне, а також віднесення сімейних відносин до сфери цивільно-правового регулювання досі є предметом дискусій. Більш прийнятним було б позитивне вирі¬шення цих питань, хоча не виключене формування нового цивіль¬ного права України як галузі, що охоплює всю сферу відносин між приватними особами.
До зазначеного треба додати, що рецепція римського приватно¬го права може мати не лише різні форми, а й різні види.
Оскільки рецепція не обов'язково є результатом безпосередньо¬го контакту цивілізацій та їх правових систем у часі, то залежно від характеру контакту цивілізацій варто розрізняти рецепцію пряму і опосередковану (похідну, повторну).
Випадки прямої рецепції зустрічаються нечасто. Зазвичай во¬ни мають місце тоді, коли нова локальна цивілізація готова для сприйняття досягнень культури, в тому числі права, у той мо¬мент, коли більш рання цивілізація згасає або вже згасла, але від¬тоді пройшло не настільки багато часу, щоб були втрачені ідеї, пам'ятки, правові рішення тощо. Прикладами такого виду рецеп¬ції можуть бути рецепція грецького права в Римі, римського - у Візантії.
Частіше ідеї римського приватного права, окремі його положен¬ня, правові рішення реципіюються опосередковано, шляхом запо¬зичення їх із правової системи якоїсь країни, що вже реципіювала римське право. Прикладом може бути запозичення багатьма краї¬нами положень Кодексу Наполеона або Німецького цивільного кодексу (хоча слід зазначити, що їх створення також частково є ре¬зультатом опосередкованої рецепції - проміжною ланкою була ре¬цепція римського права у Візантії у VI-X ст.).
Рецепція може бути не тільки явною, а й латентною (прихова¬ною). Це має місце в тих випадках, коли запозичення певних ідей або принципових рішень римського приватного права відбувається у процесі правотворчості, але при цьому в правовій доктрині дер¬жави декларується принципово інший підхід, відмова від "застарі¬лого" права тощо.
З таким видом рецепції зустрічаємося, наприклад, при кодифікаціях цивільного законодавства в Радянській державі, де офіцій¬но заперечувалося значення римського права для розвитку радян¬ського цивільного права, але фактично мала місце його рецепція при кодифікаціях цивільного законодавства в СРСР у 20-х і 60-х рр. XX ст.
Приватне право і цивільне право
У країнах, де прийнято поділяти право на приватне і публічне, цивільне і торговельне право є складовими приватного (наприклад, Франція, Німеччина). В інших країнах цивільне право тлумачать як категорію практично тотожну приватному праву (наприклад, Ні¬дерланди, Італія, Греція). У країнах, що належать або належали до так званої соціалістичної системи права, сімейні правовідносини зазвичай виокремлюють у самостійну галузь - сімейне право. В Україні поділ права на приватне і публічне, а також віднесення сімейних відносин до сфери цивільно-правового регулювання досі є предметом дискусій. Більш прийнятним було б позитивне вирі¬шення цих питань, хоча не виключене формування нового цивіль¬ного права України як галузі, що охоплює всю сферу відносин між приватними особами.
Новости загрузка новостей...