1 2

Джерела приватного права

Термін "джерела права" може вживатися в кількох значеннях. Найпопулярнішими з них є розуміння джерела права як чинника, що породжує право, і як форми правотворення (форми норми пра¬ва). У такому разі, ведучи мову про джерела приватного права, ма¬ємо на увазі чинники, елементи, які створюють у процесі взаємо¬дії сукупність (явище, категорію) нової якості.

Існує кілька видів джерел приватного права.

1. Оскільки приватне право є наднаціональною системою пра¬ва, що має за основу так звані "загальнолюдські цінності", то го¬ловним його джерелом є норми природного права, які створюють своєрідне правове підґрунтя взаємин приватних осіб між собою, а також зазначених осіб із суспільством. Ці норми охоплюють при¬родні, невід'ємні права людини. Зокрема вони зафіксовані у За¬гальній декларації прав людини 1948 р., Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року й інших аналогічних міжна¬родних угодах. До таких норм належить право: на життя, на при¬ватне життя, на приватну власність тощо.

Необхідно підкреслити, що норми природного права не тому належать до джерел приватного права, що вони закріплені в між¬народно-правових актах, Конституції, інших законах; навпаки, - та обставина, що це невід'ємні природні права людини, зумовлює необхідність створення відповідних законодавчих актів.

2. Іншим джерелом приватного права є норми національних систем права.

У кожній країні (у кожної цивілізації, етносу тощо) існують свої уявлення про становище особи в суспільстві, можливість, межі і порядок захисту її прав.

Хоча ці норми ґрунтуються на певних загальних уявленнях про свободу індивіда, але, будучи пропущеними через специфічну (міс¬цеву, національну) свідомість, вони набувають відповідного ідеоло¬гічного забарвлення, а відтак, за допомогою колізійних норм впли¬вають на зміст приватного права.

3. Ще одним джерелом приватного права є міжнародно-право¬ві угоди з питань правового становища приватних осіб.

Хоча при укладенні таких угод враховуються норми природно¬го права І національні традиції права, однак внаслідок досягнення певного компромісу утворюються норми нової якості.

4. Нарешті, ще одним джерелом приватного права як категорії, перманентне властивої європейським цивілізаціям, є римське при¬ватне право, що є своєрідним еталоном європейських систем при¬ватного права.

Значення римського приватного права

Торкаючись питання про значення римського приватного пра¬ва як еталона сучасних європейських систем приватного права, слід зазначити, що, звичайно, не йдеться про те, що норми цієї давньої правової системи можуть застосовуватися безпосередньо в сучасно¬му цивільному (торговому) обігу. Однак і применшувати його вплив не варто, оскільки він не тільки не зменшується, а навпаки, зростає завдяки такому феномену, як рецепція права.

Власне, рецепція римського приватного права не є унікальним явищем. Рецепції інших правових систем взагалі і рецепції приват¬ного права зокрема трапляються досить регулярно - кілька разів на тисячоліття. Однак саме римському приватному праву як право¬вій системі, що втілила вищі досягнення філософської, гуманітар¬ної і юридичної думки античності, судилося стати основою сучас¬ного приватного права в Європі

У найзагальнішому вигляді рецепція права може бути визначе¬на як запозичення однією державою розвиненішого права іншої держави .и Таке визначення характерне для популярних довідкових видань. Його можна зустріти практично в будь-якій юридичній ен¬циклопедії або юридичному словнику.

При характеристиці рецепції необхідна вказівка на те, що йдеться про право держави, яка вже не існує і не має прямих наступників, у зв'язку з чим має місце повне або часткове відроджен¬ня правової системи минулого.

Отже, вказівка на відродження римського права необхідна для визначення поняття його рецепції.

З урахуванням висловленого, рецепція римського приватного права може бути визначена як його відродження, сприйняття духу, головних принципів, положень і окремих норм на новому етапі розвитку цивілізації.

Оскільки рецепція римського приватного права - поняття не¬одномірне, відбуватися вона може в різних формах:

1) вивчення римського права як загального надбання культури;

2) вивчення римського права в юридичних навчальних закладах як юридичної загальноосвітньої дисципліни з метою формування світогляду майбутніх правознавців;

3) дослідження, аналіз і коментування римських юридичних джерел;

4) безпосереднє застосування норм і положень римського при¬ватного права;

5) використання норм римського приватного права як зразків при створенні нормативних актів (особливо при реалізації кодифі¬каційних проектів);

6) застосування римсько-правової методики створення норма¬тивних актів або практики їх реалізації;

7) сприйняття і використання засад, ідей і категорій римського приватного права.

1 2