| Назва: | Загальні положення про фізичну особу. Правоздатність фізичних осіб |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 7,23 KB |
| Скачувань: | 59 |
Загальні положення про фізичну особу. Правоздатність фізичних осіб
У радянському цивільному праві термін "фізична особа" не ви¬користовувався, оскільки ця категорія вважалася суто буржуазною і піддавалася відповідній критиці. Натомість, у цивільному законо¬давстві колишнього СРСР та республік, що входили до його скла¬ду, використовувалося поняття "громадянин", котре розглядалося як таке, що більше відповідає сутності відносин у цій галузі у соці¬алістичному суспільстві1.
Однак після зменшення напруженості ідеологічної боротьби ставлення до цивілістичної термінології змінилося, що зумовило повернення до категорії "фізична особа", яка вживається в усіх єв¬ропейських правових системах.
У зв'язку з цим слід підкреслити, що йдеться не просто про змі¬ну терміна, а про формування нового підходу. Якщо раніше центр ваги доводився на характеристику людини як громадянина, І тим самим підкреслювалося значення його відносин з державою, то ни¬ні увага загострюється на цінності І правовому статусі людини у приватно-правових (цивільно-правових) відносинах
Згідно з ЦК фізична особа - це людина, що виступає як учас¬ник цивільних відносин (ст.24 ЦК).
Звідси випливає, що поняття "фізична особа" і "людина" взає¬мопов'язані, але не тотожні.
Фізична особа - це завжди лише людина.
Проте людина може бути, а може і не бути учасником цивіль¬них відносин Крім того, людина може розглядатися як суб'єкт права, а може бути предметом наукового дослідження або розглядати¬ся як об'єкт впливу в іншій системі суспільних зв'язків.
Отже поняття "фізична особа" у цивілістичному трактуванні мо¬же не збігатися з поняттям "людина" як Істота біологічна. Іноді ці поняття тотожні, а Інколи поняття "фізична особа" вужче за понят¬тя "людина".
Правоздатність фізичних осіб
Правоздатність фізичної особи може бути визначена як здат¬ність людини мати цивільні права і обов'язки.
Цивільна правоздатність є необхідною передумовою виникнен¬ня цивільних прав та обов'язків. Отже, правоздатність - це лише загальна, абстрактна можливість мати права чи обов'язки. Нато¬мість, конкретні права й обов'язки виникають з підстав, передбаче¬них законом, - юридичних фактів. Тому при рівній правоздатнос¬ті всіх людей конкретні цивільні права фізичної особи відрізняють¬ся залежно від її віку, майнового становища, стану здоров'я тощо.
Згідно зі ст.26 ЦК всі фізичні особи рівні у здатності мати осо¬бисті немайнові та майнові цивільні права та обов'язки, встановле¬ні Конституцією та цим Кодексом, а так само інші цивільні права, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст.ст.21-24 Конституції цивільна правоздатність грунтується на принципах рівноправності І соціальної справедли¬вості. Забороняються будь-які форми обмеження прав громадян за ознаками соціальної, расової, національної, мовної чи релігійної належності Певні обмеження правоздатності Іноземних громадян і осіб без громадянства встановлюються законом з метою державної безпеки або як захід-відповідь для громадян тих держав, які перед¬бачили обмеження для українців.
За загальним правилом, правоздатність не залежить також від віку, стану здоров'я, можливості здійснення прав І обов'язків, жит¬тєздатності людини.
Отже, характерними ознаками правоздатності є:
її рівність для всіх фізичних осіб;
невідчужуваність її на користь інших фізичних осіб;
неможливість обмеження її актами суб'єктів приватного чи
публічного права, крім випадків, прямо встановлених законом;
Існування її як природної невід'ємної властивості фізичної
особи.
Правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті (ст.25 ЦК).
За всієї, здавалося б, "прозорості" цього положення у зв'язку з визначенням початку і кінця цивільної правоздатності виникає низка дискусійних питань.
Так, потребує додаткового тлумачення положення ч 2 ст.25 ЦК про те, що у випадках, встановлених законом, охороняються інте¬реси зачатої, але ще не народженої дитини. Зокрема постає питання: чи може тут йтися про правоздатність дитини, яка ще не наро¬дилася? Про необхідність пошуку відповіді на це питання свідчить і та обставина, що ст.1222 ЦК серед спадкоємців називає осіб, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після від¬криття спадщини.
Для того, щоб усунути видимість колізії наведених норм, до¬цільно провести розмежування понять "правоздатність" і "охорона прав фізичної особи". Тоді все стає на свої місця: правоздатність виникає тільки з моменту народження. До моменту можливого на¬родження дитини, зачатої за життя спадкодавця, що помер (постума), закон передбачає лише охорону прав такої дитини.
У радянському цивільному праві термін "фізична особа" не ви¬користовувався, оскільки ця категорія вважалася суто буржуазною і піддавалася відповідній критиці. Натомість, у цивільному законо¬давстві колишнього СРСР та республік, що входили до його скла¬ду, використовувалося поняття "громадянин", котре розглядалося як таке, що більше відповідає сутності відносин у цій галузі у соці¬алістичному суспільстві1.
Однак після зменшення напруженості ідеологічної боротьби ставлення до цивілістичної термінології змінилося, що зумовило повернення до категорії "фізична особа", яка вживається в усіх єв¬ропейських правових системах.
У зв'язку з цим слід підкреслити, що йдеться не просто про змі¬ну терміна, а про формування нового підходу. Якщо раніше центр ваги доводився на характеристику людини як громадянина, І тим самим підкреслювалося значення його відносин з державою, то ни¬ні увага загострюється на цінності І правовому статусі людини у приватно-правових (цивільно-правових) відносинах
Згідно з ЦК фізична особа - це людина, що виступає як учас¬ник цивільних відносин (ст.24 ЦК).
Звідси випливає, що поняття "фізична особа" і "людина" взає¬мопов'язані, але не тотожні.
Фізична особа - це завжди лише людина.
Проте людина може бути, а може і не бути учасником цивіль¬них відносин Крім того, людина може розглядатися як суб'єкт права, а може бути предметом наукового дослідження або розглядати¬ся як об'єкт впливу в іншій системі суспільних зв'язків.
Отже поняття "фізична особа" у цивілістичному трактуванні мо¬же не збігатися з поняттям "людина" як Істота біологічна. Іноді ці поняття тотожні, а Інколи поняття "фізична особа" вужче за понят¬тя "людина".
Правоздатність фізичних осіб
Правоздатність фізичної особи може бути визначена як здат¬ність людини мати цивільні права і обов'язки.
Цивільна правоздатність є необхідною передумовою виникнен¬ня цивільних прав та обов'язків. Отже, правоздатність - це лише загальна, абстрактна можливість мати права чи обов'язки. Нато¬мість, конкретні права й обов'язки виникають з підстав, передбаче¬них законом, - юридичних фактів. Тому при рівній правоздатнос¬ті всіх людей конкретні цивільні права фізичної особи відрізняють¬ся залежно від її віку, майнового становища, стану здоров'я тощо.
Згідно зі ст.26 ЦК всі фізичні особи рівні у здатності мати осо¬бисті немайнові та майнові цивільні права та обов'язки, встановле¬ні Конституцією та цим Кодексом, а так само інші цивільні права, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст.ст.21-24 Конституції цивільна правоздатність грунтується на принципах рівноправності І соціальної справедли¬вості. Забороняються будь-які форми обмеження прав громадян за ознаками соціальної, расової, національної, мовної чи релігійної належності Певні обмеження правоздатності Іноземних громадян і осіб без громадянства встановлюються законом з метою державної безпеки або як захід-відповідь для громадян тих держав, які перед¬бачили обмеження для українців.
За загальним правилом, правоздатність не залежить також від віку, стану здоров'я, можливості здійснення прав І обов'язків, жит¬тєздатності людини.
Отже, характерними ознаками правоздатності є:
її рівність для всіх фізичних осіб;
невідчужуваність її на користь інших фізичних осіб;
неможливість обмеження її актами суб'єктів приватного чи
публічного права, крім випадків, прямо встановлених законом;
Існування її як природної невід'ємної властивості фізичної
особи.
Правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті (ст.25 ЦК).
За всієї, здавалося б, "прозорості" цього положення у зв'язку з визначенням початку і кінця цивільної правоздатності виникає низка дискусійних питань.
Так, потребує додаткового тлумачення положення ч 2 ст.25 ЦК про те, що у випадках, встановлених законом, охороняються інте¬реси зачатої, але ще не народженої дитини. Зокрема постає питання: чи може тут йтися про правоздатність дитини, яка ще не наро¬дилася? Про необхідність пошуку відповіді на це питання свідчить і та обставина, що ст.1222 ЦК серед спадкоємців називає осіб, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після від¬криття спадщини.
Для того, щоб усунути видимість колізії наведених норм, до¬цільно провести розмежування понять "правоздатність" і "охорона прав фізичної особи". Тоді все стає на свої місця: правоздатність виникає тільки з моменту народження. До моменту можливого на¬родження дитини, зачатої за життя спадкодавця, що помер (постума), закон передбачає лише охорону прав такої дитини.
Новости загрузка новостей...