| Назва: | Зміст цивільного правовідношення. Види цивільних правовідносин |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 7,04 KB |
| Скачувань: | 75 |
При простій структурі має місце одне право і один обов'язок Наприклад, за звичайним договором позики особа, яка надає по¬зику, має право вимагати повернення боргу, а боржник зобов'яза¬ний його повернути.
При складній структурі змісту правовідношення його учасники мають кілька прав і обов'язків.
Наприклад, в тому ж таки договорі позики може бути передба¬чене забезпечення виконання його умов за допомогою штрафу, по¬руки або застави. У таких випадках, крім основного зобов'язання (правовідношення), з договору позики виникають додаткові (акце¬сорні) зобов'язання або правовідношення, пов'язані з вимогами щодо забезпечення виконання основного зобов'язання.
Види цивільних правовідносин
Класифікація цивільних правовідносин має не тільки теоретич¬не, а й практичне значення. Вона дозволяє більш точно визначити характер взаємин їх суб'єктів, а отже, дає можливість чіткішого тлу¬мачення цивільно-правових норм стосовно конкретного випадку.
Класифікація можлива за різними підставами.
1) Залежно від економічного змісту цивільні правовідносини поділяються на майнові і немайнові.
Майнові правовідносини мають економічний зміст. Іх об'єктом є майно (матеріальні блага).
У свою чергу, вони поділяються на правовідносини, що опосе¬редковують статику суспільних зв'язків (наприклад, правовідноси¬ни власності), і правовідносини, які опосередковують динаміку суспільних зв'язків (наприклад, зобов'язання).
Немайнові правовідносини не мають безпосереднього еконо¬мічного змісту.
Вони можуть поділятися на такі, шо пов'язані з майновими пра¬вами (право авторства), й ті, які з майновими правами не пов'яза¬ні (особисті немайнові права - право на життя, честь тощо).
2) За юридичним змістом цивільні правовідносини поділяються на абсолютні і відносні.
У абсолютних правовідносинах носієві абсолютного права про¬тистоїть невизначена кількість зобов'язаних осіб. Прикладом мо¬жуть бути правовідносини власності, де праву власника відповідає обов'язок всіх і кожного не перешкоджати йому в здійсненні його повноважень.
У відносних правовідносинах уповноваженому суб'єкту проти¬стоїть одна або декілька конкретно визначених зобов'язаних осіб. Наприклад, у договорі позики уповноваженою особою є позикода¬вець, який може вимагати повернення боргу від зобов'язаної осо¬би, яка отримала позику.
3) За характером здійснення права цивільні правовідносини по¬діляються на речові та зобов'язальні.
Речові правовідносини - це правовідносини, в яких уповнова¬жений суб'єкт може здійснювати свої суб'єктивні права самостійно, без сприяння зобов'язаної особи. Прикладом можуть бути право¬відносини власності, сервітутні правовідносини тощо.
Зобов'язальні правовідносини - - це правовідносини, в яких уповноважений суб'єкт для здійснення своїх цивільних прав потре¬бує сприяння зобов'язаної особи. Так, покупець не може отримати річ, яку він придбав, без сприяння продавця, а право останнього на отримання вартості проданої речі, в свою чергу, не може бути реалізоване без виконання відповідного обов'язку покупцем.
4) Залежно від спрямованості і цілей встановлення цивільні правовідносини поділяються на регулятивні та охоронні.
Регулятивні правовідносини призначені опосередковувати (ре¬гулювати) зв'язки нормального цивільного (торгового) обігу. Вони є типовими для цивільного права. Найчастіше вони встановлюють¬ся за допомогою договору. Саме в них проявляється уповноважу-вальний характер цивільно-правового регулювання. Прикладом може бути будь-яке договірне зобов'язання.
Охоронні правовідносини виникають у разі необхідності захис¬ту інтересів учасників цивільного обігу цивілістичними засобами. Підставою їх виникнення є цивільне правопорушення. Права і обов'язки учасників таких правовідносин визначаються не тільки на диспозитивних засадах, а й з використанням імперативного ме¬тоду. Типовим прикладом є зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди (гл.82 ЦК).
5) 3 урахуванням структури змісту правовідносини можуть бути поділені на прості та складні.
Прості правовідносини мають своїм змістом одне право і один обов'язок або по одному праву і одному обов'язку в кожного з йо¬го суб'єктів.
Складні правовідносини характеризуються наявністю кількох прав І обов'язків. Наприклад, у деяких випадках як доповнення до основного зобов'язання (правовідносин) виникають акцесорні зо¬бов'язання (правовідносини), нерозривно з ним пов'язані, тощо.
Класифікація цивільних правовідносин можлива І за іншими під¬ставами. Так, з урахуванням тих або інших їх особливостей можуть бути виділені строкові і безстрокові правовідносини, активні і пасив¬ні, типові і нетипові, загальнорегулятивні, організаційні тощо'.
При складній структурі змісту правовідношення його учасники мають кілька прав і обов'язків.
Наприклад, в тому ж таки договорі позики може бути передба¬чене забезпечення виконання його умов за допомогою штрафу, по¬руки або застави. У таких випадках, крім основного зобов'язання (правовідношення), з договору позики виникають додаткові (акце¬сорні) зобов'язання або правовідношення, пов'язані з вимогами щодо забезпечення виконання основного зобов'язання.
Види цивільних правовідносин
Класифікація цивільних правовідносин має не тільки теоретич¬не, а й практичне значення. Вона дозволяє більш точно визначити характер взаємин їх суб'єктів, а отже, дає можливість чіткішого тлу¬мачення цивільно-правових норм стосовно конкретного випадку.
Класифікація можлива за різними підставами.
1) Залежно від економічного змісту цивільні правовідносини поділяються на майнові і немайнові.
Майнові правовідносини мають економічний зміст. Іх об'єктом є майно (матеріальні блага).
У свою чергу, вони поділяються на правовідносини, що опосе¬редковують статику суспільних зв'язків (наприклад, правовідноси¬ни власності), і правовідносини, які опосередковують динаміку суспільних зв'язків (наприклад, зобов'язання).
Немайнові правовідносини не мають безпосереднього еконо¬мічного змісту.
Вони можуть поділятися на такі, шо пов'язані з майновими пра¬вами (право авторства), й ті, які з майновими правами не пов'яза¬ні (особисті немайнові права - право на життя, честь тощо).
2) За юридичним змістом цивільні правовідносини поділяються на абсолютні і відносні.
У абсолютних правовідносинах носієві абсолютного права про¬тистоїть невизначена кількість зобов'язаних осіб. Прикладом мо¬жуть бути правовідносини власності, де праву власника відповідає обов'язок всіх і кожного не перешкоджати йому в здійсненні його повноважень.
У відносних правовідносинах уповноваженому суб'єкту проти¬стоїть одна або декілька конкретно визначених зобов'язаних осіб. Наприклад, у договорі позики уповноваженою особою є позикода¬вець, який може вимагати повернення боргу від зобов'язаної осо¬би, яка отримала позику.
3) За характером здійснення права цивільні правовідносини по¬діляються на речові та зобов'язальні.
Речові правовідносини - це правовідносини, в яких уповнова¬жений суб'єкт може здійснювати свої суб'єктивні права самостійно, без сприяння зобов'язаної особи. Прикладом можуть бути право¬відносини власності, сервітутні правовідносини тощо.
Зобов'язальні правовідносини - - це правовідносини, в яких уповноважений суб'єкт для здійснення своїх цивільних прав потре¬бує сприяння зобов'язаної особи. Так, покупець не може отримати річ, яку він придбав, без сприяння продавця, а право останнього на отримання вартості проданої речі, в свою чергу, не може бути реалізоване без виконання відповідного обов'язку покупцем.
4) Залежно від спрямованості і цілей встановлення цивільні правовідносини поділяються на регулятивні та охоронні.
Регулятивні правовідносини призначені опосередковувати (ре¬гулювати) зв'язки нормального цивільного (торгового) обігу. Вони є типовими для цивільного права. Найчастіше вони встановлюють¬ся за допомогою договору. Саме в них проявляється уповноважу-вальний характер цивільно-правового регулювання. Прикладом може бути будь-яке договірне зобов'язання.
Охоронні правовідносини виникають у разі необхідності захис¬ту інтересів учасників цивільного обігу цивілістичними засобами. Підставою їх виникнення є цивільне правопорушення. Права і обов'язки учасників таких правовідносин визначаються не тільки на диспозитивних засадах, а й з використанням імперативного ме¬тоду. Типовим прикладом є зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди (гл.82 ЦК).
5) 3 урахуванням структури змісту правовідносини можуть бути поділені на прості та складні.
Прості правовідносини мають своїм змістом одне право і один обов'язок або по одному праву і одному обов'язку в кожного з йо¬го суб'єктів.
Складні правовідносини характеризуються наявністю кількох прав І обов'язків. Наприклад, у деяких випадках як доповнення до основного зобов'язання (правовідносин) виникають акцесорні зо¬бов'язання (правовідносини), нерозривно з ним пов'язані, тощо.
Класифікація цивільних правовідносин можлива І за іншими під¬ставами. Так, з урахуванням тих або інших їх особливостей можуть бути виділені строкові і безстрокові правовідносини, активні і пасив¬ні, типові і нетипові, загальнорегулятивні, організаційні тощо'.
Новости загрузка новостей...