1 2 3 4 5 6 7 8

Правові системи романо-германської родини по змісту істотно відрізняються одна від одної, і особливо їхнє публічне право, що пов'язано з розходженнями в політичній орієнтації й ступені централізації. Деякі галузі приватного права також відбивають різні підходи чи рівні розвитку. При всіх цих розбіжностях матеріально-правових норм розлядаючих правових систем завдяки їхній структурі можуть бути зближені й об'єднані в одну родину.

В усіх країнах романо-германської правової родини юридична наука поєднує правові норми в одні й ті ж великі групи. Скрізь ми зустрічаємося з тим самим фундаментальним розподілом права на публічне і приватне, що засноване на ідеї, очевидній для всіх юристів цієї родини, а саме: відносини між правлячими й керованими висувають свої, властиві їм проблеми і вимагають іншої регламентації, ніж відносини між приватними особами. Загальний інтерес і приватні інтереси не можуть бути зважені на одних і тих же терезах.

Ще одна відмінна риса романо-германської правової системи - сувора галузева класифікація. Система права підрозділяється на галузі, серед яких базовими є конституційне, адміністративне, цивільне, карне право, а також цивільно-процесуальне й карно-процесуальне право. У рамках галузей права розвиваються підгалузі й інститути. Так, конституційне право містить у собі підгалузі прав і свобод громадян, виборчого права, федерального права, влади і державних органів, інститути прямої демократії.

Для системи романо-германського права характерна в основному стійка ієрархія його джерел. Верховенство займає конституція, що закріплює основи статусу особистості, політичного, правового і соціального устрою, атрибути держави. Конституція визначає мету право утворення й напрямку розвитку законодавства, як його галузей, так і стосовно до сфер громадського життя. У системі джерел права, врегульованої у конституційно-нормативному порядку, виділяються насамперед закони. Верховенство закону - стабільний принцип романо-германської правової системи. До інших джерел права відносять правові акти.

Романо-германській правовій системі притаманні наступні теоретичні концепції державної влади і демографічних інститутів, що одержали поширення в сучасному світі:

1. визнання доктрини й принципів правової держави;

2. закріплення принципу поділу влади;

3. забезпечення систематичного конституційного контролю (конституційне правосуддя);

4. регулювання адміністративної юстиції;

5. гарантії розвитку багатопартійної системи;

6. забезпечення місцевого самоврядування.

Зобов'язальне право - один з основних розділів будь-якої правової системи, що входить у романо-германську родину. Юристи цієї родини тяжко можуть уявити собі, що поняття зобов'язального права невідоме іншим системам, зокрема, із родини загального права. Їхнє здивування ще більш зростає, коли вони дізнаються, що навіть саме поняття й термін «зобов'язання», настільки елементарні для них, не відомі цій родині і не мають аналога в англійській юридичній мові.

Спираючи на римське право, доктрина в країнах романо-германської родини створила зобов'язальне право, що вважається розділом цивільного права, головним об'єктом юридичної науки. Як фактор, що визначає єдність правових систем романо-германської родини, зобов'язальне право відіграє роль, подібну до трасту в країнах загального права й права власності в соціалістичних країнах.

В усіх країнах романо-германської правової родини правову норму розуміють, оцінюють і аналізують однаково. У цій родині, де наука традиційно займається упорядкуванням і систематизацією рішень, що виносяться по конкретних справах, правова норма перестала виступати лише як засіб рішення конкретного випадку. Завдяки зусиллям науки норма права піднята на вищий рівень: її розуміють як правило поведінки, що володіє загальністю і має більш серйозне значення, не тільки лише її застосування суддями в конкретній справі.

Поняття правової норми, прийняте в романо-германській правовій родині, є основою кодификації у тому вигляді, як її розуміють у континентальній Європі. Не можна створити справжній кодекс, якщо бачити норми права в кожнім рішенні, винесеному суддею по конкретній справі. Кодекс у романо-германському трактуванні не прагне до того, щоб вирішити всі конкретні питання, що постають на практиці. Його задача - дати досить загальні, зв'язані в систему, легкодоступні для огляду й розуміння правила, на основі яких судді і громадяни, затративши мінімальні зусилля, можуть визначити, яким чином повинні бути вирішені ті чи інші проблеми.

1 2 3 4 5 6 7 8