| Назва: | Правові системи сучасності |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 23,5 KB |
| Скачувань: | 35 |
Правова норма романо-германської правової родини є чимось середнім між вирішенням суперечки - конкретним застосуванням норми - і загальними принципами права. Мистецтво юриста в країнах романо-германської правової системи складається в умінні знайти норми і сформулювати їх з урахуванням необхідності зазначеної рівноваги. Норми права не повинні бути занадто загальними, тому що в цьому випадку вони перестають бути досить надійним керуванням для практики, але в той же час норми повинні бути настільки узагальненими, щоб регулювати певний тип відносин, а не застосовуватися, подібно судовому рішенню, лише до конкретної ситуації.
Концепція правової норми, що переважає в країнах романо-германської правової системи, обумовлює існування значно меншого числа правових норм, ніж у країнах, де ступінь узагальнення правової норми знаходиться на більш низькому рівні і, де норма передбачає конкретні деталі ситуації. Право в країнах романо-германської правової системи складається не тільки з правових норм, сформульованих законодавцем, воно включає також і їхнє тлумачення суддями.
Змішувати право й закон і бачити в законі виняткове джерело права - значить суперечити всій романо-германській традиції.
В усіх країнах романо-германської правової системи практика в кінцевому результаті слідує середнім шляхом, що носить емпіричний характер, і змінюється в залежності від суддів, епохи й галузі права. Законодавчі тексти часто розглядаються переважно як свого роду путівники в пошуках справедливого рішення, а не як строгі накази тлумачити й вирішувати певним чином.
2. РОДИНА ЗАГАЛЬНОГО ПРАВА
2.1. Англійське право
Зароджена багато століть назад в Англії, система загального права одержала широке поширення у світі. Колонізаторська діяльність Британської імперії, згодом м'який, але стійкий режим Британської Співдружності націй сприяли тому, що не менш третини людства живе під впливом принципів, норм і методів загального права.
Вивчення загального права повинне починатися з вивчення англійського права. Загальне право - це система, що несе на собі глибокий відбиток історії, а ця історія до XVIII століття - винятково історія англійського права. Англійське право дійсно займає домінуюче місце в родині загального права. І не тільки в самій Англії, де історично склалося загальне право, але й у багатьох інших країнах англійське право продовжує бути моделлю, від якої, звичайно, можна відхилятися в ряді питань, але яка в цілому приймається в увагу і шанується.
Англійське право на відміну від континентального розвивалося не в університетах, не вченими-юристами, не доктринально, а юристами-практиками. Звідси деяка стихійність і неозорість правового масиву, відсутність раціональних початків і строгої логіки в його побудові. Для юристів континентальної Європи англійське право завжди представляється як щось дивне й незвичайне. На кожнім кроці вони зіштовхуються з правовими інститутами, процедурами й традиціями, яким неможливо підшукати аналогів у звичному світі правових понять континенту. Навпаки, вони з жалем констатують, що в англійському праві відсутні багато чого з того, що здається їм саме собою передумовою, що розуміється, для нормального відправлення правосуддя, як, наприклад, ГК, торговий кодекс, Цивільний процесуальний кодекс (ЦПК), логічна й вибудована за єдиною схемою система понять. Замість цього вони бачать юридичну техніку, основу якої складають не тексти законів і їхнє тлумачення і не система юридичних понять, опосередковуючи явища соціального життя й службовців інструментом їхньої класифікації. Для англійських юристів більш характерним є прагнення систематизувати прецеденти. Вони схильні детально обговорювати життєві проблеми й аргументувати свої висновки, спираючи скоріше на конкретні й історичні факти, ніж на абстрактні поняття.
Загальне право було створено суддями, що дозволяли суперечки між окремими індивідами. Норма загального права менш абстрактна, ніж норма права романо-германскої правової родини, і спрямована на те, щоб розв'язати конкретну проблему, а не сформулювати загальне правило поведінки на майбутнє. Норми, що стосуються відправлення правосуддя, судового процесу, доказів і навіть виконання судових рішень, в очах юристів цих країн мають не менше, а навіть більше значення, ніж норми, що відносяться до матеріального права.
Загальне право в силу свого походження зв'язано з королівською владою. Воно одержувало поштовх для свого розвитку тоді, коли порядок у країні перебував під загрозою чи коли які-небудь важливі обставини вимагали чи виправдували втручання королівської влади. У цих випадках воно як би здобувало риси публічного права, тому що суперечки приватного характеру цікавили суди загального права лише в тій мірі, у якій вони торкалися інтересів чи Корони королівства. Вплив же римського права на англійське загальне право протягом всієї історії його розвитку був украй незначним і не торкнулося його основ.
Концепція правової норми, що переважає в країнах романо-германської правової системи, обумовлює існування значно меншого числа правових норм, ніж у країнах, де ступінь узагальнення правової норми знаходиться на більш низькому рівні і, де норма передбачає конкретні деталі ситуації. Право в країнах романо-германської правової системи складається не тільки з правових норм, сформульованих законодавцем, воно включає також і їхнє тлумачення суддями.
Змішувати право й закон і бачити в законі виняткове джерело права - значить суперечити всій романо-германській традиції.
В усіх країнах романо-германської правової системи практика в кінцевому результаті слідує середнім шляхом, що носить емпіричний характер, і змінюється в залежності від суддів, епохи й галузі права. Законодавчі тексти часто розглядаються переважно як свого роду путівники в пошуках справедливого рішення, а не як строгі накази тлумачити й вирішувати певним чином.
2. РОДИНА ЗАГАЛЬНОГО ПРАВА
2.1. Англійське право
Зароджена багато століть назад в Англії, система загального права одержала широке поширення у світі. Колонізаторська діяльність Британської імперії, згодом м'який, але стійкий режим Британської Співдружності націй сприяли тому, що не менш третини людства живе під впливом принципів, норм і методів загального права.
Вивчення загального права повинне починатися з вивчення англійського права. Загальне право - це система, що несе на собі глибокий відбиток історії, а ця історія до XVIII століття - винятково історія англійського права. Англійське право дійсно займає домінуюче місце в родині загального права. І не тільки в самій Англії, де історично склалося загальне право, але й у багатьох інших країнах англійське право продовжує бути моделлю, від якої, звичайно, можна відхилятися в ряді питань, але яка в цілому приймається в увагу і шанується.
Англійське право на відміну від континентального розвивалося не в університетах, не вченими-юристами, не доктринально, а юристами-практиками. Звідси деяка стихійність і неозорість правового масиву, відсутність раціональних початків і строгої логіки в його побудові. Для юристів континентальної Європи англійське право завжди представляється як щось дивне й незвичайне. На кожнім кроці вони зіштовхуються з правовими інститутами, процедурами й традиціями, яким неможливо підшукати аналогів у звичному світі правових понять континенту. Навпаки, вони з жалем констатують, що в англійському праві відсутні багато чого з того, що здається їм саме собою передумовою, що розуміється, для нормального відправлення правосуддя, як, наприклад, ГК, торговий кодекс, Цивільний процесуальний кодекс (ЦПК), логічна й вибудована за єдиною схемою система понять. Замість цього вони бачать юридичну техніку, основу якої складають не тексти законів і їхнє тлумачення і не система юридичних понять, опосередковуючи явища соціального життя й службовців інструментом їхньої класифікації. Для англійських юристів більш характерним є прагнення систематизувати прецеденти. Вони схильні детально обговорювати життєві проблеми й аргументувати свої висновки, спираючи скоріше на конкретні й історичні факти, ніж на абстрактні поняття.
Загальне право було створено суддями, що дозволяли суперечки між окремими індивідами. Норма загального права менш абстрактна, ніж норма права романо-германскої правової родини, і спрямована на те, щоб розв'язати конкретну проблему, а не сформулювати загальне правило поведінки на майбутнє. Норми, що стосуються відправлення правосуддя, судового процесу, доказів і навіть виконання судових рішень, в очах юристів цих країн мають не менше, а навіть більше значення, ніж норми, що відносяться до матеріального права.
Загальне право в силу свого походження зв'язано з королівською владою. Воно одержувало поштовх для свого розвитку тоді, коли порядок у країні перебував під загрозою чи коли які-небудь важливі обставини вимагали чи виправдували втручання королівської влади. У цих випадках воно як би здобувало риси публічного права, тому що суперечки приватного характеру цікавили суди загального права лише в тій мірі, у якій вони торкалися інтересів чи Корони королівства. Вплив же римського права на англійське загальне право протягом всієї історії його розвитку був украй незначним і не торкнулося його основ.
Новости загрузка новостей...