1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Із трьох видів державного устрою, що їх Аристотель визнавав правильними, найкращим є той, в якому управління сконцентроване в руках найкращих, у якому переважає доброчинність, коли при тому одні будуть у змозі управляти (повелівати), а інші підкоряються – заради більш бажаного існування, незалежно від того, чи буде держава аристократичною, чи монархічною. Аристотель вважав, що політика, або теорія держави чи управління державою, - це мистецтво, як і будь-які інші види мистецтва. Предметом науки такого роду є також дослідження найкращого виду державного устрою: який це вид, які повинні бути його властивості, щоб за відсутності будь-яки зовнішніх ознак, перешкод він був найбільш бажаним; далі: кому який вид найбільше підходить (добрий законодавець і справжній державний діяч не повинні упустити як дійсно найкращий за відповідних обставин тощо; в тому числі необхідно аналізувати і державний устрій найнижчої якості, яким користуються). Варто мати на увазі не лише найкращий вид державного устрою, але й такий, який можливий за даних обставин, і такий, який може бути найлегшим чином реалізований у всіх державах. Поліпшити державний устрій – завдання не менш складне, ніж з самого початку встановлювати його. Щоб удосконалити державний устрій, необхідно знати, який з них найкращий і як вони існують, оскільки є не один вид демократії, а багато видів.

Первісним і справді божественним видом із усіх видів державного устрою є царська влада, якщо вона такою є насправді, і заснована на високих моральних якостях царюючого. Тиранія – найгірший вид державного устрою, до неї безпосередньо близько є олігархія (аристократія аж ніяк не те саме, що олігархія), а найбільш же врівноважений (поміркований) із неправильних видів – демократія.

У понятті античної держави, яку описує Арістотель, можна вирізнити такі основні її ознаки:

1. держава є політична організація або політична система, яка складається з багатьох суб’єктів ( 9 елементів);

2. соціально-політичною основою держави є громадяни, а не інші люди;

3. вона має різні гілки влади: верховна влада (монарх, аристократія, олігархія, політія або демократія), законодавча і судова влада;

4. всіх суб’єктів політичної організації (системи) об’єднують і зв’язують політичні закони (політичне право).

Політичне право, на його думку, частково природне, частково умовне. «Природне право – це те, яке всюди має однакове значення і не залежить від визнання або невизнання його». Умовне право – встановлене людьми. До цього права належать полісні закони, які встановлені спільними рішеннями або угодами. Право уособлює політичну справедливість і служить нормою політичних відносин між людьми. Він підкреслював, що поняття справедливості пов’язане з уявленням про державу, оскільки право служить критерієм справедливості і регулюючою нормою політичного спілкування. В цілому Аристотель застосував до аналізу держави політологічний підхід, хоча він вважав, що застосовував діалектику до розуміння держави. Основною метою держави є задоволення суспільного блага, щоденних потреб, засіб вирішення «загальних справ» і регулювання відносин «народ-держава». Держава – не просто союз людей, які живуть на одній території. Її функції не вичерпуються охороною особистості або надання громадянам зручностей взаємного обліку. Держава є спілкування людей заради якомога кращого існування. Держава обов’язково складається з нерівних. Раби є необхідними для держави, але перебувають поза державним існуванням. Вони не є громадянами держави. Держава – це спільнота лише вільних людей. Держава може існувати лише за наявності достатнього числа землеробів і ремісників, які задовольняють матеріальні потреби суспільства, збройних сил, верстви заможних людей, а також із загалу жерців і суддів, які охороняють права та власність громадян. У держави повинні бути наявними: армія, релігія, суд; різні соціальні групи або класи. Держава – є природною формою співжиття, бо людина за своєю природою більш сусупільна істота, ніж будь-які тварини, що живуть стадами. Прагнення до спілкування з іншими людьми веде, насамперед, до утворення сім’ї, із сімей утворюються поселення, з поселень – держава.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13