1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38

Щодо спрощеної системи, у даній дипломній роботі були розглянуті наступні приклади спрощеної системи оподаткуання фізичної особі – це єдиний податок, фіксований податок, фіксований сільскогосподарський податок і податок на промисел. Відносно зазначених податків законодавством встановлюється певні вимоги, яким повинні відповідати особи, що бажають оподатковуватися за спрощеною системою. Тут і обмеження відносно видів діяльності, і обмеження кількості робітників, і продаж товарів виключно на території ринків, і належність тільки до сільськогосподарських підприємств та інші. Законодавством закріпляються окремі для кожного з податків об’єкти оподаткування, закріплені строки чи конкретні дати коли необхідно подавати до податкових органів документи відносно обліку та звітності підприємства.

Але, незважаючи на це, діючі законодавчі акти не на досить високому рівні регулюють зазначені правовідносини. Більшість законодавчих актів застарілі і не відповідають сучасним вимогам.

РОЗДІЛ 2. Правові засади функціонування традиційної системи оподаткування фізичних осіб в Україні

2.1. Характеристика традиційної системи

Основною метою оподаткування фізичної особи є спорідненість процесів формування бюджетних прибутків та збалансованості бюджетів. Порядок обчислення і сплати податку з доходу є головною відмінною рисою загальної системи оподаткування приватних підприємців. Справляння податку з доходів громадян досить добре врегульовано нормативними актами. А саме: Законом України від 22 травня 2003 року “Про податок з доходів фізичних осіб”[12] , IV розділом Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.93р. №13-92 “Про прибутковий податок з громадян” (зі змінами та доповненнями) [19] та розробленою на його підставі Інструкцією про прибутковий податок з громадян, затвердженою наказом ГДПІ України від 21.04.93 р. №12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 р. за №64 зі змінами і доповненнями. [29]

Автор роботи наголошує, що, як зафіксовано в законодавстві, приватні підприємці сплачують податок протягом року шляхом перерахування до бюджету авансових внесків у розмірі 25% річної суми цього податку. Річна сума податку визначається податковими органами на підставі поданої приватними підприємцями декларації. Якщо приватний підприємець тільки починає здійснювати свою діяльність, він подає декларацію про очікуваний (оціночний) у поточному році дохід, а далі – декларацію про фактично отриманий протягом року дохід. Для сплати авансових платежів встановлено такі терміни: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня, до 15 листопада. У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу приватного підприємця податковими органами провадиться перерахунок сум податку за строками сплати податку, що не настали. Суми податку, сплачені у вигляді авансових платежів, пред’явлених податковими органами, враховуються при остаточному розрахунку суми податку на підставі документального підтвердження факту сплати податку. Крім сплати авансових сум приватні підприємці зобов’язані подавати до податкового органу щоквартально протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, декларації за підсумками діяльності наростаючим підсумком з початку року з урахуванням результатів діяльності у четвертому кварталі. Тобто не пізніше: 10 травня – за І квартал, 9 серпня – за перше півріччя, 9 листопада – за 9 місяців, 9 лютого наступного року – за звітний рік[29].

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38