| Назва: | Цивільне право в Україні за радянських часів. Цивільний кодекс УРСР 1963 р |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 16,47 KB |
| Скачувань: | 54 |
наприклад, §§ 705-740 Німецького цивільного кодексу). Інші його види, зазначені в ЦК, є юридичними особами ("господарськими товариствами" - якщо користуватися сучасною термінологією) Слід звернути увагу на деякі відмінності тодішньої класифікації то¬вариств від сьогоднішньої. Так, товариство на вірі тепер називаєть¬ся "командитне товариство", товариство з обмеженою відповідаль¬ністю - "товариство з додатковою відповідальністю", категорія "ак¬ціонерне товариство" охоплювала поняття власне акціонерного то¬вариства і товариства з обмеженою відповідальністю в теперішньо¬му їх трактуванні за українським законодавством. Проте досить швидко потреба радянської держави в господарських товариствах узагалі відпала; норми, їм присвячені, вже становили навіть не те¬оретичний, а швидше - історичний інтерес. Деяке значення збе¬регли лише акціонерні товариства. Діяли вони на підставі не норм ЦК, а відповідно до Положення про акціонерні товариства від 17 серпня 1927 р. Вони могли створюватися лише державними орга¬нізаціями, установами або підприємствами і застосовувалися зде¬більшого для діяльності за кордоном, "у країнах народної демок¬ратії"1.
Останній розділ Цивільного кодексу був присвячений питанням спадкового права.
Тут слід мати на увазі, що Декретом від 11 березня 1919 р. спад¬кування було скасоване взагалі, а потім, Декретом від 21 березня того ж року, поновлено, але з істотними обмеженнями розміру (су¬ми) спадщини, кола спадкоємців і обсягу прав на майно, яке пере¬дається у спадок (спадкове майно переходило до спадкоємців у ко¬ристування, а не на праві власності).
ЦК ліберальніше підходив до розв'язання цих питань, передба¬чивши, що майно переходить (може перейти) до спадкоємців на праві власності за наявності двох умов: 1) сума спадку не переви¬щує 10 тис. крб.; 2) спадкоємцями є дружина (чоловік), діти, ону¬ки, правнуки, всиновлені та інші особи, які є непрацездатними І знаходилися на утриманні того, хто помер, не менше одного року до дня смерті. Поступово можливості спадкування були дещо роз¬ширені: скасовано граничний розмір спадку, розширено коло спад¬коємців за законом і можливість розпоряджатися майном у разі смерті шляхом заповіту.
Врешті-решт, спадкове право виглядало таким чином: спадку¬вання було можливе як за законом, так і за заповітом; діяло пра¬вило про певну свободу заповідальних розпоряджень (але з обме¬женням кола спадкоємців за заповітом вимогою дотримання умов їх вибору, а також обов'язковою часткою).
Спадкоємцями за законом могли бути три черги родичів помер¬лого:
1) діти (в тому числі всиновлені), дружина, непрацездатні батьки.
2) працездатні батьки;
3) брати і сестри.
Кожна попередня черга усувала від успадкування наступну. Онуки і правнуки спадкували за правом представлення (ст.418).
Заповіт мав бути підписаний заповідачем, а коли він був негра¬мотний - рукоприкладчиком. Недотримання нотаріальної форми спричиняло недійсність заповіту.
Для прийняття спадку надавався термін у шість місяців. Якщо ж за цей час спадщина не прийнята або всі спадкоємці відмовили¬ся від неї, то спадкове майно переходило у власність держави (відумерла спадщина) (ст.433). При цьому держава, як і будь-який ін¬ший спадкоємець, відповідала за боргами спадкодавця лише в ме¬жах дійсної вартості спадкового майна (ст.434).
Цивільний кодекс УРСР 1963 р.
Цивільний кодекс УРСР прийнятий 18 липня 1963 р. і набув чинності 1 січня 1964 р.
Перед тим, як дати загальну характеристику цього Кодексу, не¬обхідно зробити застереження. Справа в тому, що він зберігав чин¬ність до 1 січня 2004 р. Оскільки його положення детально викла¬дені у будь-якому підручнику з цивільного права України, видано¬му до останнього часу і доступному пересічному читачеві, зупині¬мося лише на загальній характеристиці змісту і структури, а також динаміці окремих принципових рішень на момент прийняття цьо¬го Кодексу.
ЦК 1963 р. складався з преамбули і восьми розділів, що міс¬тили 572 статті. Найменування розділів: І - Загальні положен¬ня; II - Право власності; III - Зобов'язальне право; IV - Ав¬торське право; V - Право на відкриття; VI - Право на винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг, раціоналізаторську пропозицію; VII - Спадкове право; VIII -Правоздатність іноземних громадян та осіб без громадянства. Застосування цивільних законів іноземних держав, міжнародних договорів.
Якщо вести мову про найхарактерніші ознаки, що відрізняють цей Кодекс від ЦК УСРР 1922 р., то насамперед слід назвати такі:
1) за своєю структурою ЦК 1963 р. помітно відійшов від пан-дектної системи. У ньому немає норм, що регулюють сімейні від¬носини, але передбачені розділи, присвячені авторському і винахід¬ницькому праву;
2) розділ II називається "Право власності", а не "Речове право", як було раніше. Це відображає тенденцію до скорочення числа ре¬чових прав. Серед видів власності не згадується приватна власність;
Останній розділ Цивільного кодексу був присвячений питанням спадкового права.
Тут слід мати на увазі, що Декретом від 11 березня 1919 р. спад¬кування було скасоване взагалі, а потім, Декретом від 21 березня того ж року, поновлено, але з істотними обмеженнями розміру (су¬ми) спадщини, кола спадкоємців і обсягу прав на майно, яке пере¬дається у спадок (спадкове майно переходило до спадкоємців у ко¬ристування, а не на праві власності).
ЦК ліберальніше підходив до розв'язання цих питань, передба¬чивши, що майно переходить (може перейти) до спадкоємців на праві власності за наявності двох умов: 1) сума спадку не переви¬щує 10 тис. крб.; 2) спадкоємцями є дружина (чоловік), діти, ону¬ки, правнуки, всиновлені та інші особи, які є непрацездатними І знаходилися на утриманні того, хто помер, не менше одного року до дня смерті. Поступово можливості спадкування були дещо роз¬ширені: скасовано граничний розмір спадку, розширено коло спад¬коємців за законом і можливість розпоряджатися майном у разі смерті шляхом заповіту.
Врешті-решт, спадкове право виглядало таким чином: спадку¬вання було можливе як за законом, так і за заповітом; діяло пра¬вило про певну свободу заповідальних розпоряджень (але з обме¬женням кола спадкоємців за заповітом вимогою дотримання умов їх вибору, а також обов'язковою часткою).
Спадкоємцями за законом могли бути три черги родичів помер¬лого:
1) діти (в тому числі всиновлені), дружина, непрацездатні батьки.
2) працездатні батьки;
3) брати і сестри.
Кожна попередня черга усувала від успадкування наступну. Онуки і правнуки спадкували за правом представлення (ст.418).
Заповіт мав бути підписаний заповідачем, а коли він був негра¬мотний - рукоприкладчиком. Недотримання нотаріальної форми спричиняло недійсність заповіту.
Для прийняття спадку надавався термін у шість місяців. Якщо ж за цей час спадщина не прийнята або всі спадкоємці відмовили¬ся від неї, то спадкове майно переходило у власність держави (відумерла спадщина) (ст.433). При цьому держава, як і будь-який ін¬ший спадкоємець, відповідала за боргами спадкодавця лише в ме¬жах дійсної вартості спадкового майна (ст.434).
Цивільний кодекс УРСР 1963 р.
Цивільний кодекс УРСР прийнятий 18 липня 1963 р. і набув чинності 1 січня 1964 р.
Перед тим, як дати загальну характеристику цього Кодексу, не¬обхідно зробити застереження. Справа в тому, що він зберігав чин¬ність до 1 січня 2004 р. Оскільки його положення детально викла¬дені у будь-якому підручнику з цивільного права України, видано¬му до останнього часу і доступному пересічному читачеві, зупині¬мося лише на загальній характеристиці змісту і структури, а також динаміці окремих принципових рішень на момент прийняття цьо¬го Кодексу.
ЦК 1963 р. складався з преамбули і восьми розділів, що міс¬тили 572 статті. Найменування розділів: І - Загальні положен¬ня; II - Право власності; III - Зобов'язальне право; IV - Ав¬торське право; V - Право на відкриття; VI - Право на винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг, раціоналізаторську пропозицію; VII - Спадкове право; VIII -Правоздатність іноземних громадян та осіб без громадянства. Застосування цивільних законів іноземних держав, міжнародних договорів.
Якщо вести мову про найхарактерніші ознаки, що відрізняють цей Кодекс від ЦК УСРР 1922 р., то насамперед слід назвати такі:
1) за своєю структурою ЦК 1963 р. помітно відійшов від пан-дектної системи. У ньому немає норм, що регулюють сімейні від¬носини, але передбачені розділи, присвячені авторському і винахід¬ницькому праву;
2) розділ II називається "Право власності", а не "Речове право", як було раніше. Це відображає тенденцію до скорочення числа ре¬чових прав. Серед видів власності не згадується приватна власність;
Новости загрузка новостей...