1 2 3 4 5

Загалом положення зобов'язального права досить традиційні. Найбільш істотними є новели щодо засобів забезпечення виконан¬ня зобов'язань (виділених і об'єднаних в окрему главу), а також визначення умов відповідальності за порушення зобов'язань.

Якщо вести мову про загальні тенденції, то потрібно вказати на особливу увагу законодавця до такого засобу забезпечення вико¬нання зобов'язань, як штраф (неустойка). Нині цей засіб може бу¬ти не тільки договірним, а й випливати безпосередньо із закону (причому сфера застосування штрафу (неустойки) неухильно роз¬ширилась). Регулювання застави, навпаки, не дуже детальне. Зок¬рема не згадуються деякі її види, що існували раніше (застава пра¬ва забудови, застава права вимоги тощо), не йдеться про перезас¬таву тощо. З'явився також новий засіб забезпечення виконання зо¬бов'язань - гарантія, що є, власне, порукою, але у відносинах між соціалістичними організаціями (ст.196).

На відміну від ЦК УСРР 1922 р., де вина не фігурувала як умо¬ва відповідальності за порушення зобов'язань, ст.209 ЦК 1963 р встановила: особа, яка не виконала зобов'язання або виконала йо¬го неналежним чином, несе майнову відповідальність лише за на¬явності вини (умислу або необережності), крім випадків, передба¬чених законом чи договором.

Таким чином, закріплений принцип відповідальності "за вину з винятками".

Окремим видам зобов'язань присвячена друга частина розділу III З багатьох можливих варіантів побудови системи зобов'язань зако¬нодавець обрав структуру, що нагадує Цивільний кодекс Франті 1804 р.:

1) договірні зобов'язання (купівля-продаж, дарування, поста¬чання, контрактація, майновий найм, найм жилого приміщення, безоплатне користування майном, підряд, підряд на капітальне бу¬дівництво, перевезення, державне страхування, позика, розрахун¬кові і кредитні відносини, доручення, комісія, зберігання, довічне утримання, сумісна діяльність);

2) начебто договірні зобов'язання, тобто зобов'язання, що ви¬никають з односторонніх дій (оголошення конкурсу);

3) зобов'язання з правопорушень (внаслідок заподіяння шкоди);

4) зобов'язання з начебто правопорушень (внаслідок придбання або зберігання майна без достатніх підстав.

Розділ IV -- "Авторське право", як і два наступних - "Право на відкриття" і "Право на винахід, корисну модель, промисловий зра¬зок, знак для товарів І послуг, раціоналізаторську пропозицію", є новелами ЦК. У ЦК УСРР 1922 р. зазначені види відносин взагалі не згадувалися. Вони належали до сфери правового регулювання спеціального законодавства - Закону УРСР від 6 лютого 1929 р. "Про авторське право", створеного на базі "Основ авторського пра¬ва" - Закону СРСР від 11 травня 1928 р. Таке рішення було не ду¬же вдалим. І при другій кодифікації цивільного законодавства ста¬новище виправили. При цьому принципові положення зазначених актів значною мірою перенесені у ЦК 1963 р. Це стосується визна¬чення авторського права, його суб'єктів, обсягу їх прав, змісту ав¬торських договорів тощо.

Внаслідок неодноразових змін і доповнень (особливо після при¬єднання СРСР у 1973 р. до Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 р.) багато положень цього розділу стали істотно відріз¬нятися від початкової редакції, а в процесі подальшого оновлення законодавства втратили силу.

Останнє стосується і права на відкриття та винахідницького права.

Серед новел спадкового права (розділ VII) варто згадати: вста¬новлення черг спадкування за законом з рівністю часток спадкоєм¬ців однієї черги (ст.ст.529, 530); визначення порядку спадкування непрацездатними утриманцями, усиновленими і усиновителями (ст.ст.531, 532); розширення права розпоряджання майном шляхом заповіту з обмеженням його лише правом на обов'язкову частку (ст.535). Передбачено, що заповіт має бути посвідчений нотаріаль¬но, однак при цьому значно розширене коло випадків, коли прос¬ті письмові заповіти можуть бути прирівняні до нотаріально пос¬відчених (ст.542). Серед заповідальних розпоряджень названі запо¬відальний відказ (легат) - ст.538, підпризначення спадкоємця (спадкова субституція) - ст.536, покладення на спадкоємця вико¬нання дій для загальнокорисної мети -- ст.540, покладення на спадкоємця обов'язку надання іншій особі права довічного корис¬тування будинком - ст.539.

1 2 3 4 5