| Назва: | Відносини у трудовому праві |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 44,48 KB |
| Скачувань: | 83 |
Колективні трудові відносини характеризуються наявніс¬тю колективних суб'єктів, які будучи визнані правом, отри¬мали свій реальний правовий статус. Створено нове законо¬давство, прийнято закони України "Про колективні догово¬ри і угоди", "Про підприємства в Україні", "Про оплату праці", "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", які створили легальну базу для функціонуван¬ня колективних трудових відносин. Україна ратифікувала Конвенцію МОП №98 про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів (1949 p.) (Бю¬летень Мінпраці. - 1994. - №9-10), Конвенцію МОП №154 про сприяння колективним переговорам (1981 p.) (Постано¬ва Верховної Ради України №3932—12 від 4 лютого 1994 p. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — №23. — Ст. 165; Бюлетень Мінпраці. — 1994. — №6), Конвенцію №144 про тристоронні консультації для сприяння застосуванню міжнародних трудових норм (набула чинності для України 16 травня 1995 p.)[10] .
Суттєвою особливістю сучасного періоду є те, що з розвит¬ком соціального партнерства колективні відносини вийшли за рамки підприємств і створили нову соціально-трудову вертикаль, що пронизує тканину трудових відносин від рівня конкретного підприємства до загальнонаціонального рівня.
У соціальному партнерстві держава виконує особливу роль — встановлення у законодавстві мінімальних стандартів і гарантій у сфері трудових відносин, а також здійснює пряме регулювання певних відносин і передбачає судовий за¬хист у всіх випадках порушення трудових прав працівників і трудових колективів.
З прийняттям законів України "Про соціальне партнер¬ство", "Про трудові колективи", "Про об'єднання робото¬давців", проекти яких розробляються, буде закінчено фор¬мування правової бази — основи для реалізації колектив¬них трудових відносин.
Колективні трудові відносини — це середовище буття індивідуальних трудових відносин. Вони зайняли рівно¬правне місце з індивідуальними трудовими відносинами. Більше того, індивідуальні трудові відносини за тією право¬вою моделлю, котра складається у даний час, не можуть існу¬вати без колективних правовідносин, оскільки для всіх ро¬ботодавців є обов'язковими зобов'язання, які визначені Ге¬неральною, галузевою, регіональною угодами, а також колек¬тивним договором (інша справа, що зміст колективних угод поки що далекий від необхідного, але це питання вдоскона¬лення правового регулювання, а не суті самої правової мо¬делі). Слід визнати, що організаційний елемент властивий не тільки колективним правовідносинам, але рівною мірою й інди¬відуальним. Що являють собою інститути оплати праці, дис¬ципліни праці, робочого часу як не організацію індивідуаль¬них трудових відносин? За всіма елементами індивідуаль¬них трудових відносин простежується зв'язок з колективни¬ми трудовими відносинами.
Може викликати заперечення висновок про включення відносин з розгляду індивідуальних і колективних трудових спорів (конфліктів) до складу колективних відносин, проте мова йде про досудовий розгляд трудових спорів: індивіду¬альних — комісіями у трудових спорах, колективних — примирними комісіями, трудовим арбітражем, незалежними посередниками. Видається, що комісії у трудових спорах, як орган розгляду індивідуальних трудових спорів, вичерпали себе і не має потреби зберігати їх у новому КЗпП. Їхній авторитет завжди був низьким, а тепер з прийняттям Кон¬ституції України з'явилася легальна можливість звертатися працівникам безпосередньо до суду за вирішенням трудово¬го спору. Відносини щодо розгляду трудових спорів харак¬теризуються усіма особливостями, характерними для колек¬тивних відносин, їх розгляд здійснюється колективними органами, що спеціально створюються на підприємстві, і колективними методами, які виявляються в колегіальному по¬рядку розгляду, і у колегіальному прийнятті рішень.
Відносини з нагляду і контролю за дотриманням законо¬давства про працю відносяться не до предмета трудового права, а до предмета права адміністративного, що переконливо довів А.Р. Мацюк ще у 1984 році.
Висновки
Отже, предмет регулювання трудового права становлять дві групи суспільних відносин, пов'язаних з трудовою діяльністю в організації:
1) трудові відносини, які виникають між працівником і роботодавцем;
2) інші суспільні відносини, тісно пов'язані з трудовими.
Одні з них передують (наприклад відносини, пов'язані ч праце¬влаштуванням), інші — функціонують одночасно з трудовими відно¬синами (наприклад, відносини, пов'язані з наглядом і контролем за дотриманням трудового законодавства) чи приходять па зміну тру¬довим відносинам (наприклад, трудовий спір стосовно незаконного звільнення працівника з роботи).
Тепер визначивши предмет права ми можемо чітко окреслити кордони сфери дії трудового права. Знаючи це, колізій в вирішенні трудових справ має поменшати, адже мизнаемо в яких випадках застосовувати норми трудового права і щоб вони не суперечали нормам іншого права.
Література
Суттєвою особливістю сучасного періоду є те, що з розвит¬ком соціального партнерства колективні відносини вийшли за рамки підприємств і створили нову соціально-трудову вертикаль, що пронизує тканину трудових відносин від рівня конкретного підприємства до загальнонаціонального рівня.
У соціальному партнерстві держава виконує особливу роль — встановлення у законодавстві мінімальних стандартів і гарантій у сфері трудових відносин, а також здійснює пряме регулювання певних відносин і передбачає судовий за¬хист у всіх випадках порушення трудових прав працівників і трудових колективів.
З прийняттям законів України "Про соціальне партнер¬ство", "Про трудові колективи", "Про об'єднання робото¬давців", проекти яких розробляються, буде закінчено фор¬мування правової бази — основи для реалізації колектив¬них трудових відносин.
Колективні трудові відносини — це середовище буття індивідуальних трудових відносин. Вони зайняли рівно¬правне місце з індивідуальними трудовими відносинами. Більше того, індивідуальні трудові відносини за тією право¬вою моделлю, котра складається у даний час, не можуть існу¬вати без колективних правовідносин, оскільки для всіх ро¬ботодавців є обов'язковими зобов'язання, які визначені Ге¬неральною, галузевою, регіональною угодами, а також колек¬тивним договором (інша справа, що зміст колективних угод поки що далекий від необхідного, але це питання вдоскона¬лення правового регулювання, а не суті самої правової мо¬делі). Слід визнати, що організаційний елемент властивий не тільки колективним правовідносинам, але рівною мірою й інди¬відуальним. Що являють собою інститути оплати праці, дис¬ципліни праці, робочого часу як не організацію індивідуаль¬них трудових відносин? За всіма елементами індивідуаль¬них трудових відносин простежується зв'язок з колективни¬ми трудовими відносинами.
Може викликати заперечення висновок про включення відносин з розгляду індивідуальних і колективних трудових спорів (конфліктів) до складу колективних відносин, проте мова йде про досудовий розгляд трудових спорів: індивіду¬альних — комісіями у трудових спорах, колективних — примирними комісіями, трудовим арбітражем, незалежними посередниками. Видається, що комісії у трудових спорах, як орган розгляду індивідуальних трудових спорів, вичерпали себе і не має потреби зберігати їх у новому КЗпП. Їхній авторитет завжди був низьким, а тепер з прийняттям Кон¬ституції України з'явилася легальна можливість звертатися працівникам безпосередньо до суду за вирішенням трудово¬го спору. Відносини щодо розгляду трудових спорів харак¬теризуються усіма особливостями, характерними для колек¬тивних відносин, їх розгляд здійснюється колективними органами, що спеціально створюються на підприємстві, і колективними методами, які виявляються в колегіальному по¬рядку розгляду, і у колегіальному прийнятті рішень.
Відносини з нагляду і контролю за дотриманням законо¬давства про працю відносяться не до предмета трудового права, а до предмета права адміністративного, що переконливо довів А.Р. Мацюк ще у 1984 році.
Висновки
Отже, предмет регулювання трудового права становлять дві групи суспільних відносин, пов'язаних з трудовою діяльністю в організації:
1) трудові відносини, які виникають між працівником і роботодавцем;
2) інші суспільні відносини, тісно пов'язані з трудовими.
Одні з них передують (наприклад відносини, пов'язані ч праце¬влаштуванням), інші — функціонують одночасно з трудовими відно¬синами (наприклад, відносини, пов'язані з наглядом і контролем за дотриманням трудового законодавства) чи приходять па зміну тру¬довим відносинам (наприклад, трудовий спір стосовно незаконного звільнення працівника з роботи).
Тепер визначивши предмет права ми можемо чітко окреслити кордони сфери дії трудового права. Знаючи це, колізій в вирішенні трудових справ має поменшати, адже мизнаемо в яких випадках застосовувати норми трудового права і щоб вони не суперечали нормам іншого права.
Література
Новости загрузка новостей...