| Назва: | Відносини у трудовому праві |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 44,48 KB |
| Скачувань: | 83 |
Індивідуальні трудові відносини характеризуються без¬посереднім зв'язком між працівником і роботодавцем. Го¬ловна їх мета — виконання працівником певної трудової функції. Елементами цих відносин виступають усі ланки суспільних зв'язків, без яких індивідуальні трудові відноси¬ни не можуть нормально функціонувати. Потрібно відміти¬ти, що не всі елементи є однопорядковими, зв'язки між ними носять складний, супідрядний характер. Особливе місце в цій системі займають відносини, що опосередковують трудовий договір між працівником і роботодавцем. Ці відносини можна розглядати як у вузькому, так і в широкому значенні. У широкому значенні трудовий договір є базою, основою всіх інших індивідуальних трудових відносин — щодо оплати праці, робочого часу, дисципліни праці тощо. Всі названі відно¬сини виникають і протікають тільки в рамках дії трудового договору, з його припиненням припиняються і всі елементи, що його становлять. Навіть випадки невчасного розрахунку з працівником, трудові спори про незаконне звільнення по¬в'язані з минулими трудовими відносинами в рамках тру¬дового договору. Розглядаючи трудовий договір у вузькому значенні, потрібно обмежитися відносинами щодо його укла¬дення, зміни і припинення. Це — ядро всіх індивідуальних відносин трудового найму.
До індивідуальних трудових відносин, на мою думку, належать відносини щодо: професійної орієнтації і професійного добору кадрів, що здійснюється роботодав¬цем; укладання, зміни та припинення трудового договору; відсторонення працівників від роботи роботодавцем; нор¬мування праці у рамках трудового договору; оплати праці; робочого часу; часу відпочинку; охорони здоров'я праців¬ників у процесі праці; дисципліни праці; оцінки результатів праці та атестації працівників; професійного навчання працівників і підвищення їхньої кваліфікації; дисципліна відповідальності працівників; матеріальної відповідальності сторін трудового договору.
Відносини щодо дисциплінарної і матеріальної відпо¬відальності є охоронними за своєю соціальною спрямованіс¬тю, однак реалізуються в рамках трудового договору, який охоплює всю систему індивідуальних трудових відносин
2. Поняття та ознаки найманої праці.
У сучасних умовах у систему суспільних відносин, що становлять предмет трудового права, входять індивідуаль¬ні відносини щодо застосування найманої праці й колек¬тивні трудові відносини.
Основу (ядро) предмета трудового права складають індивідуальні відносини трудового найму. Приступаючи до обгрунтування цього висновку, необхідно брати до уваги наступні положення.
Україна здійснює перехід від адміністративно-планової економіки до ринкових відносин. У сфері застосування праці це відображається в функціонуванні різних форм власності — державної, комунальної, приватної, причому всі вони є рівнозначними. Такі підприємства як роботодавці мають од¬накові загальні права й обов'язки стосовно працюючих на них працівників.
При становленні ринкових відносин трудові відносини стали значно різноманітнішими. З'явилися три відносно самостійні категорії працюючих: наймані працівники (за¬лежна праця), працюючі власники (незалежна, самостійна праця) — члени кооперативів, колективних підприємств, гос¬подарських товариств, селянських (фермерських) госпо¬дарств; працівники, подібні до найманих (залежна праця з виконанням особливих функцій), - державні службовці, судді, прокурорсько-слідчі працівники, атестовані співробітники органів внутрішніх справ, служби безпеки, військовослуж¬бовці.
Трудове право за своєю суттю є правом захисту інтересів людини праці, захисту працівника від експлуатації з боку роботодавця. Метою норм трудового права є регламентація триваючих трудових відносин в процесі праці (а не разових завдань), встановлення мінімальних гарантій (наприклад, мінімальної відпустки, мінімальної зарплати), захисних про¬цедур (наприклад, підстави і порядок звільнення з ініціати¬ви власника). Основним принципом трудового права є поло¬ження про те, що правовий стан працівника не може бути погіршений стосовно встановленого законодавством рівня, однак може бути поліпшений шляхом встановлення додат¬кових соціально-трудових пільг роботодавцем.
9 листопада 1995 p. Україна була прийнята в Раду Євро¬пи. Україна також прагне брати рівноправну участь в Євро¬пейському Союзі. Це накладає певні зобов'язання по враху¬ванню зарубіжного (насамперед, європейського) і міжнарод¬ного законодавства, в тому числі трудового. Предметом пра¬вового регулювання зарубіжного трудового права виступає наймана праця.
До індивідуальних трудових відносин, на мою думку, належать відносини щодо: професійної орієнтації і професійного добору кадрів, що здійснюється роботодав¬цем; укладання, зміни та припинення трудового договору; відсторонення працівників від роботи роботодавцем; нор¬мування праці у рамках трудового договору; оплати праці; робочого часу; часу відпочинку; охорони здоров'я праців¬ників у процесі праці; дисципліни праці; оцінки результатів праці та атестації працівників; професійного навчання працівників і підвищення їхньої кваліфікації; дисципліна відповідальності працівників; матеріальної відповідальності сторін трудового договору.
Відносини щодо дисциплінарної і матеріальної відпо¬відальності є охоронними за своєю соціальною спрямованіс¬тю, однак реалізуються в рамках трудового договору, який охоплює всю систему індивідуальних трудових відносин
2. Поняття та ознаки найманої праці.
У сучасних умовах у систему суспільних відносин, що становлять предмет трудового права, входять індивідуаль¬ні відносини щодо застосування найманої праці й колек¬тивні трудові відносини.
Основу (ядро) предмета трудового права складають індивідуальні відносини трудового найму. Приступаючи до обгрунтування цього висновку, необхідно брати до уваги наступні положення.
Україна здійснює перехід від адміністративно-планової економіки до ринкових відносин. У сфері застосування праці це відображається в функціонуванні різних форм власності — державної, комунальної, приватної, причому всі вони є рівнозначними. Такі підприємства як роботодавці мають од¬накові загальні права й обов'язки стосовно працюючих на них працівників.
При становленні ринкових відносин трудові відносини стали значно різноманітнішими. З'явилися три відносно самостійні категорії працюючих: наймані працівники (за¬лежна праця), працюючі власники (незалежна, самостійна праця) — члени кооперативів, колективних підприємств, гос¬подарських товариств, селянських (фермерських) госпо¬дарств; працівники, подібні до найманих (залежна праця з виконанням особливих функцій), - державні службовці, судді, прокурорсько-слідчі працівники, атестовані співробітники органів внутрішніх справ, служби безпеки, військовослуж¬бовці.
Трудове право за своєю суттю є правом захисту інтересів людини праці, захисту працівника від експлуатації з боку роботодавця. Метою норм трудового права є регламентація триваючих трудових відносин в процесі праці (а не разових завдань), встановлення мінімальних гарантій (наприклад, мінімальної відпустки, мінімальної зарплати), захисних про¬цедур (наприклад, підстави і порядок звільнення з ініціати¬ви власника). Основним принципом трудового права є поло¬ження про те, що правовий стан працівника не може бути погіршений стосовно встановленого законодавством рівня, однак може бути поліпшений шляхом встановлення додат¬кових соціально-трудових пільг роботодавцем.
9 листопада 1995 p. Україна була прийнята в Раду Євро¬пи. Україна також прагне брати рівноправну участь в Євро¬пейському Союзі. Це накладає певні зобов'язання по враху¬ванню зарубіжного (насамперед, європейського) і міжнарод¬ного законодавства, в тому числі трудового. Предметом пра¬вового регулювання зарубіжного трудового права виступає наймана праця.
Новости загрузка новостей...