1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

У КЗпП України збережений принцип автономного пра¬вового регулювання умов праці працюючих власників. Згідно з ч. 2 ст. З КЗпП особливості праці членів кооперативів і їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, працівників підпри¬ємств з іноземними інвестиціями визначаються законодав¬ством і їх статутами. Тобто правовий режим праці працю¬ючих власників може мати істотні відмінності від умов, перед¬бачених трудовим законодавством. Ці особливості можуть поширюватися на регулювання робочого часу і часу відпо¬чинку; умов визначення трудової функції, переходу на іншу роботу; підстав і порядку відсторонення від роботи; припи¬нення членських відносин; дисциплінарної і матеріальної відповідальності. Однак є суттєве застереження. Гарантії відносно зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів для таких працівників повинні надаватися в по¬рядку, передбаченому законодавством про працю.

Потрібно відмітити, що вказана модель не закріплена в законодавстві належним чином. Так, в ст. З не міститься ви¬черпного переліку працюючих власників, зокрема, не врахо¬вані члени інших колективних підприємств, господарських товариств. Щодо працюючих власників слід було б вжити узагальнюючий термін, що враховує всі види ринкової коопе¬рації — праця членів "корпоративних організацій". Не пере¬лічені всі категорії працівників, особливості праці яких вста¬новлюються спеціальним законодавством (ст. 7 КЗпП). Є істотні протиріччя між ст. З і ст. 21 КЗпП. Передбачається, що всі ці недоліки будуть враховані при підготовці нового Тру¬дового кодексу.

Більш чітко з питання про сферу дії законодавства про працю відносно працюючих власників висловився Пленум Верховного Суду України в п. 35 постанови №9 від 6 листо¬пада 1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спо¬рів" (з доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вер¬ховного Суду України від 25 травня 1998 p. №15 "Про вне¬сения змін і доповнень в деякі постанови Пленуму Верхов¬ного Суду України у цивільних справах"). Пленум роз'яснив, що при вирішенні трудових спорів членів коопе¬ративів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств судам слід мати на увазі, що:

1) трудові відносини в селянському (фермерському) гос¬подарстві визначаються й регулюються його членами (ст. 23 Закону України "Про селянське (фермерське) господар¬ство"), а в кооперативах і колективних сільськогосподарських підприємствах можуть бути визначені законодавством про них або їхніми статутами в передбачених ч. 2 ст. З КЗпП межах особливостей праці їхніх членів;

2) чинне законодавство не поширює на випадки виключен¬ня з членів кооперативів або колективних сільськогосподар¬ських підприємств, звільнення їх із певних посад (роботи), переведення на іншу роботу норми КЗпП, що регулюють пере¬ведення на іншу роботу, підстави й порядок припинення трудо¬вого договору, в тому числі статті 43, 252 цього Кодексу. Спо¬ри з цих питань належить вирішувати виходячи з відповід¬них норм законодавства про кооперативи й зазначені підприєм¬ства або з норм їхніх статутів чи інших нормативних актів;

3) якщо актами чинного законодавства про кооперативи й колективні сільськогосподарські підприємства або їхніми статутами чи іншими нормативно-правовими актами вре¬гульовано питання про трудову дисципліну, види дисциплі¬нарних стягнень і порядок їх застосування, то слід виходити з цих актів, а не загальних положень КЗпП;

4) у справах про оплату членам кооперативу чи підпри¬ємства вимушеного прогулу в зв'язку з їх незаконним ви¬ключенням, звільненням з посади (роботи), переведенням на іншу роботу тощо правила п. 8 ст. 134 і ст. 237 КЗпП застосо¬вуються до винних у цьому посадових осіб, притягнутих до участі в справі на підставі ст. 109 ЦПК, у тому разі, коли питання щодо їх матеріальної відповідальності не врегульовано статутами чи іншими внутрішньогосподарськими нор¬мативно-правовими актами, які мають застосовуватися в та¬ких випадках [8].

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13