| Назва: | Державне управління в умовах адміністративної реформи |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 41,53 KB |
| Скачувань: | 52 |
Більшість респондентів зазначили, що вони мають замалу можливість примушувати людей в своїх організаціях працювати краще. Загроза пониження або звільнення не розглядається серйозно, оскільки заповнити вакансії складно, а кваліфікованих кандидатів на місця нинішніх працівників дуже мало. Враховуючи низьку платню і вузький діапазон її зростання, зміни в зарплаті відіграють незначну роль у мотивації. Також є дуже мало можливостей для швидкого просування по службі для добрих працівників. Знову ж, винятком є Фонд державного майна, який має великий конкурс на вакансії.
Ефективність програм
Відповіді на запитання щодо вироблення державної політики засвідчили слабке розуміння, що таке аналіз політики. Лише кілька державних органів вважають своєю пріоритетною функцією розробку політики, а більшість респондентів вважає, що аналізом політики мають займатися науковці. Не було розуміння й зв’язку між виробленням та впровадженням політики.
В більшості державних органів є аналітичні або стратегічні відділи, які однак є не дуже впливовими. Якщо вони і мають вплив в своєму міністерстві чи відомстві, то це завдяки ролі, яку вони набули в контролі за потоком документів, а не завдяки інтелектуальному внеску в діяльність організації.
Єдиними винятками були два “нових” органи: Антимонопольний комітет та Держкомпідприємництва. Обидва органи мають добре пророблені процедури розробки політики. Однак, згідно відповідей респондентів, навіть у цих органах принаймні 90% роботи є “гасінням пожеж”.
Прозорість
Одна з найбільш вражаючих змін за останні роки пов’язана з підвищенням прозорості дій уряду. Більшість опитаних заявили про потребу перейти до якісно нових форм співпраці з громадськістю. Багато хто зазначав, що якщо раніше їх завданням було лише вимагати від громадян виконання рішень, то сьогодні вони мають обґрунтовувати свої дії. Багато державних органів розробили чіткі правила доступу громадськості до інформації і вклали кошти у створення веб-сторінок та інформаційних бюлетенів.
Навіть ті державні органи, які не встановили чітких процедур доступу до інформації – як наприклад, Міністерство фінансів – зазначили, що загальним є усвідомлення “громадськість має право знати”, а вони мають обґрунтовувати нерозголошення інформації. Таке загальне враження посилювали побажання багатьох з опитаних, щоб хоч якась інформація залишалася конфіденційною.
Оцінювання
Жодна з опитаних організацій не могла описати якісь процедури або дії, що мають на меті оцінку нинішньої політики та навчання на помилках. Однак деякі респонденти зазначили необхідність відповідати на потреби, висловлені громадянами.
Надійність
Всі респонденти стверджували, що всі адміністративні завдання чітко виконуються, всі знають, чого можна чекати від держави. Очевидно в цьому випадку відповіді не охопили такого питання, як відповідність наслідків політики до поставлених цілей.
Висновки
Оцінка показала, що протягом останніх років відбулися окремі позитивні зрушення у якості державного управління. Більшість з них відбулися завдяки спонтанній адаптації, а не продуманій політиці. Результатами продуманої політики були:
скорочення кількості міністерств;
створення нових органів, таких як Антимонопольний Комітет, які з самого початку мали відповідати новим цілям політики;
нещодавні зміни у процесі прийняття рішень на рівні Кабінету Міністрів, які чітко розмежували ролі політичних діячів та державних службовців.
Якщо говорити більш загально, державні органи розвивалися відповідно до тиску нових вимог суспільства. Є прямий зв’язок між динамікою сектору, за який відповідальний той чи інший орган виконавчої влади, та розвитком цього державного органу. Наприклад, в будівництві переважає приватний сектор, і конкуренція на цьому ринку є високою. Жоден з гравців не домінує на ринку, і всім учасникам вигідно однакове ставлення до них державних органів. Відповідно, Державний комітет з будівництва та архітектури велику увагу приділяє своєчасності та якості своїх послуг.
Звичайно, така залежність не завжди є однозначною. Неефективність державного органу також може бути причиною повільної трансформації сектору економіки.
Іншим фактором, виявленим у процесі дослідження, була важливість організаційного “багажу”. Загалом державні органи, створені конкретно під нові завдання, такі як регулювання монополій, мають більш чітке бачення, чого вони мають досягти і більшою мірою зосереджені на ефективності своєї діяльності.
ОЦІНКА
Отже, що робити далі? Реформа державного управління в Україні досягла успіхів у таких напрямках:
зміни організаційної структури та перерозподіл функцій, які, проте, не передбачали суттєвих змін у процесі прийняття рішень на рівні міністерств;
краще визначення функцій міністерств та відомств зменшило дублювання. Скорочення кількості міністерств покращило координацію дій всередині уряду;
Ефективність програм
Відповіді на запитання щодо вироблення державної політики засвідчили слабке розуміння, що таке аналіз політики. Лише кілька державних органів вважають своєю пріоритетною функцією розробку політики, а більшість респондентів вважає, що аналізом політики мають займатися науковці. Не було розуміння й зв’язку між виробленням та впровадженням політики.
В більшості державних органів є аналітичні або стратегічні відділи, які однак є не дуже впливовими. Якщо вони і мають вплив в своєму міністерстві чи відомстві, то це завдяки ролі, яку вони набули в контролі за потоком документів, а не завдяки інтелектуальному внеску в діяльність організації.
Єдиними винятками були два “нових” органи: Антимонопольний комітет та Держкомпідприємництва. Обидва органи мають добре пророблені процедури розробки політики. Однак, згідно відповідей респондентів, навіть у цих органах принаймні 90% роботи є “гасінням пожеж”.
Прозорість
Одна з найбільш вражаючих змін за останні роки пов’язана з підвищенням прозорості дій уряду. Більшість опитаних заявили про потребу перейти до якісно нових форм співпраці з громадськістю. Багато хто зазначав, що якщо раніше їх завданням було лише вимагати від громадян виконання рішень, то сьогодні вони мають обґрунтовувати свої дії. Багато державних органів розробили чіткі правила доступу громадськості до інформації і вклали кошти у створення веб-сторінок та інформаційних бюлетенів.
Навіть ті державні органи, які не встановили чітких процедур доступу до інформації – як наприклад, Міністерство фінансів – зазначили, що загальним є усвідомлення “громадськість має право знати”, а вони мають обґрунтовувати нерозголошення інформації. Таке загальне враження посилювали побажання багатьох з опитаних, щоб хоч якась інформація залишалася конфіденційною.
Оцінювання
Жодна з опитаних організацій не могла описати якісь процедури або дії, що мають на меті оцінку нинішньої політики та навчання на помилках. Однак деякі респонденти зазначили необхідність відповідати на потреби, висловлені громадянами.
Надійність
Всі респонденти стверджували, що всі адміністративні завдання чітко виконуються, всі знають, чого можна чекати від держави. Очевидно в цьому випадку відповіді не охопили такого питання, як відповідність наслідків політики до поставлених цілей.
Висновки
Оцінка показала, що протягом останніх років відбулися окремі позитивні зрушення у якості державного управління. Більшість з них відбулися завдяки спонтанній адаптації, а не продуманій політиці. Результатами продуманої політики були:
скорочення кількості міністерств;
створення нових органів, таких як Антимонопольний Комітет, які з самого початку мали відповідати новим цілям політики;
нещодавні зміни у процесі прийняття рішень на рівні Кабінету Міністрів, які чітко розмежували ролі політичних діячів та державних службовців.
Якщо говорити більш загально, державні органи розвивалися відповідно до тиску нових вимог суспільства. Є прямий зв’язок між динамікою сектору, за який відповідальний той чи інший орган виконавчої влади, та розвитком цього державного органу. Наприклад, в будівництві переважає приватний сектор, і конкуренція на цьому ринку є високою. Жоден з гравців не домінує на ринку, і всім учасникам вигідно однакове ставлення до них державних органів. Відповідно, Державний комітет з будівництва та архітектури велику увагу приділяє своєчасності та якості своїх послуг.
Звичайно, така залежність не завжди є однозначною. Неефективність державного органу також може бути причиною повільної трансформації сектору економіки.
Іншим фактором, виявленим у процесі дослідження, була важливість організаційного “багажу”. Загалом державні органи, створені конкретно під нові завдання, такі як регулювання монополій, мають більш чітке бачення, чого вони мають досягти і більшою мірою зосереджені на ефективності своєї діяльності.
ОЦІНКА
Отже, що робити далі? Реформа державного управління в Україні досягла успіхів у таких напрямках:
зміни організаційної структури та перерозподіл функцій, які, проте, не передбачали суттєвих змін у процесі прийняття рішень на рівні міністерств;
краще визначення функцій міністерств та відомств зменшило дублювання. Скорочення кількості міністерств покращило координацію дій всередині уряду;