| Назва: | Поняття та види юридичних осіб |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 35,69 KB |
| Скачувань: | 100 |
Слід підкреслити, що біржі незалежно від їх виду (товарна, фондова, універсальна тощо) не є комерційними організаціями і не можуть мати за мету отримання прибутку в результаті здійснення основної діяльності.
Банки — це установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності і громадян за рахунок залучених коштів підприємств, установ, організацій, населення, інших кредитних ресурсів, а також касове і розрахункове обслуговування, здійснення валютних та інших банківських операцій.
7.Висновок.
Таким чином можна підвести підсумок в дослідженнях такого явища як юридична особа.
Отже законодавець не дав нам чіткого визначення юридичної особи, а тільки запропонував нам її ознаки до яких відносяться:
організаційна єдність;
наявність відокремленого майна;
виступ у цивільному оброті від свого імені;
здатність нести самостійну майнову відповідальність;
здатність бути позивачем і відповідачем в суді.
Розглядаючи, наведену у вступі теорію Ф.Савеньї, можна сказати, що юридична особа має властивості людської особистості, тобто, має всі права, що належать фізичній особі, крім тих, якими з об’єктивних причин може володіти тільки людина. Таким чином, законодавець, застосовуючи юридичну фікцію, створює вигаданий суб’єкт права, що існує лише як абстрактне поняття[7]
Щодо сутності юридичної особи, то тут на мій погляд адекватно її відображає теорія соціальної реальності. Згідно з її концепцією, соціальна реальність виникає на підґрунті і для реалізації норм природного права. Такий підхід адекватно відображає сучасне розуміння природного права фізичних осіб об'єднуватися в організації і таким чином захищати та реалізовувати свої права у різних сферах діяльності, насамперед у цивільних відносинах. Держава може впливати на створення та діяльність таких об'єднань лише з урахуванням цих обставин і не може забороняти створення організацій, які не посягають на громадські інтереси, що трактуються як спільні інтереси індивідів.
Виникнення юридичної особи неможливе без певних установчих документів, якими можуть бути: розпорядчий акт або статут (положення), або установчий договір і статут, або протокол зборів тощо. В установчих документах мають зазначатись найменування юридичної особи, її місце знаходження, цілі і предмет діяльності, склад і компетенція її органів, а також інші відомості, що їх передбачають законодавчі акти про юридичні особи відповідного виду.
Юридична особа повинна бути належним чином зареєстрована(ст. 80 ЦК). Дата її внесення до державного реєстру і буде вважатись датою її реєстрації (тобто першим днем існування юридичної особи ст..87 ЦК).Державній реєстрації підлягають всі відокремлені підрозділи юридичної особи.
Державна реєстрація юридичних осіб, це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру[8].
Якщо створення юридичної особи це є використання природного права людини, то реєстратор не має права без поважних причин відмовити у реєстрації, на чому законодавець і наголошує в 24 ст. Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15.05.2003р., та у ст..89 ЦК України.
Юридична особа може припиняти свою діяльність у результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним – правонаступникам (злиття, приєднання, поділу) або внаслідок ліквідації.
Таким чином, можна твердити, що і законодавче визначення юридичної особи, хоча воно виходить із найбільш визнаного у науці цивільного права розуміння сутності даного суб’єкта, не може охопити усі аспекти цього правового явища, врахувати усі особливості окремих видів юридичних осіб. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність продовження наукових пошуків.
8.Список використаної літератури.
1. Асканазий С.И. Об основаниях правовых отношений между государственными социалистическими организациями//Ученые записки Ленинградского юридического института. Вып. 4. Л.-1947. – с.5 – 47.
2. Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве. М., 1947.- 363с.
3. Венедиктов А. В. Государственная социалистическая собственность. М–Л. 1948. - 840с.
4. Генкин Д. М. Юридические лица в советском гражданском праве // Проблемы социалистического права. 1939. № 1.-С.86 – 105.
5. Гражданское право: Учебник в 2 т. Том I / Отв. ред. Е.А. Суханов. М.: Издательство БЕК, 1998. 816 с.
6. Гражданское право. Учебник. Часть 1, издание третье, переработанное дополненное. Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. - М. “Проспект”, 1988.-. 605с.
7. Грибанов В.П. Юридические лица. М., 1961.- 114с.
8. Иоффе О.С. Советское гражданское право. М.,1967. 517с.
9. Красавчиков О.А. Сущность юридического лица. //Сов. государство и право. 1976., № 2. – с.36-41.
10. Ландкоф С,Н. Субъекты прав (лица) вып. 3. Научного комментария ГК, М., 1928.- 428 с.
Банки — це установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності і громадян за рахунок залучених коштів підприємств, установ, організацій, населення, інших кредитних ресурсів, а також касове і розрахункове обслуговування, здійснення валютних та інших банківських операцій.
7.Висновок.
Таким чином можна підвести підсумок в дослідженнях такого явища як юридична особа.
Отже законодавець не дав нам чіткого визначення юридичної особи, а тільки запропонував нам її ознаки до яких відносяться:
організаційна єдність;
наявність відокремленого майна;
виступ у цивільному оброті від свого імені;
здатність нести самостійну майнову відповідальність;
здатність бути позивачем і відповідачем в суді.
Розглядаючи, наведену у вступі теорію Ф.Савеньї, можна сказати, що юридична особа має властивості людської особистості, тобто, має всі права, що належать фізичній особі, крім тих, якими з об’єктивних причин може володіти тільки людина. Таким чином, законодавець, застосовуючи юридичну фікцію, створює вигаданий суб’єкт права, що існує лише як абстрактне поняття[7]
Щодо сутності юридичної особи, то тут на мій погляд адекватно її відображає теорія соціальної реальності. Згідно з її концепцією, соціальна реальність виникає на підґрунті і для реалізації норм природного права. Такий підхід адекватно відображає сучасне розуміння природного права фізичних осіб об'єднуватися в організації і таким чином захищати та реалізовувати свої права у різних сферах діяльності, насамперед у цивільних відносинах. Держава може впливати на створення та діяльність таких об'єднань лише з урахуванням цих обставин і не може забороняти створення організацій, які не посягають на громадські інтереси, що трактуються як спільні інтереси індивідів.
Виникнення юридичної особи неможливе без певних установчих документів, якими можуть бути: розпорядчий акт або статут (положення), або установчий договір і статут, або протокол зборів тощо. В установчих документах мають зазначатись найменування юридичної особи, її місце знаходження, цілі і предмет діяльності, склад і компетенція її органів, а також інші відомості, що їх передбачають законодавчі акти про юридичні особи відповідного виду.
Юридична особа повинна бути належним чином зареєстрована(ст. 80 ЦК). Дата її внесення до державного реєстру і буде вважатись датою її реєстрації (тобто першим днем існування юридичної особи ст..87 ЦК).Державній реєстрації підлягають всі відокремлені підрозділи юридичної особи.
Державна реєстрація юридичних осіб, це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру[8].
Якщо створення юридичної особи це є використання природного права людини, то реєстратор не має права без поважних причин відмовити у реєстрації, на чому законодавець і наголошує в 24 ст. Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15.05.2003р., та у ст..89 ЦК України.
Юридична особа може припиняти свою діяльність у результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним – правонаступникам (злиття, приєднання, поділу) або внаслідок ліквідації.
Таким чином, можна твердити, що і законодавче визначення юридичної особи, хоча воно виходить із найбільш визнаного у науці цивільного права розуміння сутності даного суб’єкта, не може охопити усі аспекти цього правового явища, врахувати усі особливості окремих видів юридичних осіб. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність продовження наукових пошуків.
8.Список використаної літератури.
1. Асканазий С.И. Об основаниях правовых отношений между государственными социалистическими организациями//Ученые записки Ленинградского юридического института. Вып. 4. Л.-1947. – с.5 – 47.
2. Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве. М., 1947.- 363с.
3. Венедиктов А. В. Государственная социалистическая собственность. М–Л. 1948. - 840с.
4. Генкин Д. М. Юридические лица в советском гражданском праве // Проблемы социалистического права. 1939. № 1.-С.86 – 105.
5. Гражданское право: Учебник в 2 т. Том I / Отв. ред. Е.А. Суханов. М.: Издательство БЕК, 1998. 816 с.
6. Гражданское право. Учебник. Часть 1, издание третье, переработанное дополненное. Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. - М. “Проспект”, 1988.-. 605с.
7. Грибанов В.П. Юридические лица. М., 1961.- 114с.
8. Иоффе О.С. Советское гражданское право. М.,1967. 517с.
9. Красавчиков О.А. Сущность юридического лица. //Сов. государство и право. 1976., № 2. – с.36-41.
10. Ландкоф С,Н. Субъекты прав (лица) вып. 3. Научного комментария ГК, М., 1928.- 428 с.