| Назва: | Держава і право ФРН |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 31,46 KB |
| Скачувань: | 28 |
Спочатку Конституція Індії 1950 р. закріпила федеральний пристрій держави у формі союзу три різних по своєму положенню у Федерації груп штатів, які не враховували національний склад народів, що населяли їх. Принципові зміни в структурі федерального пристрою Індії були викликані Законом про реорганізацію штатів 1956 р., який в цілому став найважливішим актом конституційного значення, що почав корінну перебудову Федерації за національною ознакою. Замість 28 старих багатомовних штатів було створено 14 нових, з яких 10 було сформовано за моно лінгвістичним (однієї мови) принципом, а в 4 інших був застосований принцип білінгвізма (використання двох мов). Шість територіальних підрозділів отримали статус союзних територій. Було ліквідовано ділення штатів на юридично нерівноправні групи. Територіальний поділ прийшов в більшу відповідність з національними, соціально-економічними і культурними потребами населення країни. Крім штатів, в індійську Федерацію входить ще така специфічна форма значно обмеженої автономії, як союзна територія. Сім союзних територій, що існують в даний час, мають набір органів управління, аналогічний штатам, хоча їх автономія є більш обмеженою .
Стосовно Німеччини, то вона як зазначалося раніше складається з земель. Особливість федералізму ФРН полягає втому, що на її території проживає одна на національність (подавляючи більшість населення складають німці), але внаслідок триваючої феодальної роздрібненості Німеччини, сформувалися певні особливості етнічного, культурного характеру, що зумовило потребу в широкому місцевому самоврядуванні. Так, деякі землі були колишніми монархіями (наприклад, Саксонія, Баварія), які тим або іншим способом були захоплені Пруссією, яка і об'єднала всю Німеччину; землями стали колишні міста (Бремен, Гамбург, Берлін), а ряд нинішніх земель були сформовані після Другої світової війни в результаті ліквідації найбільшої землі довоєнної Німеччини - Пруссії з колишніх прусських провінцій (наприклад, Брандербург, Нижня Саксонія). Як вже зазначалось раніше ФРН у тому вигляді якою вона є зараз остаточно сформувалась в результаті об’єднання НДР і ФРН(у 1990 року).
Територіальний устрій може бути як симетричним, так і асиметричним. При симетричному територіальному устрої держави його политико-територіальні одиниці мають рівний статус. Німеччина складається з 16 земель з однаковим конституційно-правовим статусом, тобто має симетричний федеральний територіальний устрій. Асиметрично влаштовані держави безпосередньо складаються з територіальних утворень, що мають різний правовий статус. До складу США, як зазначалося, разом з 50 штатами входять федеральний округ Колумбія, держави (Пуерто-ріко і ін.), що вільно приєдналися, деякі інші острівні території, що не мають статусу штату, з чого можна зробити висновок про асиметричний територіальний пристрій цієї країни. Але, якщо розглядати тільки штати, то вони рівноправні між собою, це закріплено в Конституції .Стосовно Індії, то вона також є асиметричною федерацією. Всі індійські штати, крім Джамму і Кашмира, мають свої конституції. Характерним є різниця в статусі штату та союзної території
Вищим посадовцем штату є губернатор Він призначається президентом Республіки строком на 5 років з можливістю повторних призначень в подальшому. Як представник Союзу губернатор здійснює контроль за управлінням і законодавством штату він затверджує законопроекти (ст. 200) і т.д. Губернатор володіє правом як абсолютного, так і відкладального вето відносно законопроектів, прийнятих легіслатурою штату Найвищим законодавчим органом штату є легіслатура, яка може складатися з двох палат: Губернатор зобов'язаний призначити лідера партії, отримавши підтримку більшості в законодавчих зборах штату, головним міністром, а за поданням останнього - решту членів уряду штату. Число міністрів в штатах Конституцією не визначено. На практиці воно коливається від 6 до 14 чоловік.
Згідно міцно сталому звичаю, губернатор повинен діяти відповідно до "рад" міністрів уряду штату. Тому, як і на федеральному рівні, саме уряд є головним органом, що фактично здійснює державну владу в штаті.
А систему органів союзної території очолює посадовець, що який призначається президентом і що діє від його імені керівник. Рішенням центрального Парламенту для союзних територій можуть створюватися свої легіслатури, ради, міністрів і вищі суди. Не дивлячись на те, що ради міністрів і легіслатури союзних територій можуть давати поради керівникам, останні залишаються повністю підлеглими президентові (фактично - прем'єр-міністрові Союзу), який має право видавати обов'язкові для виконання правила з питань управління союзними територіями. Вищу законодавчу владу в союзних територіях здійснює федеральний Парламент, а вищий суд союзної території є лише підлеглим Верховному суду середньою ланкою єдиної судової системи країни.
Стосовно Німеччини, то вона як зазначалося раніше складається з земель. Особливість федералізму ФРН полягає втому, що на її території проживає одна на національність (подавляючи більшість населення складають німці), але внаслідок триваючої феодальної роздрібненості Німеччини, сформувалися певні особливості етнічного, культурного характеру, що зумовило потребу в широкому місцевому самоврядуванні. Так, деякі землі були колишніми монархіями (наприклад, Саксонія, Баварія), які тим або іншим способом були захоплені Пруссією, яка і об'єднала всю Німеччину; землями стали колишні міста (Бремен, Гамбург, Берлін), а ряд нинішніх земель були сформовані після Другої світової війни в результаті ліквідації найбільшої землі довоєнної Німеччини - Пруссії з колишніх прусських провінцій (наприклад, Брандербург, Нижня Саксонія). Як вже зазначалось раніше ФРН у тому вигляді якою вона є зараз остаточно сформувалась в результаті об’єднання НДР і ФРН(у 1990 року).
Територіальний устрій може бути як симетричним, так і асиметричним. При симетричному територіальному устрої держави його политико-територіальні одиниці мають рівний статус. Німеччина складається з 16 земель з однаковим конституційно-правовим статусом, тобто має симетричний федеральний територіальний устрій. Асиметрично влаштовані держави безпосередньо складаються з територіальних утворень, що мають різний правовий статус. До складу США, як зазначалося, разом з 50 штатами входять федеральний округ Колумбія, держави (Пуерто-ріко і ін.), що вільно приєдналися, деякі інші острівні території, що не мають статусу штату, з чого можна зробити висновок про асиметричний територіальний пристрій цієї країни. Але, якщо розглядати тільки штати, то вони рівноправні між собою, це закріплено в Конституції .Стосовно Індії, то вона також є асиметричною федерацією. Всі індійські штати, крім Джамму і Кашмира, мають свої конституції. Характерним є різниця в статусі штату та союзної території
Вищим посадовцем штату є губернатор Він призначається президентом Республіки строком на 5 років з можливістю повторних призначень в подальшому. Як представник Союзу губернатор здійснює контроль за управлінням і законодавством штату він затверджує законопроекти (ст. 200) і т.д. Губернатор володіє правом як абсолютного, так і відкладального вето відносно законопроектів, прийнятих легіслатурою штату Найвищим законодавчим органом штату є легіслатура, яка може складатися з двох палат: Губернатор зобов'язаний призначити лідера партії, отримавши підтримку більшості в законодавчих зборах штату, головним міністром, а за поданням останнього - решту членів уряду штату. Число міністрів в штатах Конституцією не визначено. На практиці воно коливається від 6 до 14 чоловік.
Згідно міцно сталому звичаю, губернатор повинен діяти відповідно до "рад" міністрів уряду штату. Тому, як і на федеральному рівні, саме уряд є головним органом, що фактично здійснює державну владу в штаті.
А систему органів союзної території очолює посадовець, що який призначається президентом і що діє від його імені керівник. Рішенням центрального Парламенту для союзних територій можуть створюватися свої легіслатури, ради, міністрів і вищі суди. Не дивлячись на те, що ради міністрів і легіслатури союзних територій можуть давати поради керівникам, останні залишаються повністю підлеглими президентові (фактично - прем'єр-міністрові Союзу), який має право видавати обов'язкові для виконання правила з питань управління союзними територіями. Вищу законодавчу владу в союзних територіях здійснює федеральний Парламент, а вищий суд союзної території є лише підлеглим Верховному суду середньою ланкою єдиної судової системи країни.