1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Таким чином німецький федералізм має як загальні для всіх федерацій ознаки(складові частини держави мають набагато більші повноваження ніж в унітарних державах), так і свої особливості( симетричний територіальний устрій; єдина загальнодержавна система судів).

1.2 Політико – правові та історичні передумови виникнення федералізму в ФРН .

Німецький федералізм бере свій початок з епохи феодальної роздробленості .Поступово одна з німецьких держав , Пруссія, поступово приєднала до себе інші землі, королівства, герцогства і т. п. При цьому, нерідко, зберігаючи за ними певну державно-політичну відособленість. Федеральний устрій за Імперською конституцією 1871 р., що оформила об'єднання Німеччині, і Веймарска конституція 1919 р. спиралися на ці історичні одиниці (землі). Пруссія ж по території і чисельності населення далеко перевершувала решту суб'єктів федерації подібно до того, як це мало місце з Росією в Радянському Союзі.

В двадцятому сторіччі (в післявоєнний період) союзні держави-переможниці скасували Пруссію як державне утворення . Інші землі частково були сполучені з колишніми прусськими провінціями (наприклад, Саксонія-ангальт), частково об’єдналися (наприклад тодішній Вюртемберг-Баден), а частково залишилися у межах колишніх прусських провінцій (Бранденбург) і колишніх земель (Баварія). Це було зроблено до утворення ФРН. Можна констатувати, що в порівнянні з Веймарскою республікою структура ново створеної Федерації була оптимізована, хоча певна нерівномірність між землями існує і тепер. Так, по площі найбільша земля Баварія (70,5 тис. кв. км.) перевершує найменшу - Бремен (0,4 тис. кв. км.) в 1.176 разів, а за чисельністю населення найбільша земля Північна Рейн - Вестфалія (17,68 млн. жителів) більше найменшої землі - того ж Бремена (0,68 млн. жителів) в 26 разів.

1.3Правове закріплення федералізму в ФРН

Основною гарантією німецького федералізму є Основний закон ФРН. Так, у ст. 29 передбачається, що " Територія Федерації може бути змінена таким чином щоб землі могли ефективно виконувати покладені на них завдання відповідно до їх величини і можливостей. При цьому повинні прийматися до уваги територіальні зв'язки, історичні і культурні особливості, господарська доцільність, а також вимоги, що стосуються організації території і планування розвитку земель.

2. Заходи щодо нового поділу федеративної території здійснюються за допомогою федерального закону, що затверджується на

референдумі. Думка зацікавлених земель повинна враховуватися.

3. Референдум проводиться в землях, з територій або частин

яких повинні бути утворені нова земля або земля з новими

межами (зацікавлені землі). Голосування проводиться по

питанню: чи повинні зацікавлені землі залишатися в колишніх

межах, або повинні бути утворена нова земля, або земля з

новими межами. Результат референдуму про утворення нової

землі вважається позитивним, якщо на майбутній території, а також на всіх територіях або частинах територій зацікавленої землі, приналежність яких винна відповідно змінитися, більшість проголосує за ці

зміни. Результат вважається негативним, якщо на території

однієї із зацікавлених земель більшість проголосує проти

змін; проте негативний результат не приймається в

увага, якщо на частини території, приналежність якої до

зацікавленій землі повинна змінитися, більшість в дві

третині проголосує за зміну, крім випадку, коли на всій

території зацікавленої землі більшість в дві третини

відхилить передбачувані зміни.

4. Якщо на обмеженій території з взаємопов’язаними

населеними пунктами і економікою, частини якої знаходяться в

декількох землях, а населення складає не менш одного

мільйона чоловік, десята частина виборців, що мають право

вибирати в Бундестаг, зажадає шляхом народної ініціативи

рішення питання про приналежність цієї території до єдиної землі

то федеральний закон повинен визначити протягом двох років, буде

чи приналежність до певної землі змінена відповідно до

абзацу 2 або в зацікавлених землях буде проведений народне

опитування.

5. Мета народного опитування полягає в тому, щоб встановити

чи дійсно схвалення запропоноване в законі щодо приналежності

території до певної землі. Відповідно до закону

народне опитування може стосуватися різних пропозицій, проте не

більш ніж двох. Якщо більшість схвалить пропоновані зміни

приладдя, що стосується, до певної землі, то федеральний

закон повинен протягом двох років визначити, чи буде змінена

така приналежність відповідно до абзацу 2. Якщо

пропозиція, з приводу якої проводився народне опитування, буде

схвалено відповідно до пропозицій 3 і 4 абзаци 3, то в

перебіг двох років після проведення такого опиту повинен бути

виданий федеральний закон про утворення передбачуваної землі

який не потребує додаткового затвердження на референдумі.

6. Більшістю на референдумі і при народному опиті

признаються більшість поданих голосів, яка складає не

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11