1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

З питань, які відносяться до ведення ЄС, Бундесрат може створити Європейську палату, рішення якої прирівнюватимуться до рішень Бундесрата.

Виходячи з вище викладеного, можна дійти висновку, що Бундесрат є інститутом державної влади який забезпечує безпосередній вплив земель на загальнодержавні процеси і забезпечує захист прав та інтересів місцевого самоврядування. Поряд з цим Бундесрат забезпечує представництво земель у Євросоюзі.

1.4 Механізм узгодження інтересів суб’єктів місцевого самоврядування і Федерації

Характерний для федеральної держави в цілому розподіл компетенції між державою в цілому та державами – членами може бути встановлено так, що держава в цілому та держави члени наділяються відповідно компетенціями на основі чого мають власну законодавчу, виконавчу та судову владу в цій галузі[6].

Розподіл компетенції між Федерацією і землями встановлюється перш за все Основним законом ФРН, причому компетенція розмежована стосовно виконавчої діяльності, законодавства і фінансів. У німецькій літературі Німеччина характеризується як «кооперативна федерація», оскільки має місце інституційне (перш за все конституційно) оформлення співпраці Федерації і земель, а також земель між собою . Стосовно виконавчої діяльності , відповідно до ст. 30 Основного закону „ Здійснення державних повноважень і виконання державних завдань покладаються на землі, оскільки Основний закон не містить або не допускає іншого регулювання.” Це своєрідна форма презумпції компетенції земель яка свідчить про принципову децентралізованність німецькою федерації.

Згідно ст. 31, федеральне право має перевагу над правом земель. Тлумачиться це положення, проте, обмежено: воно діє тільки в випадку, коли федеральна правотворчість здійснюється в рамках федеральній компетенції.

Землям належить право законодавства (ст. 70), оскільки Основним законом законодавчі повноваження не передаються виключно Федерації, а розмежовується між Федерацією і землями. Конституція ФРН визначає три сфери законодавства: виключної компетенції Федерації, виключної компетенції земель і конкуруюче законодавство. У сфері виняткового законодавства Федерації землі можуть видавати закони , якщо вони на це прямо уповноважені федеральним законом (ст. 71). До цієї сфери ст. 73 віднесла 11 позицій:

1) зовнішні стосунки, а також оборона і захист цивільного населення ;

2) громадянство Федерації;

3) свобода пересування, паспорти, еміграція та імміграція, видача злочинців ;

4) валюта, оберт грошей, одиниці міри та ваги, встановлення точного часу;

5) митна і торгова єдність території, угоди про торгівлю і судноплавство,

свобода товарного оберту .

6) залізниці Федерації і повітряний транспорт ;

7) пошта, телеграф, телефон, радіо;

8) правове положення осіб , які перебувають на службі в органах

Федерації;

9) правова охорона промислової власності

авторське і патентне право і видавниче право;

10) співпраця Федерації і земель:

а) в області кримінальної поліції;

б) в захисті демократичного ладу

існування і безпеки Федерації або будь-якої землі

(конституційний захист)

с) у захисті зовнішніх інтересів Федерації, заснуванні федеральної поліції; боротьбі з міжнародною злочинністю .

11) статистика для цілей Федерації.

У сфері конкуруючого законодавства, згідно ст. 72, землі можуть приймати закони тоді, коли дане питання не регулюється федеральними законами. Федерація ж повинна приймати закони тоді коли цього вимагають загальнодержавні для встановлення рівноцінних умов життя на федеральній території або збереження правової або економічної єдності. Федеральним законом можна визначити, що федеральне законодавче регулювання, необхідність в якому відпала, може бути заміщено правом земель.

Стаття 74 визначає сферу конкуруючого законодавства, перераховуючи 28 позицій (цивільне, кримінальне, кримінально-виконавче право судовий устрій і судовий процес, адвокатура, нотаріат, юридичне консультування, акти цивільного стану, право союзів і зборів перебування і поселення іноземців, виробництво і використання ядерної енергії в мирних цілях і ін.). При цьому встановлено, що закони про відповідальності держави, яка включена у вказаний перелік потребують згоди Бундесрата. Всі інші, цього не вимагають. У ст. 74-а додатково встановлено, що оплата і забезпечення осіб, що перебувають на публічній службі в публічно-правовому відношенні служби і вірності, включаючи федеральних і земельних суддів, входять в сферу того, що конкурує законодавства, якщо не знаходяться у сфері законодавства виключно федерального, і що закони з цих питань приймаються із згоди Бундесрата.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11