| Назва: | Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 23,22 KB |
| Скачувань: | 12 |
1.Обидві статті передбачають державну реєстрацію осіб які займаються промисловою заготівлею та переробкою металобрухту. Те саме стосується ліцензування. Однак, в другому випадку ліцензування не потребують діяльність фізичних осіб( ці особи непотребують також державної реєстрації), а також діяльність фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності і юридичних осіб, якщо такий брухт утворився в результаті їх діяльності. Різниця полягає в тому,що ст 213 КК України передбачає наявність спеціальної ліцензії на зайняття господарською діяльністю саме в сфері операцій з металобрухтом, а ст.202 КК України містить загальні вимоги щодо ліцензування господарської діяльності.Тому, ці дві статті співвідносяться, як загальне та спеціальне.
2. ч.1 ст.202 КК України передбачає обов’язкову умову настання кримінальної відповідальності – якщо порушення порядку зайняття господарською діяльністю було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах. Ст 213 КК України такої вимоги не містить і кримінальна відповідальність за цією нормою права настає вже за сам факт вчинення дій, вказаних у диспозиції.
3. Крім того, в коментарях до кримінального кодексу України розмежування проводять засуб’єктом.Стверджуючи, що суб’єкт злочину передбаченого ст.213 КК України є загальний: фізична осудна особа, що досягла 16-ти років, а ст.202 КК України встановлює, що суб’єктом є:1) фізична осудна особа, що досягла 16-ти років, у тому числі, особи які займаються зареєстрованою підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи. 2) службові особи юридичних осіб. — підприєм¬ницьких та інших господарських структур, які приймають та (або) реалізують рішення про здійснення господарської діяльності без належним чином оформленої ліцензії або з порушенням умов лі¬цензування, а також службові особи, які не забезпечили отримання підприємством, установою чи організацією ліцензії, хоч цей обов'я¬зок покладався на них нормативними актами, установчими доку¬ментами або трудовим контрактом.[14]
На мою думку таке розмежування є не зовсім правильним, оскільки ст. 4 ЗУ «Про металобрухт» передбачає, що операції з металобрухтом (заготівля, переробка, металургійна переробка брухту чорних і кольорових металів) здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами – тобто юридичними особами через своїх службових осіб.Поряд з цим , цією ж статтею, передбачпється можливість діяльності фізичних осіб, яка пов'язана із збиранням та реалізацією побутового брухту чорних та кольорових металів, а також діяльність фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності , пов'язана із збиранням та реалізацією промислового брухту чорних та кольорових металів, який утворився в результаті їх діяльності ( без ліцензії).
Таким чином, суб’єктом складу злочину передбаченого ст.213 КК України так само може бути :1)фізична осудна особа, що досягла 16-ти років, у тому числі, особи які займаються зареєстрованою підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи. 2) службові особи юридичних осіб.( те саме що і суб’єкт злочину передбаченого ст.202 КК України )
На мою думку в суб’єкт злочину передбаченого ст.202 КК також є загальний, оскільки виходячи з його трактування зазначеним Науково-практичним коментарем КК України, суб’єктом цього злочину може бути: «фізична осудна особа, що досягла 16-ти років, у тому числі, особи які займаються зареєстрованою підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи ». Отже відповідно до ч.1 ст18 КК України місце має загальний суб’єкт.
Слід також зазначити, що кримінальна відповідальність не настає у разі скоєння при наявності спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення операцій з металобрухтом порушень, не передбачених диспозицією ч. 1 ст. 213 нового КК України. Це приймання всупереч ч. 7 ст. 4 Закону України «Про металобрухт» побутового металобрухту від фізичних осіб без пред’явлення ними документа, який засвідчує особу; без оформлення акта приймання; приймання промислового брухту у фізичних осіб, що заборонено чч. 8 і 9 ст. 4 Закону України «Про металобрухт»; приймання промислового металобрухту від юридичних осіб всупереч ч. 10 ст. 4 Закону України «Про металобрухт» без оформлення акту приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел надходження металобрухту, тощо. Такі дії тягнуть адміністративну відповідальність за порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом, за ст. 164-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Кримінальна відповідальність ст. 213 нового КК України передбачена, як вже зазначалося, за окремі види (найбільш суспільно небезпечні) порушень законодавства, що регулює порядок здійснення операцій з металобрухтом. За ті ж порушення, які не є злочинними, повинна залишатися адміністративна відповідальність.
2. ч.1 ст.202 КК України передбачає обов’язкову умову настання кримінальної відповідальності – якщо порушення порядку зайняття господарською діяльністю було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах. Ст 213 КК України такої вимоги не містить і кримінальна відповідальність за цією нормою права настає вже за сам факт вчинення дій, вказаних у диспозиції.
3. Крім того, в коментарях до кримінального кодексу України розмежування проводять засуб’єктом.Стверджуючи, що суб’єкт злочину передбаченого ст.213 КК України є загальний: фізична осудна особа, що досягла 16-ти років, а ст.202 КК України встановлює, що суб’єктом є:1) фізична осудна особа, що досягла 16-ти років, у тому числі, особи які займаються зареєстрованою підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи. 2) службові особи юридичних осіб. — підприєм¬ницьких та інших господарських структур, які приймають та (або) реалізують рішення про здійснення господарської діяльності без належним чином оформленої ліцензії або з порушенням умов лі¬цензування, а також службові особи, які не забезпечили отримання підприємством, установою чи організацією ліцензії, хоч цей обов'я¬зок покладався на них нормативними актами, установчими доку¬ментами або трудовим контрактом.[14]
На мою думку таке розмежування є не зовсім правильним, оскільки ст. 4 ЗУ «Про металобрухт» передбачає, що операції з металобрухтом (заготівля, переробка, металургійна переробка брухту чорних і кольорових металів) здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами – тобто юридичними особами через своїх службових осіб.Поряд з цим , цією ж статтею, передбачпється можливість діяльності фізичних осіб, яка пов'язана із збиранням та реалізацією побутового брухту чорних та кольорових металів, а також діяльність фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності , пов'язана із збиранням та реалізацією промислового брухту чорних та кольорових металів, який утворився в результаті їх діяльності ( без ліцензії).
Таким чином, суб’єктом складу злочину передбаченого ст.213 КК України так само може бути :1)фізична осудна особа, що досягла 16-ти років, у тому числі, особи які займаються зареєстрованою підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи. 2) службові особи юридичних осіб.( те саме що і суб’єкт злочину передбаченого ст.202 КК України )
На мою думку в суб’єкт злочину передбаченого ст.202 КК також є загальний, оскільки виходячи з його трактування зазначеним Науково-практичним коментарем КК України, суб’єктом цього злочину може бути: «фізична осудна особа, що досягла 16-ти років, у тому числі, особи які займаються зареєстрованою підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи ». Отже відповідно до ч.1 ст18 КК України місце має загальний суб’єкт.
Слід також зазначити, що кримінальна відповідальність не настає у разі скоєння при наявності спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення операцій з металобрухтом порушень, не передбачених диспозицією ч. 1 ст. 213 нового КК України. Це приймання всупереч ч. 7 ст. 4 Закону України «Про металобрухт» побутового металобрухту від фізичних осіб без пред’явлення ними документа, який засвідчує особу; без оформлення акта приймання; приймання промислового брухту у фізичних осіб, що заборонено чч. 8 і 9 ст. 4 Закону України «Про металобрухт»; приймання промислового металобрухту від юридичних осіб всупереч ч. 10 ст. 4 Закону України «Про металобрухт» без оформлення акту приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел надходження металобрухту, тощо. Такі дії тягнуть адміністративну відповідальність за порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом, за ст. 164-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Кримінальна відповідальність ст. 213 нового КК України передбачена, як вже зазначалося, за окремі види (найбільш суспільно небезпечні) порушень законодавства, що регулює порядок здійснення операцій з металобрухтом. За ті ж порушення, які не є злочинними, повинна залишатися адміністративна відповідальність.